Архів подій. Березень 2017

28 березня. Концерт Юрія Попова (фортепіано)
ОБРІЇ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЮРІЯ ПОПОВА

Серед харківських музикантів, які визначають перспективи розвитку сучасного українського фортепіанного мистецтва і творять новітню історію музики «тут і зараз», провідне місце належить талановитому піаністу Юрію Попову (нар. 1976р.). Доцент кафедри спеціального фортепіано Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського, кандидат мистецтвознавства Попов, у порівняно молодому віці, вже став улюбленим виконавцем багатьох поціновувачів фортепіанної музики.

Зовсім випадково, на останньому сольному концерті артиста, де, до речі, «яблуку було ніде впасти», почула телефонну розмову однієї із його шанувальниць, «…извини, не могу говорить, я в консерватории на концерте моего ЛЮБИМОГО пианиста….». Зауважу, жінка сказала: «…на концерте… ЛЮБИМОГО пианиста…», хоча могла б просто відповісти: «... на концерте фортепианной музыки…». Цей випадок про щось говорить, чи не так?

Тож, перейдемо, власне, до творчого портрету улюбленця публіки Юрія Попова.
Фортепіано захоплювало його з раннього дитинства, тому свою початкову освіту Ю. Попов здобув у ХССМШІ, у класі І. З. Сурженко. Потім під керівництвом В. О. Сирятського пройшли роки навчання у Харківському інституті мистецтв. У 1999 р. він здобув базову освіту, а у 2002 р. закінчив асистентуру стажування. Відзначимо ґрунтовність школи професійного зростання Юрія Кириловича, для якого вагомий внесок здійснив Віктор Олексійович Сирятський – музикант-легенда… Піаніст, композитор, педагог, музикознавець, він вважається одним із титанів харківської фортепіанної школи (Сирятський, закінчивши фортепіанне відділення Харківського інституту мистецтв у класі професора М. С. Хазановського, отримав рекомендацію на навчання у Ленінградській консерваторії у класі народного артиста СРСР П. О. Серебрякова.) В. Сирятський – педагог, вражаючий всебічною ерудицією, тотальними знаннями та мудрістю, чим люб’язно ділився зі своїм студентом.

Тож, за роки навчання Ю. К. Попов здобув неоціненний досвід та приємність людського спілкування зі справжнім метром харківської фортепіанної традиції. Тому поєднання природного таланту із професіоналізмом і дарує його слухачам справжню «катарсичну» насолоду.
Сьогодні Юрій Кирилович поєднує різні грані творчої діяльності: виконавство, педагогіку та наукові розвідки.

Він зарекомендував себе як талановитий піаніст, володіючи яскравою фантазією, темпераментом, віртуозністю та вмінням детально заглиблюватися в задум композитора. Ю. Попов активно концертує: виступає із сольними програмами, а також із симфонічними оркестрами в Україні та за кордоном. Так, у 2010 році він був запрошений до Швейцарії для гри соло та з оркестром.
Спектр виконавських зацікавлень Ю. Попова охоплює практично усі стильові явища фортепіанного мистецтва. Він одночасно і класик, і романтик, тому основна магістраль його концертної афіші виглядає приблизно так: Бах – Бетховен – Шуман – Балакірєв – Рахманінов. Але, крім цього, йому, безумовно, підвладні філософські скрябінські та парадоксальні прокоф’євські опуси.

Гра музиканта перш за все захоплює глибиною туше. Завдяки свободі апарату він володіє потужним звуком, але без зайвого тиску на клавіатуру та надмірного форсування. Це, у свою чергу, дає можливість філігранно орудувати різними прийомами гри: від проникливого marcato, в’язкого portamento до пружного staccato. Тому, Ю. Попову однаково легко піддається втілення різних музичних відтінків: скерцозно-жартівливих, особистісно-інтимних (у прелюдіях С. Рахманінова). Він правдиво втілює як ніжну слов’янську пісенність, так і яскраву східну характерність (наприклад, у фантазії «Ісламей» М. Балакірєва).
Поряд із виконавською, музикант займається педагогічною роботою, викладає на кафедрі спеціального фортепіано ХНУМ. Він залюбки проводить майстер-класи в музичних училищах Сум, Кропивницького, Запоріжжя, Кам’янського із абітурієнтами.

Активна діяльність не заважає Попову приділяти увагу науковим дослідженням. Автор багатьох статей і зацікавлений учасник конференцій, у 2008 році піаніст захистив кандидатську дисертацію на тему: «Артистична спадщина С. Рахманінова та її вплив на фортепіанне мистецтво ХХ століття».
Таким є творче реноме Юрія Кириловича Попова на сьогоднішній день. Маємо надію, що в найближчому майбутньому він стане «любимым пианистом» не лише харківських шанувальників, а слухачів інших міст і країн світу. Принаймні, для перспективи є ґрунтовні можливості…

23-24 березня. Науково-творча конференція «Мистецтво та шляхи його осмислення в дослідженнях молодих науковців»
Науково-творча конференція студентів з музичним епіграфом, семінаром і воркшопом.

До 100-річчя заснування Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського 23 та 24 березня пройшла XVII Міжнародна науково-творча конференція студентів та аспірантів. Традиційна тема – «Мистецтво та шляхи його осмислення в дослідженнях молодих науковців» – дозволяла підняти широке коло проблем в доповідях. Робота конференції проходила в 5 секціях, в яких було заявлено більше 100 доповідачів.

Найчисленніша була секція музикознавства і гуманітарних наук. Студенти, магістранти і докторанти нашого університету присвятили свої виступи різним епохам в історії музичного мистецтва. Поряд з «вічними темами» про Й.С.Баха, партесний концерт, К.Сен-Санса співіснували доповіді, пов’язані з іменами Е.Денисова, Е.Елгара, В.Сильвестрова, П.Козицького, А.Пярта, М.Шуха, О.Калустьяна. Окремим напрямком стали виступи про маловідомі твори або забуті імена. Як завжди, мали місце цікаві роботи на стику різних мистецтв, наприклад, поетичний цикл «Давидові псалми» Т.Шевченка в українській музиці, або про музичну естетику режисури Л.Курбаса та «Гольдберг-варіації» Й.С.Баха як саундтрек.

Секція іноземних мов представила більше 20 доповідей з акцентом на досконалість саме перекладу тексту по мистецькій проблематиці. Театральна секція пройшла під головуванням зав. кафедрою театрознавства Ботунової Г.Я. Доповіді про сучасне становище театру чергувалися з «історичними ремінісценціями». На секції суспільних наук після доповідей студентів вперше проведено семінар «Можливості Програми ЄС Еразмус+» доцентом кафедри Прийменко О.С.

