Важко уявити, що з вибіркової дисципліни за трохи більше ніж один семестр навчальних занять у сховищі університету виросте творчий колектив, який підготує великий концерт з різноманітними за складом виконавців номерами, ще й у програмі міжнародного фестивалю KHARKIV MUSIC FEST. Все це 5 травня стало реальністю: в рамках відомого і улюбленого харків’янами фестивалю вперше Ансамбль давньої музики ХНУМ імені І.П. Котляревського на чолі з керівником та диригентом Олексієм Фартушкою та концертмейстером Станіславом Потоцьким і постійною ведучою фестивальних заходів Юлією Ніколаєвською презентував себе в програмі «КОД: ГАРМОНІЯ».

Колектив ансамблю включає студентів і аспірантів: Ілля Лазечний, Анастасія Лузанова, Олександра Жарко (скрипка), Григорій Тягунов (альт), Євгенія Мельник (віолончель), Артур Сугатов (контрабас), Аріана Гутман (флейта), Єлизавета Третьякова, Ольга Ткач, Анастасія Литвин, Марина Васюкова, Вероніка Скуратова (сопрано), Валентина Васкєс, Оксана Гасан, Анастасія Ванюшева (меццо-сопрано), Кирило Тищенко (тенор), Андрій Панчишко, Микита Молодоженов (баритон), Єлизавета Гросова (клавір). Долучилися до ансамблю наші випускники – Дмитро Запорожан (контртенор), Юрій Сухленко (клавір), Віра Литовченко (скрипка), Ілля Коноров (баритон), Олексій Терновий (лютня).

---

Про енергію, харизму та фанатизм у найкращому значенні цього слова Олексія Фартушки знають всі в університеті. Він декан одного з найбільших факультетів — виконавсько-музикознавчого, доктор філософії, доцент кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування, одночасно багато років керує зірковим дитячим хоровим колективом «Весняні голоси». І тепер завдяки його кропіткій праці вперше в Харкові маємо чудовий Ансамбль давньої музики.

• У грудні 2024 року широкій публіці вперше представили університетський Ансамбль давньої музики. Пройшло декілька місяців і  новий виступ з цікавою концертною програмою відбувся на Kharkiv Music Festі. Досить непогана динаміка. Хочеться повернутися до початку. Як все починалося і як змінилися творчі інтереси до теперішнього часу?

Важливо розуміти, що все це виросло з вибіркової дисципліни. Курс вперше був запропонований нашим студентам, і ми почали працювати з вересня. Але це всього дві години на тиждень! Дуже мало, особливо якщо говорити про ансамблеву музику. І для викладача, і для студентів — це не просте завдання. Ми працюємо в укритті, слава Богу, що воно є, але все одно — хтось захворів, хтось пропустив репетицію, а колектив невеликий, і це завжди створює виклики.

Перший семестр ми завершили камерною презентацією — дев’ять номерів, своєрідна демонстрація нашої роботи. Це дало розуміння, в якому напрямку рухатись далі. Ми побачили, що можна додати, кого долучити. І вже з лютого почали готувати програму на Kharkiv Music Fest. Всього три місяці — це 12 тижнів, тобто 12 репетицій. І за цей час потрібно було створити щось гідне міжнародного фестивалю.

Ми шукали баланс: включали як ансамблеві tutti, так і камерні твори — наприклад, мадригал Монтеверді чи сонату e-moll для флейти та basso continuo Й.С. Баха, яку виконали Аріана Гутман, Євгенія Мельник, Єлизавета Гросова. Звісно, запросили і солістів: Дмитра Запорожана, який вже закінчив університет, але є нашим контртенором, а також Олексія Тернового з Дніпра. Вони разом виконали дві відомі пісні Джона Доуленда — «Flow, my tears» і «Come again».

Особливо цінною була участь Ігоря Тарновецького (клас гітари Володимира Доценка), який грає на екзотичній теорбі і є солістом Національного будинку музики в Києві. Він обрав цей курс як творчий аспірант і доєднався до ансамблю. Ігор зіграв кілька номерів: сольні номери - «Toccata Arpeggiata» Дж. Капсбергера і «Прелюдія та Чакона» Р. де Візо. Ми побачилися лише в день концерту. Але вийшло, на мій погляд, дуже добре. У «Lamento della Ninfa» Монтеверді, де він брав участь, долучилися ще кілька наших виконавців, були задіяні Єлизавета Третьякова, Артур Сугатов, Єлизавета Гросова, Кирило Тищенко, Андрій Панчишко і я - номер став справжньою прикрасою концерту і прозвучав справді виразно.

• Вибіркова дисципліна Ансамбль давньої музики викладається вперше в університеті, що це особисто для Вас? Чому саме цей музичний стиль  для Вас близький?

