Оперна студія

Оперна студія Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського – це молодіжний оперний театр, що давно став невід’ємною частиною вітчизняної музично-театральної культури. Серед її вихованців такі відомі співаки, як: Народні артисти Радянського Союзу Н. Ткаченко, М. Манойло, Т. Альошина, В. Третяк, Н. Суржина, Г. Ципола; Народні артисти республік Г. Калікін, Г. Горюшко, В. Трішин, Л. Сергієнко, І. Журіна, В. Верестніков, М. Коваль, З. Митрофанова, В. Болдирєв; Заслужені артисти України Д. Козинець, Т. Бурцева, А. Резілова, А. Гроза, Л. Морозова, Н. Растворова, В. Подсадний, В. Дорошенко, В. Ломакін та багато інших.

Народження харківської Оперної студії пов’язане з ім’ям талановитого режисера і педагога, Заслуженої артистки РРФСР Масловської Софії Дмитрівни(1885-1953). Її активними помічниками були диригент Вейсенберг Йосип Юхимович(1893-1942) та хормейстер Долгова Фенелія Моїсіївна  – театральні фахівці з великими знаннями і практичним досвідом. Оперна студія відкрилась 10 грудня 1939 року прем’єрною виставою М. П. Мусоргського «Борис Годунов» в приміщенні Будинку культури Червоної Армії (вул. Університетська, 4). В 1940 році здійснені постанови ще двох опер – «Євгеній Онєгін» П. І. Чайковського і «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуччіні. В 1941 році була показана оперета Й. Штрауса «Летюча миша». Керівники студії мали намір поставити «Лакме» Л. Деліба і «Дон Жуана» В. А. Моцарта, але їх плани перекреслила війна.

Робота студії була поновлена в 1946 році; вона діяла як самостійна юридична одиниця на умовах госпрозрахунку (Бурсацький спуск, 4). Музичним керівником і головним диригентом студії післявоєнного періоду був Народний артист Казахської і Української РСР Пірадов Володимир Йосипович (1892-1955). В 1946 році він здійснив постановку опер «Алєко» С. В. Рахманінова та «Іоланти» П. І. Чайковського.

В 1951 році Оперна студія увійшла до складу Харківської державної консерваторії як один із її підрозділів. В 1951/1952 навчальному році в студію були запрошені диригенти П. Я. Баленко і М. П. Будянський, режисери Ю. І. Іванов і О. П. Геращенко. Поряд зі студентами в студії співали артисти ХАТОБу імені М. В. Лисенка – М. Боровий, О. Оголівець, В. Тевешев, П. Скоробагатько, Е. Мазуркевич.

У березні 1958 року в структурі Харківської державної консерваторії з’явилась кафедра оперної підготовки, до складу якої увійшла і Оперна студія. Першим її завідувачем став старший викладач кафедри сольного співу Монахов Віктор Тимофійович (1923-2013), диригентом – Штейман Ізраїль Соломонович (1901-1983) – Заслужений артист України, професор. В 1953-1983 роках він був диригентом Оперної студії, в 1973-1979 роках – завідуючим кафедрою оперної підготовки ХІМ імені І. П. Котляревського. Притаманна риса Штеймана-диригента – бездоганне відчуття міри, а також дуже уважне відношення до співака. В 1960 року почав працювати в студії помічником режисера Лукашов Володимир Анатолійович (1936 р. н.), що згодом став головним режисером, Народним артистом України, професором. Тривалий час провідним режисером студії була доцент Ривіна Ірина Анатоліївна (1938-2014), яка працювала в 1967-2014 роках. Її ерудиція, музична обдарованість, винахідливість і тонке відчуття стилю були запорукою успішної роботи зі студентами. 1960-1970 роки були періодом значного творчого успіху харківської Оперної студії. Її спектаклі відвідували видатні діячі музичного мистецтва, зокрема, Народні артисти РРФСР О. Батурін, Н. Шпіллер, І. Масленнікова. «Оперна студія в Харкові, – писав Н. Шпіллер, – це більш, ніж студія. Це молодий театр з цікавим репертуаром і спектаклями професійного рівня».