Гості конференції, а саме студенти, магістранти і аспіранти з різних ВНЗ України (НМАУ ім. П.І.Чайковського, Київ; ХНУ ім. В Н.Каразіна, Харків; ІМФЕ ім. М.Рильського, Київ; ЛНМА ім. М.В.Лисенко, Львів; ОНМА ім. А.В.Нєжданової, Одеса; ХДАК, Харків; ХДАДМ, Харків; ХМУ ім. Б.М.Лятошинського, Харків; Тернопільське МУ ім. С.Крушельницької, Тернопіль) виступили на секції музикознавства і гуманітарних наук, а також секції виконавської майстерності і мистецької педагогіки. Завершилося засідання секцій воркшопом «Занурення в український партесний рукопис XVIII ст.», який проводив Дем’яненко Б.М., аспірант НМАУ імені П. І. Чайковського. Він майстерно зробив розшифровку запису стародавнього музичного твору разом з аудиторією, а далі всі присутні заспівали концерт по написаним нотам. На своїй сторінці Богдан написав такий відгук: «Низький уклін Вам за те диво, яке Ви організовуєте вже вкотре – Міжнародну науково-творчу конференцію у ХНУМ імені І. П. Котляревського. А всім, хто ще не був на харківській конференції, раджу наступного року побувати, бо такого поєднання музичного, театрального мистецтва, журналістики, лінгвістики, креативу і позитивних емоцій - такого більше ніде не знайдете = ) Хоча, схоже, вже зараз бажаючих виступити більше, ніж може вмістити дводенна конференція)) І це дійсно круто! Спасибі колегам-доповідачам (і не лише музикантам) за надзвичайно цікаві доповіді і жвавий обмін думками та ідеями! Харкове, - до нових зустрічей!».

Марина Єгорова

Звіт керівника СНТО Борисенко М.Ю.

19 березня. Концерт классу В.Ф. Шукайло
Вищий клас!

Чи має замислюватися відвідувач концерту про те, якою серйозною та виснажливою є праця музиканта? Певно, що ні. Адже виконавцю важливо представити свій виступ не як звіт про багатогодинні щоденні заняття, а як щасливу зустріч з музикою і публікою, з невимушеною легкістю розставити свої смислові акценти, виблискуючи технікою, немов би граючись. Саме таке враження справив концерт фортепіанної музики, який відбувся 19 березня 2017 року у Великій залі Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського. Вихованці та випускники класу професора Валентини Федорівни Шукайло підготували захоплюючу музичну подорож країнами світу.

Концерт відкрила творчість українських композиторів, і що цікаво – жінок-композиторів. Студентка п’ятого курсу Валерія Мархайчук виконала Триптих Богдани Фільц, що звучав вельми урочисто за рахунок імітації дзвонів у крайніх частинах. Продовжила концерт створена на замовлення міжнародного конкурсу піаністів легендарна Токата-кампане Людмили Шукайло. У виконанні студентки другого курсу Марії Рябушко музика набула самобутньої експресії, що контрастувала з відвертою та проникливою лірикою.
Зовсім по-іншому прозвучав наступний Концертний парафраз на «Турецьке рондо» В. А. Моцарта, котрий зіграла студентка четвертого курсу Дар’я Мельниченко. Фінал сонати Моцарта, який має підзаголовок «Rondo alla turсa», став «жертвою» масової культури і неодноразово піддавався різного роду обробкам і стильовим метаморфозам. Цього разу прозвучав «ремікс» Аркадія Володося. Його дещо громіздка конструкція, де різні теми з рондо звучали у контрапунктичному викладі одночасно (і це надало звучанню помпезно-узагальнюючого характеру), місцями нагадувала гротеск. Виконавиця достойно впоралася зі складностями технічного плану, що було достатньо серйозною задачею. Реплікою у діалозі часів стала транскрипція Григорія Гінзбурга арії Фігаро з опери «Севільський цирюльник» Дж.Россіні. Цей номер прозвучав у виконанні Лілії Бежиташвілі, студентки п’ятого курсу, дещо пізніше і відрізнявся концертною ефектністю як музики, так і виконавиці.

Після квазі-Моцарта на авансцену вийшла плеяда романтиків.
Скерцо Ф. Мендельсона та Етюд-картину С. Рахманінова виконав студент першого курсу Станіслав Потоцький, котрий, не зважаючи на юний вік, порівняно з іншими учасниками концерту, показав себе як вправний піаніст. Його гра відрізнялася особливою музикальністю, і, як фантастичні образи зі скерцо, так і ярмаркове свято немов «оживали» під пальцями цього виконавця.

Атмосфера, що панувала у залі, була дуже теплою. Було відчуття, немов ти потрапив на сімейне свято. Особливо це проявлялось у ансамблях, де слухачі могли відчути радість від спільного музикування ансамблістів. Вони не були конкурентами, хоча могли б. Натомість, учасники ансамблів були чуйними партнерами. Напевно, найщасливішою у цьому плані була уже випускниця, Ольга Калашникова, адже в ансамблі з нею грала сама Валентина Федорівна. Вони виконали другу частину Російської рапсодії С. Рахманінова, і цей момент був дуже зворушливим.

У світ салонної музики 19 століття на декілька хвилин перемістила другокурсниця Марія Рябушко, виконавши Вальс-каприс із циклу «Віденські вечори» Ф. Шуберта у транскрипції Ф. Ліста. Виконавиці вдалося передати мрійливий характер музики, котрий переходить у романтико-патетичні звертання. Проте ліричність музики не виключає вимоги у віртуозності при виконанні. І з цією задачею молода піаністка гідно впоралася.

Драматичний діалог із самим собою та неможливість знайти вірну відповідь – про це розповідала слухачу Валерія Мархайчук, виконуючи першу частину сонати Й. Брамса фа-дієз мінор. В цьому номері особливо було відчутно, наскільки важливе для музиканта вміння «вживатися у роль», проживати кожну інтонацію мовою музики.

Новий простір латино-американської музики відкрила Марія Жорнікова, що навчається на третьому курсі. Вона виконала чотири п’єси з циклу «Ляльки» Е. Віла-Лобоса. Ця музика перенесла нас у напівреальний, дещо химерний, світ. Інколи з поблажливістю спостерігали ми за ляльковими, «іграшковими» почуттями, які, втім, не позбавлені чистоти та наївності, що не може не зворушити.

Коли звучить ім’я Астора П’яцолли, кожен очікує на пристрасне танго. І цього разу очікування публіки були виправдані. Одягнені у червоне і чорне, випускниці Олеся Кізіль та Наталія Каширцева захопили залу хвилею екзальтованої емоційності у творі під назвою Violen tango.

Атмосферу Парижу першої половини ХХ століття відтворила соната Д. Мійо для фортепіано у чотири руки. Її виконали також випускниці Валерія Кізка та Ольга Михайлова. Часом вихор сучасного міста, часом – споглядальна лірика, – все це звучало ефектно і промовисто.

Завершив концерт цілий квартет піаністів. До його складу увійшли лауреати міжнародних конкурсів та фестивалів Вікторія Сушанова, Олеся Кізіль, Валерія Кізка та Андрій Бригадін. Вони виконали транскрипцію для фортепіано відомого «Політа джмеля» М. Римського-Корсакова та твір під назвою «Потяг» С. Прокоф’єва. Їхній вихід став феэричним та яскравим фіналом вечора та продемонстрував ідею єдності класу.