Займатися давньою музикою це була моя мрія. Давня музика мене завжди захоплювала — своєю естетикою, особливим звучанням, філософією. Потім я дізнався більше про історично поінформоване виконавство, почав слухати європейські колективи, вивчав роботу таких диригентів, як Гардінер, Арнонкур, Копман. У межах магістерського курсу для диригентів проводив навіть лекції з цієї теми.

Мене дуже надихнув проєкт Open Opera Ukraine, який ставив барокові опери і приїжджав з постановками до Харкова. А тепер у Києві працює Liatoshynskyi Capella: Early Music Ensemble при Національному будинку музики — вони специфікуються на давній музиці і намагаються рухатися в цьому напрямі.

Треба розуміти, що напрям давньої музики або early music дуже поширений в Європі і популярний. В Харкові такого плану спроби були – започатковували оркестр старовинної музики або вокальний ансамбль на кафедрі хорового диригування «Cantus Firmus», в якому я особисто співав. Але як на мене, тоді ще були трішки інші підходи. Ми намагаємося зробити по-іншому, звісно, нам бракує історичних інструментів, є справді певні недоліки. Ми будемо намагатися це змінити. Вже у нас тепер є орган, завдяки зусиллям ректорки Наталії Олегівни Говорухіної і адміністрації університету. У нас є відремонтований клавесин. Можливо у нас завдяки зв’язкам цього ансамблю, завдяки виступу на міжнародному фестивалі з’являться меценати, які допоможуть придбати теорбу. Тоді ми зможемо грати ранню барокову музику, французьке бароко, можливо щось того самого К. Монтеверді. Я б дуже хотів зробити кілька номерів з опери «Коронація Поппеї» і я думаю, що ми в наступному сезоні це зробимо.

• Із історичних інструментів  на концерті були лютня, теорба , клавесин і скрипка?

Клавесин ми відтворювали на електропіано, бо старовинний клавесин важко транспортувати, він потребує постійного налаштування. В останні тижні до нас доєдналася Віра Литовченко, яка дуже допомогла струнній групі зі штрихами, з бароковою стилістикою. І вона власне грала історичним смичком.

Так, ми ще не маємо історичних інструментів. Але для мене важливо не тільки «на чому»  ми граємо, але і «як». Ми багато працювали над стилістикою: штрихами, артикуляцією, звуковою атакою, легкістю, фразуванням. Це величезна робота — і для струнників, і для духовиків, і для вокалістів.

Я намагатимуся залучати фахівців, які зможуть проконсультувати, як Віра Сергіївна до нас доєдналася, знайдемо фахівців духових інструментів, знайдемо вокалістів. Я спілкуюся з Наталією Хмілевською, яка може теоретично і практично порадити вокалістам в майбутньому. Мрію запросити європейських фахівців для майстер-класів. Також студенти вже цікавляться можливостями навчання за програмами Erasmus у Німеччині, Італії. І це чудово — бо всі ці спроби додають якості, інформації і можливо змінять образ навчання.

• Можна про історично поінформоване виконавство детальніше?

Я частково пояснив це: ми намагаємося грати, виконувати твори відповідно до норм тієї епохи, в яку вона створювалася. У програмі ми почали з Монтеверді — це перехід від ренесансу до бароко, потім — Люллі, Гендель, Бах. Ми будували програму, щоби це були відомі твори, які, перш за все, зацікавлять студентів, а потім і глядачів. Можна було обирати твори не надто відомі, та я виходжу з того, що студентам потрібна жорстка мотивація, зацікавленість. Один з гачків такий, щоб музика була впізнаваною, так звані барокові хіти.

Ми зіграли найвідоміший фінал «Forets paisibles» з опери-балету Ж.Ф. Рамо «Галантні Індії», де солістами виступили Анастасія Литвин і Андрій Панчишко, заспівали один з найбільш виконуваних хоралів Й.С. Баха з кантати № 147 «Jesus bleibet meine Freude». Дмитро Запорожан виконав хіти, які всі знають - арію Ксеркса «Ombra mai fu» з одноіменної опери та, арію Альмірени «Lascia ch`iopianga» з опери «Рінальдо» Георга Ф. Генделя. В цьому концерті публіка надзвичайно схвально сприймала кожен номер. Мені приємно було, я чув дійсно гарні відгуки, хоча я завжди досить стримано ставлюся до оцінки результатів своєї роботи.

• Чи буде у Ансамбля давньої музики назва і бренд?

Головний бренд — це наш Університет.  Ми виступаємо як Ансамбль давньої музики ХНУМ імені І.П. Котляревського. Цей вибірковий курс для студентів буде продовжуватися і ми будемо думати, як забезпечити його сталість, щоб не починати з початку кожного року. У мене є з приводу цього бачення та певні ідеї і я буду намагатися їх реалізувати.

Марина Дербас

---