Вагомим внеском у виховання оперних співаків є педагогічна діяльність Калабухіна Анатолія Васильовича (1930 р. н.)–відомого диригента, Народного артиста України, професора, почесного громадянина Харкова. В 1979-2019 роках – завідувач кафедрою оперної підготовки ХІМ / ХНУМ імені І. П. Котляревського. Найбільш яскраві постановки А. В. Калабухіна в Оперній студії – «Продана наречена» Б. Сметани (1966 р.), «Дон Жуан» В. А. Моцарта (1969 р.), «Зорі тут тихі» К. Молчанова (1980 р.), «Не тільки любов» Р. Щедріна (1982 р.), «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуччіні (1986 р.), «Любов до трьох помаранчів» С. Прокоф’єва (1989 р.), «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта (1998 р.).

Головним хормейстером студії у повоєнний період по 1986 рік була доцент Гершман Дора Абрамівна (1908-2004). Велика роль у підготовці всіх вистав у післявоєнний період належала головному концертмейстеру студії Жиліній Марії Миронівні (1906-1975). Вона виховала не одне покоління оперних співаків, серед яких – Народні артисти Радянського Союзу І. Бєліннік, Б. Гмиря, Н. Ткаченко, М. Манойло, В. Третяк, Т. Альошина, Н. Суржина, Г. Ципола.

Основний напрямок роботи Оперної студії – підготовка співаків-акторів до професійної діяльності. В значній мірі цьому сприяла постановка творів західноєвропейської класики: О. Ніколаї «Віндзорські пустунки» (2007 р.), В. Моцарта «Чарівна флейта» (2008 р.), Г. Доніцетті «Любовний напій» (2010 р.), Б. Сметани «Продана наречена» (2011 р.), В. Фьораванті «Сільскі співачки» (2012 р.), Дж. Верді «Травіата» (2013 р.), Д. Обер «Фра Д’яволо» (2014 р.), К. Орфа «Розумниця» (2015 р.). Декілька опер поставлені мовою оригіналу – «Шлюбний вексель» Дж. Россіні (1995 р.), «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта (1998 р.).

З лютого 2019 року Оперна студія на чолі з директором Стуловою Надією Іванівною підпорядковується кафедрі сольного співу та оперної підготовки під керівництвом Народного артиста України, професора Болдирєва Володимира Олександровича. Навчальну роботу зі студентами здійснюють такі досвідчені викладачі, як: Калабухін Анатолій Васильович – Народний артист України, професор, почесний громадянин Харкова, диригент (викладає – оперний клас, Оперна студія); Н. А. Бєлік-Золотарьова – Заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, головний хормейстер хору Оперної студії (хоровий клас); Кучер Людмила Іванівна – кандидат мистецтвознавства, професор (вивчення додаткових оперних партій); Плужніков Віктор Миколайович – кандидат мистецтвознавства, доцент, диригент (оперний клас); Вербицька Ірина Володимирівна– кандидат мистецтвознавства, доцент, диригент (оперний клас, Оперна студія); Марков Леонід Володимирович – Заслужений артист України, доцент, балетмейстер (танок); Чиженко Марина Владиславівна– Заслужена артистка України, доцент, режисер (оперний клас, Оперна студія); Лісова Ганна Володимирівна– доцент, режисер (оперний клас); Андріївська Тетяна Сергійовна– Заслужена артистка України, старший викладач (сценічна мова); Дугінов Олексій Валентинович– старший викладач, режисер (оперний клас, Оперна студія); Розін Владислав Мойсейович – старший викладач, актор (основи акторської майстерності); Сурков Ігор Вікторович – старший викладач, актор (основи сценічного руху). Їм допомагають провідні концертмейстери: Данилова Оксана Василівна, Зуєва Дар’я Юріївна, Рябцева Лариса Олексіївна, Ровна Олена Семенівна, Єфімова Тетяна Борисівна; концертмейстери Сухомлінова Тетяна Петрівна – кандидат мистецтвознавства, Кривич Світлана Олександрівна.

Своє 80-річчя Оперна студія відсвяткувала 23 грудня 2019 року оперою В. Моцарта «Весілля Фігаро», теж виконаною італійською мовою.

