Архів подій. Грудень 2014

27.12. Новорічний концерт харківської дитячої філармонії

У грудневі передноворічні дні Дитяча філармонія, підготувала ще одне чудове свято для юних відвідувачів, запропонувавши їх увазі концерт «Сказочная страна: сказки, рассказанные музыкой». Така тематична спрямованість концерту привернула велику увагу і виконавців, і глядачів, які із задоволенням прийшли до Великої зали Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського.

"Музика, улюблена з дитинства, у виконанні кращих учнів харківських шкіл естетичного виховання», - так просто і водночас багатообіцяюче анонсувала філармонія свій черговий творчий захід у спеціально виготовленій афіші. А далі за існуючими канонами перераховувалися імена та прізвища музикантів та вокалістів, які були виконавцями святкової програми.

На цей раз концерт зібрав майже 90 учасників. Його дебютантом став хор школи педагогічної практики ХНУМ ім. І.П. Котляревського. У його складі 40 дітей, які займаються хоровим співом, а їх наставниками є викладачі вузу та студенти-старшокурсники, які долучаються до професії хормейстера. Пісенька з фільму «Чародії», підготовлена маленькими хористами, прийшлась до вподоби усім глядачам.

До програми увійшли виступи представників чотирьох харківських шкіл естетичного виховання: ДМШ №3 ім. М. В. Кармінського, ДМШ № 10, ДМШ №12 ім. К. І. Шульженко, ДМШ № 13 ім. М. Коляди.

Чисельною творчою командою відзначилася ДМШ №3 ім. М.Кармінського, яка розпочала концертну програму. Вокальний дует у складі Віолетти Макаренко та Іллі Віднічука, солістка Катерина Петренко та шкільний вокальний ансамбль у складі дев’яти учасників натхненно виконали відомі пісенні твори, даруючи гарний настрій глядачам.

ДМШ №10 порадували усіх не лише майстерним виконанням, але й добрим гумором. Євген Тесленко-Пономаренко та Ганна Хуторська у супроводі інструментального ансамблю викладачів і учнів виконали дует Емілії та Трактирника з кінофільму «Звичайне диво», перетворивши свій виступ на маленький спектакль.

Три музичні номери були підготовлені учнями та педагогами ДМШ №13 ім. М.Коляди. Лариса Малюга, заступник директора школи по виховній роботі, розповіла, що юні музиканти, очікуючи на таку неординарну для них подію, старанно працювали над музичними творами, готували костюми. «Участь у цьому проекті – справжнє свято, – зазначила Лариса Іванівна. – Сподіваємось на подальшу участь у ньому».

Завідувачка фортепіанним відділом ДМШ №12 ім. К.Шульженко Ніна Діменкова та її учні зазвичай з радістю приймають запрошення виступити у концертах Дитячої філармонії. Цього разу школу гідно представили сестри Масляк – Поліна та Єлизавета, які зіграли у чотири руки відому фортепіанну п’єсу «Ляльки сеньйора Карабаса». А один з наймолодших учасників концерту 7-річний Єлисей Ковалевський вдало справився з роллю концертмейстера, акомпануючи своєму колезі-домристу Мстиславу Онищенку. Разом вони чудово представили музичний портрет казкового героя Маленького Мука, зігравши однойменну п’єсу Джеймса. Не менш вдало був показаний ще один відомий персонаж – мрійник і фантазер Дон Кіхот, у якого перевтілився учень цієї ж школи Володимир Черенов, виконавши серенаду Дмитра Кабалевського.

У концерті виступили учні Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату Анастасія Плющ, Катерина Амстібовська та Олександр Агафонов (клас скрипки) та Єлізавета Мальцева (клас віолончелі), як завжди продемонструвавши майстерну гру.

«Дуже важливо, що наш проект вдало розвивається, – прокоментувала активність учасників концерту виконавчий директор Благодійного фонду «Харківські асамблеї», кандидат мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І.П. Котляревського Ірина Сухленко. – Сьогодні ми мали нагоду познайомитися з декількома музичними школами. Приємно, що всі учасники продемонстрували гарний рівень підготовки». Ірина Юріївна зазначила, що наразі представники багатьох шкіл естетичного виховання виявляють бажання стати учасниками концертів, створюючи певну конкуренцію.