Отже, окрім задоволення від чудової музики, концерт класу Валентини Шукайло залишив неповторне відчуття радості від музикування, яке від виконавців передалося слухачам. Хтось скаже, що гра – це несерйозно, та я мушу не погодитись. Часто дуже серйозні речі передаються чистіше то точніше саме за допомогою гри. І в першу чергу це стосується музики.

14 березня. Звучить валторна (про концерт Дмитра Мітченка)
В день рождения Г. Ф. Телемана звучит валторна

14 марта в большом зале Харьковского национального университета искусств им. И. П. Котляревского состоялся концерт ассистента-стажера первого года обучения кафедры духовых и ударных инструментов Дмитрия Митченко (творческий руководитель А. Овчар). Валторна звучала в символическую дату – 336 лет тому назад, 14 марта 1681 года родился Георг Филипп Телеман, композитор, который больше всех в эпоху барокко оценил мягкий туманный тон и виртуозные возможности инструмента (он автор Концерта для валторны-соло и нескольких двойных и тройных концертов).
Программа выступления охватила 4 эпохи – барокко, классицизм, серединный или зрелый романтизм и современность.

Открыло концерт сочинение Andante Георга Фридриха Генделя, который был другом Г. Ф. Телемана. Находясь под влиянием и следуя советам последнего, Г. Ф. Гендель остался в музыке и согласился поехать в Англию, где заработал всемирную славу, благодаря своим ораториям. В исполнении сочинения Г. Ф. Генделя Дмитрием Митченко и Марией Оболенской (партия фортепиано) не хватало контрастности, напряженности и глубины, – тех качеств, которые необходимы при исполнении музыкального наследия эпохи барокко. Но относительно ритмической и интонационной сторон исполнения – это было практически идеально.

Вторым сочинением был Концерт для валторны №2 (KV 417) В. А. Моцарта. Концерт среди моцартовских опусов отличается сложностью, и, одновременно, это одно из самых красивых сочинений, созданных для валторны. В каждом исполнении есть аверс и реверс, положительное и отрицательное. При исполнении концерта солист продемонстрировал техничность, владение как высоким, так и низким регистрами инструмента, удалось показать архитектонику сочинения. Все медные духовые инструменты по принципу звукоизвлечения напоминают человеческий голос, только в роли голосовых связок выступают губы на мундштуке. Моцарт понимал валторну и как техничный инструмент, и как инструмент, приближенный к человеческому голосу, поэтому вокальность, как особенность моцартовской мелодики, - это важная составляющая при исполнении сочинений венского классика. И понимания и знания этого не хватало в данном прочтении Концерта великого Амадеуса.
После Концерта Моцарта прозвучал еще один шедевр, созданный для самого сложного инструмента симфонического оркестра – концерт №1 Рихарда Штрауса. Исполнил его Евгений Савенко. Данное исполнение было далеко от идеала, но было видно, что исполнитель сильно переволновался. Хотя ранее в других концертах Евгений показывал себя как валторнист высокого уровня. Очевидно, дало о себе знать отсутствие постоянных выходов на сцену в качестве солиста.

После островка зрелого романтизма, музыка перенесла нас в 1990-е годы. В исполнении Дмитрия Митченко и Марии Оболенской прозвучала Одночастная соната для валторны и фортепиано (Andante cantabile) Юрия Ищенко. Это было премьерное исполнение в концертном формате в Харькове. Сочинение написано со знанием колористических и технических возможностей валторны, где самым сложным была – игра тембром и техничные пассажи. По замыслу Ю. Ищенко, симбиоз в исполненном опусе валторна-фортепиано наиболее тесен. Весь замысел с его технической и ансамблевой сложностями удалось воплотить исполнителям.

Второе отделение концерта заняло знаменитое масштабное Трио для скрипки валторны и фортепиано ор. 40 Й. Брамса. Мария Барановская (скрипка), Дмитрий Митченко (валторна) и Мария Оболенская (фортепиано) передали брамсовскую эмоцию – одновременно страстную и в то же время сдержаннаую в первой и четвертой частях, легкую игру в скерцо, и трагизм в Adagio. Прочтение Трио отличалось прекрасным ансамблевым балансом между струнником, валторнистом и пианистом, что свидетельствует о мастерстве исполнителей. Трио Брамса стало апофеозом вечера музыки для валторны.
В концерте слушатели смогли оценить различные стороны валторны как концертного, так и камерного инструмента, что очень ценно. Дмитрий Митченко сумел раскрыть богатство возможностей валторны - самого сложного и красивого представителя симфонического оркестра.

Мария Черняк

13 березня. «До 100-річчя ХНУМ». Концерт студентів кафедри оркестрових струнних інструментів
Увечері 13 березня у Великій залі університету у рамках заходів на честь 100-річчя вузу відбувся концерт студентів кафедри оркестрових струнних інструментів, у якому взяли участь Анастасія Здоровиця, Татулі Абуладзе та Надія Сафіна.

У виконанні А. Здоровиці, яка відкрила концертну програму, прозвучали «Мелодія» П. І. Чайковського, концерт Г. Ернста та «Варіації на оригінальну тему» Г. Венявського. Насичена, здебільшого, віртуозними творами, програма окреслила перед студенткою непрості завдання. Переконлива своєю стабільністю інтерпретація надскладного віртуозного концерту Г. Ернста, що не кожен виконавець «ризикне» представити публіці, - не залишила сумнівів стосовно віртуозних можливостей студентки. Ще більш показовим виявилося виконання твору Г. Венявського. Пристрастне, по-юнацьки палке, блискуче-віртуозне виконання цілком захопило увагу й викликало по-справжньому щирий відгук слухацької аудиторії.

Концертом для віолончелі Д. Гоенса та «Концертним полонезом» Д. Поппера вечір продовжила Т. Абуладзе. Її делікатна, обволікуюче-прониклива манера звуковидобування, акуратність, академічна злагодженість та, водночас, особлива задушевність і щирість музичного висловлювання також не залишили байдужих у залі.

На закінченні концерту у виконанні Надії Сафіної прозвучали соната для альта соло П. Хіндеміта та Allegro appassionato з кларнетової сонати Й. Брамса f-moll у перекладенні для альта з фортепіано. Виконавиці, яка володіє якісним і сильним звуком та особливим сценічним шармом, вдалося рельєфно й яскраво передати мінливі емоційні стани частин сонати, додати твору «магічної», принадної аури. Не менш переконливим і захоплюючим було також виконання Н. Сафіною частини сонати Й. Брамса.
Веселу нотку вніс на прикінці концерту музичний жарт І. Фролова «Сувенір» у виконанні «фортепіанного квартету» у складі А. Здоровиці, Т. Абуладзе, Н. Сафіної та Г. Візавітіної.