Людмила Кучер, Віктор Плужніков 

Вітання колективу Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського

Вітання колективу Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової

Поздравляем кафедру оперной подготовки и сольного пения с замечательным юбилеем, которые подготовили и выпустили талантливых певцов, актеров в мир искусства, прославляющие во многих странах нашу украинскую школу, произведения наших национальных композиторов.

Мы всегда с уважением и восхищением относимся ко всем педагогам, концертмейстерам, которые творят чудо на сцене!!!

С уважением
Коллектив ректората ОНМА им. А.В. Неждановой
Кафедра сольного пения.
Профессор, нар.арт. Украины Поливанова Г.А.

• «Алєко» С. Рахманінова
• «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського
• «Розумниця» К. Орфа 2017
• «Розумниця» К. Орфа 2015
• «Євгеній Онєгін» П. Чайковського
• «Фра-Дияволо» або «Готель в Террачині» Д.Обера

Народний артист України, Почесний громадянин м. Харкова, професор, професор кафедри сольного співу та оперної підготовки ХНУМ, диригент - Анатолій Калабухін:  

«80-річний ювілей Оперної студії Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського був гідно відзначений постановкою опери "Весілля Фігаро" В.Моцарта. 

Я вважаю позитивним те, що цей спектакль був поставлений мовою оригіналу. Наші студенти проявили велику наполегливість у вивченні партій та найкращим чином реалізували цей спектакль.

Виконавці партій продемонстрували добру сценічну підготовку та були дуже переконливі у своїх ролях.

Тому спектакль мав такий великий успіх і ще раз довів необхідність навчального театру у вигляді Оперної студії для підготовки співаків-акторів, про що багато років на всіх нарадах говорили провідні майстри та викладачі, пов'язані з театром.

Музику Моцарта епохи класицизму усім дуже важко виконувати, і співакам, і інструменталістам. На відміну від романтичних творів, в музиці Моцарта потрібна ідеально точна ритміка, легкість у виконанні найважчих віртуозних пасажів, з чим добре впоралися молоді артисти».

Інтерв’ю провела Марія Борисенко

Інтерв’ю з Олексієм Дугіновим, режисером - постановником опери В.А. Моцарта «Весілля Фігаро» в студентській оперній студії Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського.

В оперній студії Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського 23 грудня відбулася довгоочікувана прем’єра «Весілля Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта – диригент-постановник Віталій Ковальчук (Одеса) та режисер-постановник Олексій Дугінов. У 2019 році оперній студії виповнилося 80 років і до святкування круглої дати колективом було обрано оперу «Весілля Фігаро» не випадково.

Опера В.А. Моцарта «Весілля Фігаро» неодноразово ставилася на сцені оперної студії ХНУМ у різні історичні часи та загалом мала довге сценічне життя. Її постановки  різними диригентами і режисерами стали тим маркером, за яким простежуються зміни естетичних рамок  в кожному часовому відрізку. «Весілля Фігаро» вже  має  власну історію на студійній сцені ХНУМ, і ця історія не закінчена, вона продовжується.

Уперше іскрометний шедевр був поставлений в оперній студії ХНУМ імені І.П. Котляревського у 1955 році – диригент постановник  заслужений артист УРСР І. Штейман, режисер – постановник М. Авах. Вистава була в репертуарі декілька навчальних років. Вдруге «Весілля Фігаро»  з тим самим диригентом-постановником  і режисером – постановником Іриною Ривіною з’явилося на сцені студентського театру в 1979 році і протрималося на сцені до 1989 року. Перше виконання опери В.А. Моцарта мовою оригіналу на студійній сцені в Харкові здійснили диригент-постановник  народний артист України Анатолій Калабухін і режисер-постановник Ірина Ривіна у 1998 році, Тоді опера витримала три сезони. Наступна прем’єра «Весілля Фігаро» (режисер-постановник А. Калоян , диригент - постановник А. Калабухін)  відбуласяу 2006, і потім опера виконувалася на сцені на протязі трьох  навчальних років.