Родзинкою концерту став виступ Силуетного театру театрального факультету ХНУМ ім. І.П. Котляревського. Студентки-п’ятикурсниці Валерія Замай та Світлана Волтова разом з художнім керівником театру, викладачем кафедри Андрієм Солоняком показали фрагменти спектаклю «Ілюзія дійсності», різножанрові новели якого передбачені для сімейного перегляду.

«Силуетний театр – це маленьке диво, з яким ми хотіли познайомити відвідувачів філармонії, – зауважила Юлія Ніколаєвська, співавтор проекту, кандидат мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І.П. Котляревського. – Такий театр єдиний в Україні. Показані тут чарівні сюжетики прикрасили все дійство, надавши йому казковості». Загадково посміхнувшись, Юлія Вікторівна пообіцяла, що сюрпризи будуть мати місце і надалі (зокрема, це може бути не менш цікавий виступ акторів студентського Театру рук).

Концерт Дитячої філармонії і цього разу провели незмінні ведучі – учні Юрій Сухленко та Марія Кочолодзян. Зважаючи на його святковий характер, вони багато жартували, впродовж усієї програми пропонували глядачам загадки про казкових персонажів, і, як завжди, надавали багато цікавої пізнавальної інформації про музичні твори та їх авторів.

Усі учасники концерту та переможці вікторини отримали від організаторів та видавництва «Факт» сердечні вітання з прийдешнім Новим роком та подарунки – яскраві ялинкові прикраси й афіші концерту.

Довідково:
Дитяча філармонія — спільний проект благодійного фонду «Харківські асамблеї» та Обласного навчально-методичного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів, що був започаткований у 2012 році, продовжує роботу. Проект спрямований на реалізацію творчого потенціалу обдарованих дітей шляхом залучення їх до концертної діяльності. Цикл, що включає декілька концертів за участю кращих учнів шкіл естетичного виховання м. Харкова та Харківської області, дає змогу представити талановитих вихованців широкому загалу та сприяє надбанню ними виконавського досвіду.
У жовтні 2014 року відкрився другий концертний сезон Дитячої філармонії. Перше зібрання поціновувачів прекрасного було присвячено життю та творчості геніального німецького композитора Людвіга ван Бетховена. Черговий концерт – подарунок дітям та дорослим до новорічних свят. До кінця сезону заплановано ще три тематичні концерти, які традиційно пройдуть у Великій залі ХНУМ ім. І.П. Котляревського.

Раїса Кравченко

26 грудня. КОНЦЕРТ «ЗИМОВИЙ КАЛЕЙДОСКОП» - СВЯТО МУЗИКИ ТА НАТХНЕННЯ

Кінець 2014 року на Харківщині багатий на мистецькі події, що проходять за участю колективів шкіл естетичного виховання. Одна з них – традиційний концерт викладачів, який цього року має назву «Зимовий калейдоскоп".

Ця затребувана мистецька подія вже у 15-й раз збирає напередодні новорічних свят у стінах Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревского, широкий загал творчих особистостей і є невід'ємною частинкою змістовного проекту "Різдвяний подарунок Слобожанщині", започаткованого обласним навчально-методичним центром підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів. Він проводиться за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської облдержадміністрації та благодійного фонду “Харківські асамблеї ”.

«Викладачі шкіл естетичного виховання – це творчі особистості, для яких важливо демонструвати не лише педагогічні досягнення, але й проявляти себе у якості талановитих виконавців, - зазначає директор ОНМЦПК, заслужений працівник культури України Тамара Самоварова, яка є автором проекту – Наш традиційний щорічний концерт дає для цього чудову нагоду».
Як і планували організатори, велика концертна програма «Зимовий калейдоскоп» була яскравою, різнобарвною та динамічною, відповідаючи своїй назві. Більше двадцяти виступів, що увійшли до неї, - це інструментальні та пісенні твори сучасних композиторів, композиторів-класиків, кращі зразки української пісні, власні обробки та імпровізації викладачів. На сцену виходили піаністи, скрипалі, віолончелісти, бандуристи, домристи, акордеоністи, балалаєчники. Були представлені сольні виступи, дуети, ансамблі.