Таким чином, студентки, для яких виступ на великій сцені кожного разу стає певним екзаменом на майстерність, яскраво продемонстрували високу якість професійної підготовки та сценічну витримку.
Звичайно, слід відзначити музикантів, без підтримки яких було б неможливим виконання більшості творів концерту, – надійних партнерів-концертмейстерів Ганну Візавітіну, Ганну Радченко та Елеонору Радченко.

Заслуговує на увагу й інструментальний склад концертної програми, завдяки чому слухачі протягом одного вечора мали змогу насолоджуватись різноманітнітністю тембрів скрипки, альта й віолончелі.

Алла Мельник
ст. викладач кафедри оркестрових струнних інструментів,
канд. мистецтвознавства

12 березня. Концерт до 25-річчя кафедри «Музичного мистецтва естради та джазу»

СТРОКАТА ДЖАЗОВА ПАЛІТРА ІМПРОВІЗАЦІЙ ВІД ЮВІЛЯРІВ
2017 рік для ХНУМ ім. І. П. Котляревського одночасно святковий та хвилюючий, адже 100 років від дня заснування навчального закладу – це значна подія, яка підсумовує пройдений шлях і в той же час розпочинає нову сторінку історії…

Закономірно, що поряд із становленням нашого університету формувалася і розросталася його внутрішня структура. Так, першими були організовані кафедри спеціального фортепіано, сольного співу, оркестрових інструментів (народні, духові, струнні). Згодом утворилися кафедри хорового диригування, композиції та теорії музики. Наймолодшою, як виявилося, є кафедра «Музичного мистецтва естради та джазу», яка у 2017 святкує 25-річчя свого існування.

Організована у 1992 році, як відділення кафедри оркестрових духових інструментів, лише у 1994 р. (під керівництвом О. І. Літвінова) кафедра естрадно-джазового виконавства стала відокремленою, самостійною структурою. За час свого існування вона здобула статус однієї із найбільш професійних та найбільш престижних в Україні. З 2007 року кафедру «Музичного мистецтва естради та джазу» очолює доцент Віктор Васильович Чуріков. Під його керівництвом працює потужний професорсько-викладацький колектив, який дбає про підготовку фахівців-професіоналів у галузі джазової музики. Свідченням цього є той факт, що студенти із задоволенням організовують власні ансамблі, беруть участь у різних проектах, фестивалях, конкурсах, виборюючи призові місця.

12 березня 2017 року, з нагоди 25-річного ювілею, студенти та викладачі кафедри «Музичного мистецтва естради та джазу» організували потужний звітний концерт, який продемонстрував різновекторність їхньої спеціалізації та різнохарактерність джазової музики в цілому. Слухачі мали змогу насолоджуватися як терпкими інструментальними та вокальними мікстами, так і сольними звучаннями.
Концерт став своєрідним «енергетичним феєрверком». Не зважаючи на переповненість Великої зали ХНУМ, здавалося, що я потрапила на справжній «jam session» («джем-сейшн»). Так джазмени називають зустріч для вузького кола друзів, під час якої вони імпровізують на теми відомих мелодій задля власного задоволення, що є найприємнішим для виконавців і слухачів.

Тож, невимушене професійне музикування з характерними сольними каденціями-імпровізаціями перетікало із номера в номер, адже саме свобода самовираження є істинною природою джазу. За словами саксофоніста та композитора Чарлі Паркера, спочатку ти повинен вивчити свій інструмент, потім прослухати все, що було зроблене на цьому інструменті до тебе, а потім ти мусиш забути все, та просто грати.

Першим на сцені з’явився славнозвісний Біг-бенд університету під керівництвом Ю. І. Ковача. Відомо, що колектив є активним учасником різних фестивалів і переможцем міжнародних конкурсів. Тож, багато хто з нетерпінням чекав на цей виступ. Запальний біг-бенд порадував слухачів різноманіттям джазових стандартів та стилів (блюз, балада, рок, фанк). Звучали не лише загальновизнані «хіти», на кшталт, «Come Together» англійського гурту «The Beatles» (соліст П. Середа (бас-гітара), але й маловідомі зразки сучасних композиторів, відтворені не менш професійно (солісти П. Роденко (саксофон-сопрано), С. Цимбал (тромбон) та ін.).

Вразила публіку композиція американського композитора Рея Хендерсона «Bye bye blackbird», яскраво та напрочуд майстерно виконана студенткою ІІІ курсу Каріною Чистяковою у супроводі інструментального ансамблю (ф-но – О. Воропаєва, бас-гітара – І. Остапчук; ударні – Г. Кошмай). Як відомо, цей твір написаний у стилі «be-bop», що став основною течією джазу, починаючи з другої половини ХХ століття. Для нього характерні складні фігурації мелодій, стрибки, незвичність ритмічного поділу та акцентування. Тому, не дивно, що сольні імпровізації К. Чистякової були наповнені бурхливим, дещо нервовим фразуванням та складними технічними пасажами.

Шанувальникам харківської джазової школи немає необхідності пояснювати, хто такі Богдан та Роман Стецюки, Влад Карбовський, Влад Леоненко.... Але на сцені були і нові виконавці, які вперше заявили про себе «джазовій інтелігенції». Так, учениця 6-го класу ХССМШІ, саксофоністка Анна Голикова, у супроводі фортепіано (О. Кизиль) харизматично виконала композицію «Take five Desmond». Приголомшив слухачів і Віктор Чуріков, чуттєво та технічно відтворивши популярний стандарт Мішеля Леграна. Мушу сказати, що молоді виконавці досить впевнено трималися на сцені, а головне – були щирими у своїх інструментальних сповідях, адже джаз не терпить брехні та фальші.

Так як, незабаром світ буде відзначатиме 100-річчя з дня народження Елли Фіцджеральд, з метою вшанування пам’яті «королеви джазу», Л. Канівець виконала таємничий і філігранно витончений «Караван», технічно використавши скетч у середній частині – імпровізаційну форму співу, що імітує інструментальне виконання.

У ІІ відділенні сцена цілком належала відомому у Харкові та за його межами «Jazz Road Quartet», у складі: Б. Стецюка (фортепіано), Р. Стецюка (саксофон), В. Карбовського (бас-гітара) та В. Леоненко (ударні). Хлопці своєю виконавською майстерністю та музичною винахідливістю ясно дали зрозуміти, що джаз – музика серйозна, відверта і трішки… бешкетна. Тому кінцівка кожного їхнього номера тонула у вигуках «Браво!».

Після таких виступів розумієш, що джаз – дійсно повинен бути станом душі виконавця. Якщо ти не живеш музикою, то із твого інструмента ніколи нічого не вийде само собою. Якісний джаз – це твій власний досвід, твоя мудрість, твої думки…

Хоча відвіданий мною концерт мав деякі недоліки (відсутність кваліфікованого ведучого, подекуди одноманітність у виборі номерів, занадто «розтягненість» у часі), приємно констатувати, що сьогодні кафедра «Музичного мистецтва естради та джазу» Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського посідає гідне місце серед флагманів сучасної української джазової музики. Це додає впевненості у тому, що попереду її чекають нові професійні звершення та завоювання авторитету не лише у нашій країні, а й за її межами.