Останню вже п’яту сценічну версію  «Весілля Фігаро» постановочна група готувала з особливою ретельністю. По-перше, її прем’єра призначена була на святкові заходи до 80-ти річчя оперної студії ХНУМ. По-друге,  постановку здійснили на мові оригіналу, повернувшись до версії 1979 року. По-третє, в постановочну групу було запрошено диригента-постановника Віталія Ковальчука (Одеса). І останнє, виникало запитання: чи підтвердить на цей раз постановка  «Весілля Фігаро» свій статус евергріна  в оперній студії? Усе це давало привід для хвилювання.

Наразі все позаду, тобто хвилювання і побоювання позаду , а все , що відкриває новий шлях для «Весілля Фігаро» на студійній сцені  – попереду. Зокрема, попереду показ опери з другим і третім складом  виконавців.

Після бурхливої прем’єри і гучних овацій залу по закінченні вистави ми поспілкувалися з режисером-постановником Олексієм Дугіновим.

Біографічна довідка. Закінчив Харківський інститут мистецтв (тепер ХНУМ імені І.П. Котляревського) на кафедрі  сольного співу (клас М.Манойло і В. Сєвєріна) у 2002 році. Ще студентом працював у Харківському театрі музичної комедії, а після закінчення був запрошений до ХНАТОБу солістом опери і виступав на сцені з 2002 по 2009 роки. Другу вищу освіту Олексій отримав у 2008 році у ХНУМ на кафедрі режисури драми (майстерня О. Барсєгяна) і поїхав працювати  режисером оперної студії Дніпровської академії музики імені М. Глінки. У тому ж 2008 році він пройшов стажування в Італії як режисер. Згодом,  у 2010 він повертається в Харків до театру опери і балету в якості режисера-постановника  і за  сумісництвом на кафедру оперної підготовки ХНУМ старшим викладачем. Навчання на кафедрі  оперної підготовки та музичної режисури у НМАУ імені П.І. Чайковського  (клас В. Лукашева) Дугінов Олексій завершив у 2019 році з відмінним дипломом.

Три вищі освіти  у вашому багажу. Чи є це такий власний спосіб інвестицій у своє професійне майбутнє, чи так взагалі відбувається сьогодні пошук особистості в мистецтві?

Якщо згадати, що перед тим, як вступити до НМАУ імені П.І. Чайковського, я пропрацював режисером оперного театру 10 років  і за весь час зробив 4 дитячих мюзикли, велику кількість концертів, зокрема і постановочних, наприклад відомий проект «Ніч в опері», але жодної оперної вистави, то може й не дивно, що у мене виникало запитання, чому так виходить? Разом з тим, я відчував потребу у спілкуванні з майстрами оперної режисури. Світова тенденція простежується таким чином, що оперний театр за останні роки швидко змінюється, стрімко насунулася реальність «режисерського театру», і просто бажання залишитися в професії оперного режисера замало. Я шукав відповіді на багато запитань, починаючи від оволодіння навичками школи оперної режисури і до визначення шляхів майбутнього для оперного театру.

Школу оперної режисури ви знайшли в Києві?

Я вирішив їхати до Києва, бо саме в НМАУ імені П.І. Чайковського зібрано всю еліту оперної режисури України. Вісім професорів працюють на кафедрі оперної підготовки та музичної режисури в академії, а головна її принада – відмінна оперна студія, а точніше повноцінний оперний театр з усіма потрібними цехами. Я навчався в майстерні Володимира Лукашева, оскільки знав, що він такий «останній з Могікан», який володіє як теорією, так і практикою професії. Тепер можу відзначити, що дуже задоволений , що два роки мав щастя працювати у нього.

Починаючи з вересня місяця ви репетирували «Весілля Фігаро». Яка  була ваша місія в цьому проекті як режисера-постановника?

Моя робота почалася з вивчення підрядкового перекладу тексту лібрето опери з італійської мови, яку зробила Анна Кривченкова. Суттєві розбіжності в тексті російськомовного варіанту опери з мовою оригіналу відбилися у процесі нашої роботи і на сценографії, і на характерах головних героїв. На перший погляд  здається розбіжності не суттєві, але для режисера саме в  деталях вирішується  все , бо з таких моментів потім складаються образи. Так, в сцені Керубіно, Сюзанни і Графа з 1 дії в російській версії традиційно Граф знаходить Керубіно в кріслі під покривалом , та в італійському тексті Граф розказує Сюзанні, що знайшов Керубіно під столом в кімнаті Барбаріни.