Новорічного настрою чисельній публіці, що вщент заповнила велику залу ХНУМ ім. І.П. Котляревского, додавала не лише сяюча ялинка, але й відомі музичні твори святкової тематики, які натхненно виконували митці. Більше 60-ти учасників концерту представляли початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади районних центрів області – Богодухова, Чугуєва та багатьох шкіл обласного центру. Зокрема, ДМШ №1 ім. Л. Бетховена, ДМШ №3 ім. М. Кармінського, ДШМ №4 ім. М. Леонтовича, ДШМ №5 ім. М. Дунаєвського, ДМШ №7 ім. М. Мусоргського, ДМШ №8 ім. П. Гайдамаки, ДМШ №9 ім. В. Сокальського, ДМШ № 12 ім. К.І. Шульженко, ДМШ №14, ліцею мистецтв №133, ДШМ №6, школи мистецтв для підлітків та дорослих.

Виконавці і на цей раз продемонстрували високу майстерність, віртуозну техніку та проявили багато фантазії, надавши гумористичного забарвлення частині виступів. Слід зазначити, що до участі у концерті були залучені й юні таланти – учні шкіл естетичного виховання, які не підвели своїх наставників, органічно доповнивши звучання інструментальних та вокальних дуетів та ансамблів.

Ця концертна програма зібрала викладачів, що представляють різні спеціальності, а також є представниками різних поколінь. Найбільш поважною учасницею заходу була викладач класу віолончелі Валентина Міхеєва (ДМШ №1 ім. Л. Бетховена), яка має 60-річний педагогічний стаж. Удостоєна честі вперше заявити про себе була молодий викладач фортепіано Анна Маміна (ДМШ м. Чугуїв).

Особливо зворушливим був виступ самої маленької учасниці дійства Ганни Кужби. П’ятирічна дівчинка у вишиванці й віночку під супроводі батька, який грав на цимбалах щиро розповіла про себе, свою дружну сім’ю та про нашу велику родину, ім’я якій – Україна.
Викладачі не лише демонстрували свою фахову майстерність, але й розкрили інші грані свого хисту та уподобань. Так досвідчений викладач музично-теоретичних дисциплін з ДМШ №1 ім. Л. Бетховена Маргарита Кочарян показала себе чудовою співачкою, виконавши популярний романс «Ваша записка», як нагадування про ювілей блискучої співачки Клавдії Шульженко, що відзначався цього року.

Гучні оплески, квіти, щире захоплення глядачів за подаровані емоції, а ще різнокольорові ялинкові кульки у подарунок від організаторів – все це було щирою подякою учасникам «Зимового калейдоскопу», що залишив по собі добрі враження та налаштував на прийдешні свята.
Позитивну оцінку проект отримав і від керівництва культурною сферою Слобожанщини. Начальник управління культури Департаменту культури і туризму ХОДА Наталія Плотник висловила вдячність організаторам та учасникам, наголосивши на необхідності його подальшого розвитку.

12 декабря. Концерт вокальной музыки «Ее монолог».
Музыкально приношение Женщине

Романс – один из удивительных жанров в истории музыкальной культуры, ведь за несколько минут ему удается поведать слушателю признания о потаенном. Поэтому афиша концерта, который состоялся 12 декабря в Большом зале ХНУИ им. И. П. Котляревского обладала силой особого магнетизма. Во-первых, само название – «Ее монолог», настраивало на концерт-исповедь, концерт- откровение. Во-вторых, обозначенные имена А. Аренского, А. Гречанинова, С. Василенко, В. Косенко, Р. Глиэра встречаются довольно редко. И, наконец, главные «виновники» события: лауреаты и дипломанты международных конкурсов Диана Гендельман (фортепиано), Наталия Поликарпова (сопрано) и Василий Крамаренко (фортепиано) , которые в своем творчестве стремятся к открытию новых берегов, созданию доверительного диалога со слушательской аудиторией.