Леся Герасименко

11-12 березня. Ювілейні заходи до 80-річчя Бориса Міхєєва

Професор Б.О. Міхєєв – домрист-віртуоз, диригент оркестру, композитор, викладач. Його творча біографія вражає кількістю міст і оркестрів, в яких йому довелося працювати
В Харкові Б.Міхєєв навчався і згодом почав працювати на кафедрі народних інструментів в якості завідувача кафедрою, художнього керівника і диригента оркестру народних інструментів. Написання творів для домри соло або для домри з оркестром - це його пристрасть. Глибоко вивчивши питання артикуляції, штрихової техніки, він створив оригінальний репертуар для домристів. На авторському концерті серед розмаїття представлених композицій для домри у виконанні Наталії Костенко (домра), Сергія Неверова (баян) і Тетяни Міленіної (фортепіано) натхнення і віртуозність підкорили в Концерт-сюїті для домри з оркестром у 4 частинах. З притаманною ювіляру тонкою іронією і здатністю до легкого гумору прозвучала п'єса "Тараторка". Делікатно провів концерт особисто маестро з цікавими подробицями щодо створення власних композицій і спогадами про своїх кумирів. Бажаємо творчих досягнень і здоров'я!

МУЗИКАНТІВ-НАРОДНИКІВ УКРАЇНИ ОБ’ЄДНАВ ЮВІЛЕЙ
МАЕСТРО БОРИСА МІХЄЄВА

Всеукраїнський науково-методичний семінару з проблем розвитку початкової мистецької освіти (музичне мистецтво): «Актуальні питання сучасного виконавського мистецтва на народних інструментах», що проходив у Харкові 11-12 березня 2017 року, став значною подією у культурологічному просторі Першої столиці.

ВАЖЛИВА ТА ПЕРСПЕКТИВНА СПРАВА

Всеукраїнський науково-методичний семінар був організований Міністерством культури України, Державним методичним центром навчальних закладів культури і мистецтв України, Управлінням культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та Обласним навчально-методичним центром підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів.

Його урочисте відкриття відбулося за участі начальника Управління культури і туризму Харківської облдержадміністрації Олега Яцини, який передав учасникам вітання та побажання плідної роботи від голови ХОДА Юлії Світличної.

«Цим заходом, до якого залучились фахівці з різних регіонів України, ми започаткували важливу справу, що сприятиме розвитку народного мистецтва, - наголосив Олег Яцина. – Сподіваюсь, що традиція збиратися у такому колі буде збережена й на майбутнє».

Важливість події визначалась широким складом її учасників. На Слобожанщину приїхали представники з 17 міст та 9 областей України: Київської, Рівенської, Донецької, Харківської, Хмельницької, Херсонської, Житомирської, Полтавської, Сумської.

Семінар зібрав відомих діячів культури України, які представляють існуючи школи народних струнно - щипкових інструментів творчих вишів України різних рівнів акредитації, керівників та методистів методичних установ сфери культури, викладачів шкіл естетичного виховання.

Серед почесних гостей – професор, завідувач кафедри народних інструментів Київської національної музичної академії імені П.І. Чайковського Любов Матвійчук та заслужений артист України, професор цієї ж кафедри Юрій Алексик.

БОРИС МІХЕЄВ – ЦЕНТРАЛЬНА ПОСТАТЬ ЗІБРАННЯ

Один з фундаторів виконавської домрової школи Слобожанщини, професор Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського, заслужений діяч мистецтв України Борис Олександрович Міхєєв, став центральною постаттю авторитетного зібрання. Його особиста участь у семінарі надала заходу особливої значущості та звучання.

«Знаменна дата - 80-річний ювілей Бориса Олександровича Міхєєва – спонукала нас зібратися разом таким широким представницьким колом, - зазначила на відкритті семінару директор ОНМЦ ПК, заслужений працівник культури України Тамара Самоварова. – Впродовж семінару ми матимемо нагоду відкривати нові грані його творчої особистості та слухати чудову музику, автором якої він є. Цінним подарунком музичній спільноті стануть збірки авторських творів Бориса Олександровича для домри та балалайки, що видані напередодні цієї події».

Учасники семінару прослухали доповідь «Постать Бориса Міхєєва у сучасному домровому мистецтві», підготовлену доцентом кафедри народних інструментів ХНУМ імені І.П. Котляревського, кандидатом мистецтвознавства Наталією Костенко. Це була ґрунтовна насичена цікавими деталями розповідь про внесок блискучого музиканта в академічне виконавство на народних інструментах, його яскраву композиторську та диригентську діяльність.

Крім педагогічної, він успішно займався адміністративною діяльністю, свого часу очолюючи колективи Харківського музучилища, Донецького музично-педагогічного інституту, був завідувачем кафедри народних інструментів та проректором по навчальній роботі Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського.

Більше 120 учнів закінчили навчання у класі Б.О. Міхєєва, серед них – 25 лауреатів національних та міжнародних конкурсів. Показово, що частина з них відгукнулася на запрошення до участі у Всеукраїнському семінарі в Харкові.

Всі, хто знає Бориса Олександровича, не перестають захоплюватися його душевними якостями, відкритістю до людей, скромністю, особливим шармом та добрим гумором.

У день відкриття семінару на ювіляра очікував приємна звістка. За вагомий особистий внесок у розвиток української культури, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм він був народжений почесною відзнакою Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури». Нагороду зі словами побажань подальшої творчої праці вручив начальник Управління культури і туризму Обласної державної адміністрації Олег Яцина.

«Дякую, що ви разом зі мною, а я разом з вами – звернувся Борис Міхєєв до своїх колег та учнів. – Переконаний, що без вас мене просто немає, а ви без мене, мабуть, також щось би втратили… Бажаю вам як можна більше радості від спілкування з музикою на улюблених всіма нами народних інструментах».

«ГРАТИ ТАК, ЩОБ ВСІМ БУЛО ЦІКАВО…»

Грати так, щоб всім було цікаво… Розмовляти зі слухачем на мові, яка йому зрозуміла, - це творче кредо блискучого майстра своєї справи Бориса Міхєєва звучить як своєрідний дороговказ для тих, хто сьогодні опікується грою на народних інструментах.

Тож заходи, передбачені програмою науково-методичного семінару, носили практичний характер та ставили за мету обмін кращим педагогічним досвідом, накопиченим провідними фахівцями у викладанні гри на домрі та балалайці, були спрямовані на підвищення фахової компетентності викладачів народних інструментів, їх заохочення до активної творчої, наукової діяльності, до вдосконалення власних методичних підходів.