Мені прийшлося здійснювати постановку з «високого старту», коли всі коректури були вирішені і узгоджені на кафедрі до початку моєї роботи. Деякі суттєві речитативи пішли «під ніж», а, навпаки, залишилися ті, що можна було би скоротити. У Моцарта є багато вокальних моментів, які призначені для демонстрації голосу соліста, його тембрової краси, швидкості, віртуозності. Повтори однієї фрази декілька разів, іноді 3-4 рази, я виводив  в апарт (репліка в сторону), ніби герой сам собі співає одну й ту саму фразу з різним емоційним забарвленням. Так зміцнювалася динаміка сцени.

В постановці заплановано  три  склади солістів. Досить складне завдання для режисера, чи не так?

Перший місяць роботи над «Весіллям Фігаро» я був у відчаї. Прийшлося стикнутися з численними складнощами, починаючи з того, що майже половина виконавців не вивчили партії, чималі труднощі виникали з італійською мовою, і закінчуючи тим, що практично ніхто зі студентів-виконавців не мав сценічного досвіду.

Дуже вдячний диригенту Анатолію Васильовичу Калабухіну, який  багато часу приділив репетиціям зі студентами, з оркестром.

Я абсолютно впевнений, що студенти повинні навчатися на класичному репертуарі і з класичним підходом до постановочних рішень. Мій наставник з режисури Олександр Барсєгян  казав «не можна імпровізувати на інструменті, не вміючи грати на ньому».

В процесі репетицій ми зі студентами навчалися  аналізувати свою роль, вибудовувати взаємини, знаходити мотивацію, максимально «закласти» в кожного виконавця логіку вчинків. А далі робили тренінги на розкріпачення руху – відпрацьовування правильного пластичного руху через пошуки власних деталей. Фігаро тренувався бігати по сходах для отримання легкої ходи, Графиня шукала різноманітні пози непритомності і інші. Мені хотілося зберегти стилістику легкості, тому в рухах персонажів присутні багато танцювальних «па»., реверансів, поклонів. Леонід Марков, балетмейстер постановки зробив чарівне Фанданго в сцені весілля, та крім нього хорові сцени також насичені танцювальними рухами. Всі наші тренінги не одразу, але дали свій результат. Мені дуже приємно, що за такий короткий термін, я побачив прогрес у всіх без виключення.

Оперна вистави – синтетичний твір, де важливі всі складові сценічної дії і  декорації, і костюми, і освітлення. Для оперної студії, я гадаю, проблема знайти все потрібне. Як ви впоралися з художнім оформленням вистави, адже в програмці не позначено художника-постановника?

Хоча ресурсу дійсно замало, та ми зробили максимально можливе. Прорахували всі дрібні деталі, які створюють атмосферу іспанського замку графа Альмавіва і вибрали лаконічні і найбільше чіткі рішення. Перш за все, нам допомогли харківські театр опери і балету і  театр музичної комедії, на сцені якої, власне, проходила прем’єра. Музкомедія нам виділила дві полу округлі сходинки, які розташовуються по боках сцени. Костюми я підібрав у костюмерній  ХНАТОБу. Деякі декорації були в оперній студії і з попередніх вистав, а дещо зробили своїми руками. Наприклад, стійку з манекеном мені допомагав зварювати мій колега соліст ХНАТОБу Володимир Козлов. В мене є колекції оперних аксесуарів, там я знайшов і перуку для Графині Розіни, і манишку з мереживом,  і «треуголку» для Керубіно.

Я вдячний всій постановочній групі, всім колегам-однодумцям, всім учасникам вистави за напружену роботу. Окремо, диригенту-постановнику Віталію Ковальчуку, який швидко включився в репетиційний процес, і, одразу змінивши музичні темпи, майстерно на підйомі вивів виставу на прем’єру.

Дякуємо вам за інтерв’ю і бажаємо успіхів.

Інтерв’ю провела Марина Дербас