Важно отметить, что избранные для программы произведения позволили создать художественный портрет каждого из композиторов, которых мастерски представила ведущая вечера – кандидат искусствоведения, доцент кафедры специального фортепиано Екатерина Подпоринова. В силу этого концерт напоминал искусно продуманный музыкальный вернисаж. Упомянутыми стали и главные вдохновители музыкантов – поэты. Среди них и представительницы русской «женской поэзии» начала ХХ века – Мирра Лохвицкая, Галина Гарина, Любовь Столица, и поэты-лирики Александр Фет, Игорь Северянин и многие другие. Но главный «секрет» подготовки программы раскрыла организатор и вдохновитель концерта – Диана Аркадьевна Гендельман. По ее словам, «в каждом романсе представлена Женщина в разных ипостасях. То влюбчивая, то холодная, то страстная, то нежная, то грустная, то вдохновляющая. Женская сущность – неиссякаемый источник интереса. Поэтому привлекает возможность показать редкие произведения и в какой-то степени выполнить просветительскую миссию: познакомить не только студентов, но и меломанов с новыми и интересными произведениями». Действительно, это выступление можно считать показательным для «студенческой» аудитории, ведь творческий процесс профессионалов на сцене приносил подлинное удовольствие. Исполнительский коллектив этого вечера сложился давно. Наталия Поликарпова, в прошлом выпускница Д. Гендельман, а ныне педагог нашего университета, лауреат многочисленных международных конкурсов (среди них – в Финляндии), сразу расположила слушателей своим проникновенным голосом (сопрано) и поразительным мастерством перевоплощений. В каждом из романсов ей удалось представить новую, иную героиню. Романс-баллада «Менестрель» А. Аренского на стихи А. Майкова прозвучал экспрессивно, внутреннее напряжение исполнительницы эффектно разрешилось в кульминации на словах: «Молчите проклятые струны!». Воспетая история, прозвучавшая в начале концерта, оставила глубокое впечатление, настроив аудиторию на восприятие нового, раннее не изведанного. И в этом велика роль воздействия весьма гибкого, полного по звучанию тембра голоса. В сходном ключе был исполнен драматический романс А. Гречанинова на стихи Н. Щербины «Эпицедиум» – эта эпитафия влюбленной женщины была наполнена трагической нежностью. Ярким контрастом воспринялись романсы С. Василенко: «Ты лети мой сон, лети», «Ее монолог» и «Танец». Технически непростые произведения, наполненные фольклорными интонациями и острыми ритмами, они прозвучали с невероятной легкостью и артистизмом, позволив воплотить вокально-фортепианному дуэту три разных женских образа. Голос Н. Поликарповой в романсе В. Косенко «Говори, говори» на слова Д. Лихачева создал ощущение любовного томления молодой девушки, а «Последняя любовь» Н. Черепнина на стихи Ф. Тютчева окунул в атмосферу переживаний женщины, постигнувшей радость любви.

Успех вечера романсов был бы невозможен без блестящего пианизма, богатства эмоциональной и тембровой палитры, тонкого понимания природы музыкально-поэтического высказывания Д. Гендельман. Огромный опыт общения с камерно-вокальной музыкой, сотрудничество с многими яркими вокалистами, неуемность творческой натуры, стремящейся открыть новые страницы, отличают профессиональное кредо Дианы Аркадьевны. Поэтому каждый концерт с ее участием вызывает огромный интерес у почитателей таланта исполнительницы.

Возникшие в этот вечер ассоциации с посещением художественной галереи подкрепились выступлением Василия Крамаренко. Традиционные антракты были превращены в своего рода фортепианные интерлюдии, расположившиеся между «действиями» вокально-фортепианного любовного сюжета. Пианист исполнил произведения, расцветившие общую атмосферу эмоциональных высказываний. Задумчивую, сочную манеру исполнения Василия Викторовича определяли и точная фразировка, и то мощное, то невесомое туше. Так, виртуозно исполненные этюды А. Аренского (h-moll, Es-dur) по своему характеру походили на два контрастных смыслообраза: легких и быстротечных. Совсем иначе воспринялся глубокий по звучанию этюд №8 (fis-moll) В. Косенко. А небольшие пьесы Р. Глиэра создали ощущение камерного, элегичного «монолога» исполнителя с публикой.