Доповіді учасників семінару були присвячені різним педагогічним аспектам. Їх авторами є Олена Лимарова та Оксана Шустова (Балаклійська ДМШ Харківської області), Леся Пазушенко (ДШМ №1 м. Херсона), Олена Петрунчик та Раїса Горченко (ДМШ ім. Ф. Гоніцького м. Кам’янець-Подільський), Сергій Костогриз (ХНУМ ім. І.П. Котляревського), Тетяна Лукіна (ДМШ №1 м. Хмельницького), Олена Гончарова (ОНМЦ ПК) та Юрій Алексик (Київська національна музична академія ім. П.І. Чайковського).

Відбулися покази двох майстер-класів: Лідії Алейнікової (ДМШ №5 ім. М. А. Римського-Корсакова м. Харківа) та Лариси Ємельяненко (ДМШ №2 ім. П. І. Чайковського м. Харкова) та презентація нового твору харківського композитора Анатолія Гайденка «Сюїта для балалайки з фортепіано» (її провів викладач Харківської ДМШ №12 ім. К.І. Шульженко Михайло Страшок зі своїми учнями) До речі, виконання твору слухав і його автор Анатолій Павлович Гайденко, який завітав на семінар.

Очікуваними та важливими складовими семінару були презентації навчально-методичної літератури (наразі її нестача очевидна і є проблемою на місцях). Тож вихід у світ авторських збірок творів для балалайки Б.О. Міхєєва було сприйнято аудиторією дуже схвальною. Їх презентував Євген Булгаков, викладач Харківської ДМШ №9 ім. В.І. Сокальського, який доклав чимало творчих зусиль до цієї справи, а ОНМЦ ПК взяв на себе видання збірок.

Із зацікавленістю була заслухана презентація посібника «Методологія виконавської майстерності домриста» Любові Матвійчук (Київська національна музична академія ім. П.І. Чайковського) та репертуарних збірок музичних творів у її перекладі та аранжуванні («Твори для ансамблю домристів», «П’єси для дуету домристів», «Унісон домристів «Фрески Софії»).

У ході обговорення було запропоновано розглянути питання про створення сайту, що би став інтернет-платформою для обміну нотним матеріалом між викладачами народних інструментів України.

Тематичний круглий стіл став доброю нагодою підвести підсумки та поділитися враженнями від почутого й побаченого. Виступи учасників були лаконічними, але сповненими глибоких емоцій та вдячності організаторам за змістовну зустріч, що надала досвіду та наснаги, зміцнила у прагненні вдосконалюватися, творчо зростати.

«Сердечна подяка харків’янам за те, що зібрали у себе нашу велику родину. Усі ми займаємося справою, яку любимо, і дуже зацікавлені в тому, щоб народні інструменти звучали і розвивались, а українська музика, мистецтво знаходили відгомін у душах нинішніх і прийдешніх поколінь. Наша зустріч на Слобожанщині сприятиме цій важливій місії», - виказала загальну думку присутніх почесна гостя Любов Матвійчук.

Учасники всеукраїнського заходу схвально поставилися до пропозиції Обласного центру про розгортання підготовки до відзначення у травні 2018 року 100-річчя з дня народження корифея українського музичного мистецтва Миколи Тимофійовича Лисенка, ім’я та діяльність якого тісно пов’язані з Харковом.

Методист ОНМЦ ПК Наталія Волошко, яка вдало справилась з функціями модератора семінару, зауважила, що підготовка та проведення такої масштабної події, додала працівникам Центру досвіду, а відтак і готовності до нових не менш важливих справ, що потребують якісного організаційного рівня. «Відчуваємо велике задоволення від зробленого, бо методичні зв’язки, що тут зародились, без сумніву, принесуть позитивні результати, - зазначила вона.

НОСІЙ ДОБРА, КРАСИ ТА РАДОСТІ

Саме таке визначення чудовому народному інструменту – домрі – дав його великий подвижник Борис Міхєєв. Таким же чином можна висловитися і про інші музичні інструменти, у першу чергу народні. Впродовж Всеукраїнського семінару лунало багато прекрасної музики, що слугувала кращим підтвердженням цьому змістовному вислову.

У музичному училищі імені Б.М. Лятошинського відбувся концерт учнівської молоді «Юні таланти – рідній країні». Його родзинкою були виступи зведених ансамблів домристів-початківців, ансамблів учнів-балалаєчників та викладачів з різних харківських шкіл естетичного виховання. До репертуару виконавців увійшло чимало творів композитора Бориса Міхєєва. Цікаві виступи продемонстрували юні солісти-інструменталісти та інструментальні ансамблі.

У цей же день їх естафету прийняли професіональні музиканти. На сцені ХНУМ імені І.П. Котляревського пройшов блискучий авторський концерт Бориса Міхєєва за участю лауреатів міжнародних конкурсів Наталії Костенко (домра), Тетяни Міленіної (фортепіано), Сергія Нєвєрова (баян).

Чудову атмосферу концерту підтримував сам композитор, який виступав у ролі ведучого, розповідаючи передісторію появи того чи іншого твору, пригадуючи цікаві подробиці з творчого життя, ділився роздумами про музику.

БРАВО, МАЕСТРО!

12 березня учасники семінару отримали щасливу нагоду побувати у концерті студентського оркестру народних інструментів ХНУМ імені І.П. Котляревського – дипломанта міжнародних конкурсів. Його художнім керівником та диригентом є заслужений діяч мистецтв України, професор Борис Міхєєв.

Концерт було присвяченому ювілею провідного митця народно-інструментального мистецтва України та країн пострадянського простору заслуженого діяча мистецтв України, професора Бориса Міхєєва.

Впродовж 50 років він займається диригентською діяльністю, очолював багато самодіяльних та професійних оркестрів і досягав з ними суттєвих успіхів та визнання.

У концерті прозвучали відомі оригінальні твори композитора для домри та оркестру, його аранжування для оркестру народних інструментів. Написані з душею і серцем, вони вже давно увійшли до концертного репертуару провідних виконавців та постійно звучать як обов’язкові твори на міжнародних та національних конкурсах.

Їх натхненне виконання солістами та оркестром у цій святковій програмі стало проявом захоплення та вдячності нашому талановитому сучаснику. Музика, квіти, нестихаючі оплески та вигуки «Браво, Маестро!», - все це залишиться добрим світлим спомином у серцях усіх музикантів та глядачів цієї незабутньої музичної феєрії, знаменної та унікальної події.

Раїса Кравченко, член спілки журналістів України

11 березня. Прем’єра вистави «Лікар поневолі»
Лікаря! Хтось знає де тут лікар?

Студентський театр продовжує дивувати глядача новими прем’єрами. 11.03 на учбовій сцені театрального факультету «5-й поверх» студенти IV курсу факультету майстерності актора відіграли дипломну виставу за Мольєром - «Лікар поневолі».

Якщо ви полюбляєте щось яскраве, динамічне, сповнене жартами – то вам треба подивитися цю виставу. Хоча сюжет цієї п’єси відомий майже всім, нагадаємо: історія розгортається навколо принцеси, котра удавано хвора а її лікарем стає звичайний чоловік – Сганарель. Перевдягання та кмітливі жарти постійно підтримують інтерес та задають тон.

