Театральний факультет

Сьогодні театральна освіта вкотре опинилась перед новими викликами часу, але ми впевнено дивимося в майбутнє. Крізь роки та історичні буревії, неминучу зміну поколінь, харківській театральній школі вдається зберігати свою ідентичність, яка полягає у поєднанні традицій українського театрального авангарду, успадкованих від славетного Леся Курбаса та його видатних учнів, із здобутками класичної театральної культури.

Зараз вищу театральну освіту в Харкові надає театральний факультет одного із найстаріших вузів країни — Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського.

До сучасного складу факультету входять чотири кафедри — театрознавства, майстерності актора та режисури драматичного театру, майстерності актора та режисури театру анімації, кафедра сценічної мови, два навчальні театри – «5-й поверх» та «Anima», навчальна лабораторія історії театру, майстерня з виготовлення ляльок і лабораторія технічних засобів навчання.

На театральному факультеті ХНУМ імені І. П. Котляревського постійно навчається близько 300 студентів за спеціалізаціями «Акторське мистецтво драматичного театру і кіно», «Акторське мистецтво театру ляльок», «Режисура драматичного театру», «Режисура театру ляльок», «Театрознавство» за ступенями вищої освіти «Бакалавр» і «Магістр».

Вистави університетських навчальних театрів є постійними учасниками всеукраїнських і міжнародних фестивалів, конкурсів, наукових конференцій.

Міжнародні зв’язки із відомими європейськими театральними школами реалізуються у спільних проектах, копродукції, майстер-класах, обмінах студентами. За останні 10 років студенти театрального факультету разом із викладачами взяли участь у більш ніж 100 фестивалях із широкою географією від Європи до Близького Сходу та Азії — Франції, Італії, Бельгії, Німеччині, Чехії, Польщі, Словенії, Естонії, Латвії, Литві, Молдові, Білорусі, Росії, Грузії, Турції, Вірменії, Індонезії, Ірані.

 

 

Традиції театральної освіти в Харкові сягають 20-40-х років ХІХ століття, коли при театральних антрепризах І. Штейна та Л. Млотковського діяли театральні школи.

Згодом, вже наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть виникають приватні театральні школи та студії — А. Бренко, О. Маслової, П. Ільїна та інші. Зрештою, у 1920-1921 роках було відкрито державний навчальний заклад – Вищу театральну школу, паралельно виникло цілий ряд студій, найбільші з яких – зразкова студія при Наркомосвіті, студія Героїчного театру, Пролеткульту, єврейська студія, студія «Молодого театру» (керівник С. Пронський), Державна українська студія-театр (під керівництвом І. Юхименка, згодом Я. Мамонтова і Д. Грудини).

Наступним етапом професіоналізації театральної освіти стало відкриття Вищого театрального технікуму (1922-1923) під керівництвом відомого театрального критика, професора І. Туркельтауба. Серед викладачів були режисери – В. Карпов, Б. Вільнер, багато відомих на той час артистів.

Повноцінне функціонування театральної освіти у Харкові, як вищої школи, було пов'язане з відкриттям Музично-драматичного інституту (1923-1934).

Для драмфаку харківського Муздраміну важливим етапом в реорганізації навчального процесу став переїзд до міста у 1926 році театру «Березіль». Педагогічний склад поповнили учні і соратники Л. Курбаса – Г. Ігнатович (декан факультету), Б. Тягно, В. Меллер, М. Крушельницький, Л. Гаккебуш, пізніше Л. Дубовик, В. Василько, М. Верхацький, Д. Власюк, В. Скляренко, Р. Черкашин та інші.

Після реорганізації Муздраміну театральну освіту в Харкові надавали Музично-драматичний технікум (1930-1934) та Харківське театральне училище (1934-1941).

У 1943 році у Харкові розпочав свою діяльність Державний інститут театрального мистецтва, який у 1945 році був трансформований у Харківський державний театральний інститут. Виш успадкував традиції своїх попередників, а більшість викладачів вищезгаданих навчальних закладів стали фундаторами провідних кафедр новоствореного інституту.

Спеціальні кафедри в той час очолили провідні майстри Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка: кафедру майстерності актора – І. Мар’яненко, режисури – М. Крушельницький, сценічної мови – Р. Черкашин. Серед провідних педагогів були відомі актори – Д. Антонович, О. Сердюк, Л. Дубовик, згодом В. Чистякова, М. Покотило, Є. Бондаренко, О. Крамов, Я. Азимов, В. Арістов, О. Глаголін та інші.

У перші роки відкриття інституту закладався фундамент театрознавчої освіти – у 1944 році було утворено кафедру театрознавства, яку згодом очолив А. Плетньов.

Свідченням відкритості харківської театральної школи до нового досвіду стало відкриття у 1973 році першої в Україні кафедри театру ляльок на чолі із В. Афанасьєвим.

У виші засяяли зірки Л. Бикова, О. Петренка, Л. Тарабаринова, Б. Табаровського, Л. Сердюка, Н. Фатєєвої, Н. Русланової, М. Мащенка, С. Коркошко, Б. Прокоповича, Б. Поюровського, А. Шапіро та багатьох інших.

Продовжуючи високі традиції попередників, викладачі сучасного факультету є провідними майстрами театру. Серед них — народний артист України Ю. Євсюков, заслужені діячі мистецтв України О. Інюточкін, С. Пасічник, заслужений діяч культури України І.Коваль, заслужені працівники культури України Г. Ботунова, С.Бичко, заслужені артисти України О. Богатирьова, О. Вірченко, Т. Гріннік, А. Лобанов, О. Стеценко, заслужена артистка АР Крим О. Дмитрієва.

Випускники театрального факультету працюють у театрах України та зарубіжжя, на радіо і телебаченні, очолюють мистецькі організації, викладають практично у всіх профільних навчальних закладах країни.