Проведя слушателей сквозь все перипетии любовных отношений, мимолетных настроений, устроители концерта в конце поставили жизнеутверждающую, оптимистическую ноту, воплотившуюся в одном из романсов Р. Глиэра – «Жить, будем жить!».

Вокально-фортепианный вечер под знаковым названием «Ее монолог», затронув сердечные струны каждого из сидящих в зале, объединил аудиторию всеобъемлющим чувством любви, этого уникального дара человеческой природы.

Элеонора Максютенко, музыковед

4 декабря. Концертное исполнение оперы «Евгений Онегин»
«Концертне виконання. Ніхто не залишається в «мінусі»

4 грудня у Великому залі Харківського університету мистецтв ім. І. П. Котляревського відбулося концертне виконання опери П. Чайковського «Євгеній Онєгін» силами кафедри концертмейстерської майстерності під керівництвом професора, заслуженого діяча мистецтв України Нікітської Євгенії Семенівни. Це вже не перша така акція за останні роки.Серед творів, котрі були виконані силами студентів та ілюстраторів кафедри: «Царева наречена» М. Римського-Корсакова, «Весілля Фігаро» В. Моцарта, «Алеко» С. Рахманінова, «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуччіні.

Опера завжди була мистецтвом для широких мас. Тому режисеру-постановнику та й самим виконавцям необхідна була неабияка творча винахідливість аби задовольнити вибагливі смаки публіки. Слухачі вимагали не лише віртуозного виконання тієї чи іншої партії, але і яскравих та вражаючих постановок.

Постає питання, навіщо ставити оперу в концертному виконанні, якщо вона має своє повноцінне театральне життя? Адже «Євгеній Онєгін», одна із найпопулярніших опер П. Чайковського, яка не сходить із сцени Харківського оперного театру більше як 20 років.
Що власне являє собою концертне виконання опери? В чому зручність такої форми подачі? Це суцільні «мінуси» – мінус оркестр, диригент, декорації…

«Ліричні сцени», так назвав композитор своє творіння, тим самим підкресливши камерність опери. Виконання в скорочені, без хорових номерів, дало можливість зосередити увагу на внутрішніх переживаннях головних героїв і опера здобуває свій особливий інтимний вимір. На перший план виходить акторська гра вокаліста. І саме від його творчого перевтілення залежать, чи виправдає себе концертне виконання, адже не має декорацій за якими можна сховатись. Тут зникає дистанція, яка традиційно існує між глядачами та акторами.

Вагома комунікативна роль належить коментатору подій – Катерині Підпоріновій, яка в музичних паузах зачитувала поетичні рядки з пушкінського тексту, щоб непосвячені не втратили логіку подій, що відбувалися на сцені. За рахунок присутності авторського слова, зникла необхідності в зовнішній атрибутиці, і це давало глядачам простір для власних фантазій.

Чи можна в опері обійтися без диригента? У виконанні опери ця роль є невід’ємною, але як ми бачили, на сцені не було присутнього диригента. Його функції виконував концертмейстер, який організовував художній процес спектаклю. Він і став диригентом. Це вимагало неабиякого професіоналізму та сконцентрованості всіх учасників: чітко знати свою партію, вступи та ансамблеві номери.

Не будемо забувати, що в перекладі з французької «рояль» означає «королівський». Сама назва затвердила славу королю інструментів – він не тільки може виступати без супроводу, а й сам здатний звучати як оркестр.

Отже, якщо фортепіанна партія в будь-якому романсі або камерно-інструментальній п'єсі є чисто фортепіанним твором (хоча і не сольним), то партія фортепіано в оперних клавірах та інструментальних концертах являє собою не що інше, як пристосування барвистого, масштабного, багатоголосного звучання симфонічного оркестру до можливостей одного інструменту – фортепіано. Виконання фортепіанної партії має нагадувати слухачам оркестр з його багатоголоссям і різноманітністю тембрів. Тут змінюються докорінно як масштаби звучання, так і спосіб дотику до клавіатури (порівняно зі звичними піаністичними нормами). Прийоми звуковидобування виходять з прагнення втілити на роялі характерні звучності різних груп оркестру, їх тембральні відмінності і «питома вага» в загальному потоці звучної фактури.