Над постановою працювали: майстерність актора – Ангеліна Філіппова, хореографія – Леонід
Марков, художник по світлу – Віктор Бородкін, художній керівник курсу – Олександр Васильєв.

Демід Брюханов

5 березня. Закриття фестивалю «Impreza»

ФЕСТИВАЛЬ «IMPREZA»: ЭФФЕКТНЫЙ ФИНАЛЬНЫЙ АККОРД

5 марта 2017 года в стенах нового органного зала Харьковской филармонии состоялось закрытие пятидневного фестиваля современной музыки «Impreza». В широко представленной панораме жанровых направлений (симфонического, камерно-инструментального, камерно-вокального, оперного, органного, электронного) и композиционных техник (М. Равеля, А. Шенберга, К. Орфа, О. Мессиана, Д. Лигети и других) слушатели получили счастливую возможность ощутить магию живого звучания благодаря исполнению первоклассных интерпретаторов, чего не может предоставить ни одна (даже самая идеальная) аудиозапись. Фестиваль без преувеличения может быть назван неординарным музыкальным событием для Харькова. Его реализация стала возможной благодаря инициативности, энергичности и креативности музыковеда Юлии Николаевской, кандидата искусствоведения, доцента ХНУИ им. И. П. Котляревского. Известная в музыкальных кругах Харькова как автор многих интересных творческих проектов, она с энергией подлинного impresario вдохнула новую жизнь в концепцию ранее существовавшей идеи, сумев:

объединить в пятидневном марафоне музыкантов Филармонии и Университета искусств, что в очередной раз подтвердило профессиональную преемственность этих творческих союзов,
привлечь для участия хореографов, танцоров, песочных аниматоров и представителей других творческих профессий, преодолев тем самым узко цеховую направленность всего действа, усилив его резонанс в культурной среде;
подарить общение с невероятными (!) (так представляли в афишах организаторы своих гостей) музыкантами из Киева (лидер электроакустической музыки в Украине композитор Алла Загайкевич, исследователь-интерпретатор современной музыки пианистка Оксана Рынденко), Франции (органист Бернар Струбер, успевший очаровать харьковскую публику в свой прошлый приезд), Испании (танцовщица Наталья Меириньо) … Этот список, наверняка, неполный, но и он указывает на бескрайность творческих горизонтов фестиваля.

Следует отдать должное и смелости директора Харьковской областной филармонии, главного дирижера Юрия Янко, претворившего в жизнь свою давнюю мечту о концертном проекте нового формата, в котором стало бы возможным соединение самых различных стилевых координат столь разнородного ХХ века. К числу положительных моментов следует отнести продуманность всей программы «Impreza», предоставившей возможность широкого выбора для меломанов, обладающих различным слушательским опытом современной музыки. Вполне возможно, что тот, кто был сориентирован на более доступную в плане восприятия композиционную технику М. Равеля, Р. Щедрина, Н. Лысенко, вполне неожиданно открыл для себя и сериальные сочинения А. Шенберга, Д. Лигети, и «варваризмы» И. Стравинского (в «Весне священной»), и особый «вселенский мир» музыки О. Мессиана. Во всяком случае, и слушатели, и исполнители проявили незаурядный интерес к данному событию, что вселяет надежду о распространении в концертной практике Харькова интереса к современной музыке.

Первое отделение вечера составили произведения О. Мессиана (1908-1992). В исполнении Натальи Поликарповой (сопрано) и Ирины Денисенко (фортепиано) прозвучало 5 из 12 номеров грандиозного вокального цикла «Ярави: песни любви и смерти» («Harawi: chantsd’amouretdemort», 1945). Созданный в период увлечения композитора неевропейскими культурами, он стал первой частью в «Тристановой трилогии», вторая и третья части которой – симфония «Турангалила» и «Пять припевов» – были завершены в 1948 году. Вслед за Вагнером Мессиан дает свое прочтение извечной темы любви-смерти, гипнотизируя непривычной для уха фонетикой, в соединении с удивительной лиричностью и изысканностью мелодики. В интерпретации музыкантов импонирующими и художественно убедительными качествами стали: чистое, лишенное малейших признаков форсирования пение сопрано, богатая колористичность звучания фортепиано.

В продолжении концерта впервые в Харькове прозвучали фрагменты из цикла для двух фортепиано «Образы слова Аминь» («Visions de l’Amen», 1943) О. Мессиана в исполнении Ирины Денисенко и гостьи из Киева Оксаны Рынденко. Выбор начального (№1 «La creation»), центрального (№4 «Desir») и заключительного (№7 «La consommation») номеров сочинения способствовал воссозданию у слушателя общего концептуального замысла опуса, весьма пространного в случае исполнения полной версии (около 50 минут).

Продолжением темы любви и смерти, представленной в вокальном цикле «Ярави», стала «Кармен-сюита» (1967) Ж. Бизе-Р. Щедрина, прозвучавшая во втором отделении концерта в исполнении Академического симфонического оркестра Харьковской филармонии под управлением Юрия Янко. Необычное прочтение балета представила мадридская танцовщица Натальи Меириньо, покорившая публику жгучим южным темпераментом, мастерством пластической техники, яркостью сценических перевоплощений. Наталья, владеющая разными стилями и направлениями танца, не первый раз в Харькове. Именно ее прошлое выступление – в октябре 2016 года в сопровождении киевских музыкантов фламенко – вдохновило Юрия Янко на совместный проект, который стал возможным, благодаря «Impreza».

Видимо, к подобному решению подтолкнуло само название фестиваля, поскольку, один из переводов слова «impreza» означает … «зрелище»! Эффектным зрелищем стала и предварявшая концерт испанская интермедия, подготовленная школой А SolasconFlamenco (Харьков). Участники интермедии создали праздничную атмосферу севильской площади. Дети, дамы и сеньоры в ярких костюмах, непринужденно общаясь с публикой, исполнили сюиту традиционных танцев фламенко. Игривый алегриас, простодушно наивная севильяна, зажигательная румба создали солнечное настроение, и под звуки задорной булерии артисты пригласили зрителей в зал.

Заявленная как сюрприз, испанская тема получила продолжение во втором отделении. Наглядная зримость образов «Кармен-сюиты» стала ощутимой благодаря профессионально выстроенной драматургии сочинения в целом, в особенности же его кульминационного эпизода (№12 «Гадание»). Для своего соло Наталья Меириньо выбрала из партитуры несколько номеров: «Танец», «Хабанеру», Adagio, Финал. В первом выходе («Танец») танцовщица появилась в черном трикотажном костюме с кастаньетами, завораживая гран-батманами (широкие махи ногой) в сочетании с основными шагами арагонской хоты. «Хабанера» была представлена совсем иначе: мягкие, текучие линии, создаваемые при помощи маленького веера и баты де коло (юбка со шлейфом), чередовались с графичными позами. Этот номер был лишен призывной страсти. Скорее это был гимн женственности и пленяющей очаровательности. В «Adagio» Наталья предстала в образе романтичной, возвышенной, мечтающей Кармен. Финал был решен как противостояние со смертью. Прерывающиеся интонации оркестра переходили в дробь кастаньет, а в кульминации танцовщица эффектно использовала шаль. Покидала сцену танцовщица, завернувшись в шаль, словно тень былой Кармен. Любопытно, что танцовщица не использовала в постановке никаких жанров традиционного фламенко, основываясь на хореографии в стиле Danza epanola.

Череда образных трансформаций была достигнута и благодаря максимально широкому выявлению тембрового потенциала струнной и ударной групп оркестра, в чем проявилась тщательная дирижерская работа над партитурой. Оригинальная трактовка «Кармен-сюиты» творческим тандемом Натальи Меириньо и Юрия Янко стала эффектно-репрезентативным завершением фестиваля и апофеозом настоящей Любви, неподвластной смерти. Хочется верить, что и любовь харьковчан к современной музыке устоит перед лицом других музыкальных искушений, а значит «Impreza» обретет свое продолжение.

Светлана Анфилова, Виктория Мельник

3 березня. Зустріч з Аллою Загайкевич (Київ)

«Хай живе електроакустична музика в Харкові»
(А.Загайкевич)

Прихід весни цього року ознаменував справжній тріумф «сучасної музики». Спочатку «Нові простори звука» в ХНУМ ім. І. П. Котляревського, а потім фестиваль «Impreza» у Харківській філармонії дали можливість харків’янам ближче познайомитись з «академічною електронікою». Електроакустична музика в Україні – явище, ще й досі не вивчене й не розроблене. І це, навіть не дивлячись на те, що вже пройшло 20 років з дня заснування кафедри композиції та музично-інформаційних технологій. Проблема зовсім не в нестачі професіоналів, навпаки, приємно усвідомлювати, що в нашій країні є багато яскравих і талановитих викладачів і композиторів. Одна з них – Алла Леонідівна Загайкевич. Про Аллу Леонідівну вже написано багато статей, її внесок в розвиток сучасної музики неоціненний. Тому було дуже приємно на майстер класі та творчій зустрічі подивитись на видатну мисткиню зі сторони та зробити свій портрет композитора.

Про професію:«Я не електронний музикант, я навчалася в академічній сфері, а вже потім стала займатись електроакустикою».
Сьогодні в Україні існує лише одна кафедра музичних електронних технологій у НМАУ ім. П. Чайковського. Багато сучасних композиторів, що здобули освіту на батьківщині змушені їхати за кордон, аби отримати бажану спеціальність. Так само, свого часу в IRCAMi (Париж) навчалась іА. Загайкевич.
Про столицю Франції: «Перше, що мене здивувало коли я приїхала до Парижу – це те, що люди зустрічались і проводили час біля пам’ятників, це було досить незвично».
Про кар’єру: «В мене вистачає концертів та виступів, я більше хвилююсь за молодих композиторів та своїх студентів, яким іноді просто не вистачає обладнаних майданчиків для виступу та розвитку своєї творчості. До того ж, якщо всі поїдуть, то хто залишиться?!».
Прикро розуміти, що розвиток «академічної електроніки» сьогодні занадто малий. Існує багато електронної клубної музики, яка немає нічого спільного з електроакустикою. За словами А. Загайкевич, в українській музиці сьогодні не вистачає професіональних музикантів, які виховані в класиці, але вміють вільно користуватись електронними приладами для створення і обробки звукового матеріалу.
Про творчість: «Я люблю працювати в електронному форматі, але не можу відмовитись від написання симфонічних творів. Мені інколи просто не вистачає часу».

Справді, постать Алли Леонідівни дуже багатогранна. Відомо, що вона довгий час входила до складу фольклорного гурту «Древо», бере участь в походах на байдарках і щиро захоплюється українською літературою (один із улюблених поетів – О. Лишега), і це, враховуючи її активну музичну діяльність.
Про мистецтво : «Творчість не повинна переходити в комерцію, тоді, як відомо, завжди втрачається якість».

Говорячи про відомі музичні фестивалі, гучні прем’єри, композитор не приховувала свого розчарування стосовно сьогоднішньої ситуації в музичній культурі. Неможливо не погодитись, що вихід із безкінечного кола прибуток – здобуток полягає саме в вірній роботі артиста та відданості глядачеві. Це творче credo – важкий тягар, але воно здатне зробити з професіонала майстра, якою і є Алла Загайкевич.

Елеонора Максютенко

25 лютого – 5 березня. Фестиваль «Курбалесія»
Дев’ять вистав на п’ять різних поглядів

Нещодавно завершився фестиваль «Курбалесія» (25 лютого – 5 березня), приурочений до 130-річчя від дня народження Леся Степановича Курбаса. В рамках фестивалю пройшов другий конкурс усної рецензії ім. Є. Русаброва серед студентів- театрознавців, у якому, окрім харків’ян, прийняли участь гості зі Львову. Також у програму увійшла лекція про методику роботи з актором, яку застосовував Курбас, в дослідженнях американського режисера Вірляни Ткач, що відбулася у театрі «Арабески».
Розпочався ювілейний фестиваль урочистою ходою з подальшим покладанням квітів на меморіалі сім’ї Курбаса. Того ж для, ввечері у ХДАДТ ім. Т. Г. Шевченка відбулася вистава «Житейське море», якою й розпочинався конкурс усної рецензії.

До програми обговорення увійшли дев’ять вистав, а саме: «Житейське море», «Рятувальний круїз», «Звірські історії», «Тіні забутих предків», «Матінка Кураж та її діти», «Витівки Хануми», «Хазяїн», «Вишневий сад» та «Чайка». Кожне обговорення, яке відбувалося з приводу тої чи іншої вистави ставало глибоким аналізом з визначенням режисерської концепції вистави, розгадуванням символіки, тлумаченням образів і акторського втілення. Саме у них й відбувалася своєрідна «битва розумів». Конкурсанти, а саме студенти Львівського національного університету ім. І. Франка Маргарита Підлужна, Ольга Смульська та Олексій Паляничка і харків’яни Галина Шамаріна та Ігор Михєєв змагалися напружено й захоплено. До складу журі увійшли: театрознавець, викладач ХНУМ ім. Котляревського, редактор відділу культури газети «Время» - Олександр Аннічєв та редактор журналу «Губерния» Юрій Хомайко. Модератором фестивалю виступила Ольга Дорофєєва.

Гран-прі конкурсу усної рецензії забрала із собою до Львову студентка ІІ курсу Маргарита Підлужна. Лауреатом нагороди І ступеню стала студентка - театрознавець І-го курсу ХНУМ ім. І.П.Котляревського Галина Шамаріна.

За результатами студентського обговорення кращою виставою фестивалю було визнано «Звірські історії» (Театр 19), режисером якої є Ігор Ладенко. Друге та третє місце такого «міні-топу» отримали постанови Оксани Дмітрієвої «Вишневий сад» (Харківський театр ляльок) та «Матінка Кураж» (студентська вистава).

Демід Брюханов

Повернутися