Це непросте завдання прагнули виконати студенти ІІІ і ІV курсу класу професора Є. С. Нікітської. Оркестрове полотно звучало як масштабний симфонічний оркестр під орудою талановитих акомпаніаторів. Кожному з них належала вагома роль у відтворенні драматичної колізії опери.
Концертне виконання розпочалося з увертюри, де Максим Шадько у пошуках заданої оркестрової звучності знаходив різноманітні фортепіанні фарби. Своїм виконанням він задав потужний імпульс для розгортання подальший подій, які знайшли свою драматичну розв’язку в кінці опери, в останній експресивній репліці Онєгіна «О, жалкий жребиймой!». Зосередженого на собі, холодного, стриманого Євгенія Онєгіна майстерно втілив Андрій Баранов.

Першу картину опери Олена Антонік грала коректно, вміло поєднуючи два різнохарактерних дуети. При цьому, Ларіна і няня у інтерпретації Юлії Шость та Тетяни Жукової лише відтіняли головні любовні пари; хоча не можна не сказати, що обидві вони були на висоті – легкі і граційні, вони створювали вдалий колористичний звуковий контраст.

Яскраву протилежність образів в опері розкрила Жанна Німенська в партії Ольги, яка в опері володіє протилежним зарядом характеру по відношенню до її сестри Тетяни: все в ній прагне до любові та кокетства, і співачка виконувала це щиро і нестримно.

Денис Кашуба, який виконував сцену листа Тетяни, відзначився готовністю йти за співаком і щирим захопленням від процесу музикування. Він з філігранною точністю відтворював весь складний внутрішній світ Тетяни. Це одна з найскладніших партій російського сопранового репертуару. Виконавиці потрібно показати не лише віртуозні виконавські дані, але і неабиякі драматичні здібності. Саме ця героїня проходить складний шлях перевтілення з провінційної наївної дівчини до витонченої світської дами. Співачка Ксенія Бахритдінова максимально достовірно передавала міміку і пластику глибоко страждаючої Тетяни – її рухи були скупі, вуглуваті і поривчасті, сповнені внутрішньої напруги.

Неймовірно натхненним був образ Лєнського у виконанні Миколи Гончарова. Йому в рівній мірі вдавалися і ліричні, і патетичні фрагменти, його фразування бездоганне, а «хітова» арія Ленського «Что день грядущий мне готовит» була виконана з ювелірним нюансуванням, м'якістю і напругою одночасно. Йому акомпанувала Марина Сімко, яка володіла м'яким туше та вмінням тонко слідувати за співаком.

В сцені балу Партію Тріке (французького гостя) втілив Роман Ткаченко, яскрава акторська гра та специфічний тембр голосу якого не залишив байдужим жодного. Манера гри Аліни Мотрій відзначилася технічністю і ансамблевою злагодженістю з вокалістами.

Ігор Сахно розкрив два різнопланові образні амплуа – секунданта Зарецького та Князя Греміна. Сповнена життєвої мудрості арія «Любви все возрасты покорны» захоплювала чуттєвим, проникливим виконанням. А стримана шляхетність в манері гри Олексія Воліка майстерно підкреслювала настрій арії.

Концертне виконання «Євгенія Онєгіна» на сцені ХНУМ ім. Котляревського було настільки вдалим та змістовним, що його можна сміливо прирівняти до повноцінної театральної постановки.Не дивлячись на те, що опера прозвучала в незвичному форматі, вона не втратила свого індивідуального неповторного колориту. Тож ті, здавалося, на перший погляд, «мінуси» концертного виконання, в результаті набули позитивного характеру. Вони дозволили в повній мірі розкрили внутрішній потенціал, закладений композитором в музичному тексті.

Лілія Єрехова та Аліна Костюкова

Повернутися