Архів подій. Листопад 2012

30 ноября. Концерт Jessye Mebounou (фортепиано, Франция).

30 ноября в Большом Зале Харьковского Университета Искусств звучала фортепианная музыка. Внимание зала полностью захватили Жези Мабуну и Валентин Смолянинов. Концерт заставил слушателей задуматься, в чем прелесть русской музыки, а в чем - французской, иногда насладиться, а отчасти и удивиться особенностям исполнительского стиля представителей разных культур.

То, как каждый воспринимает, а тем более исполняет какое-либо музыкальное произведение, во многом определяется особенностями менталитета. Поэтому и важен "диалог культур", обмен опытом и традициями. И возможность наблюдать этот захватывающий процесс была предоставлена слушателям Французским Институтом в Харькове и Харьковским Национальным Университетом им. И. П.Котляревского.

С точки зрения показа общности и различия национального понимания музыки вечер получился необычайно запоминающимся. Особенно это касается ярко контрастных приемов образности, продемонстрированных пианистами. Исполненные Валентином Смоляниновым Партита №1 И.С.Баха и Рапсодия №2 Ф. Листа звучали для русского уха вполне традиционно, хотя и были исполнены захватывающе эмоционально. А вот выступление Жези Мабуну стало сюрпризом. Ее исполнение Дебюсси впечатлило естественной изысканностью, утонченностью, которую у русского исполнителя редко встретишь. Зато в ее интерпретации русских композиторов: Рахманинова, Скрябина, Лысенко - те же качества показались неуместными. Хотя произведения и были сыграны с должным уровнем профессионализма и музыкальности, понять и продемонстрировать характер русской классики оказалось труднее, чем можно было ожидать.

Следует признать, что проблема различия традиций необычайно сложна, особенно для музыкальной культуры. И пусть не все попытки в этой области удачны, они необычайно важны.

Ольга Охрименко

29 ноября. Концерт камерной музыки, посвященный 95-летию ХНУИ им.И.П.Котляревского

Художник-творец имеет право на свое восприятие, понимание
и видение концепции произведения. Его индивидуальное прочтение музыки
- это своеобразный барометр в определении яркой интерпретации той или
иной музыки.

В череде юбилейных концертов, включающихся в празднование 95-летия ХНУИ имени И.П. Котляревского, 29 ноября состоялся вечер камерных ансамблей при участии студентов университета. Скрипка и фортепиано – вот неразлучный тандем, который во все века имел не дюжую силу воздействия на слушателей. Потому и по сей день мы регулярно имеем возможность наслаждаться прекрасным дуэтом двух инструментов.

Как выглядит жанровая палитра музыки для скрипки и фортепиано не сложно себе представить – это, прежде всего, соната во всем своем многообразии. Драма и комедия, юмор, сатира, наконец, лирика – все подвластно дуэту скрипки и фортепиано. Особенно, когда инструментами владеют музыканты-профессионалы. И здесь важно помнить, что мало быть только лишь превосходным ярким солистом. Нужно найти общий язык и с собеседником – с равноправным по значению инструментом, чтобы слиться в ансамблевом единстве.

Пожалуй, стоит отметить, что участники сегодняшнего концерта – студенты кафедры камерного ансамбля – вполне обучены и представляют достойный уровень в аспекте собственно ансамблевых умений. Среди представленных в концерте произведений (части сонат К.Сен-Санса, Э.Элгара, Дж.Энеску, К. Шимановского и многих других) каждое порадовало органичностью и слаженностью звучания.

Вызывает недоумение лишь программа концерта. Казалось бы, приуроченный к юбилею вечер просто обязан иметь какую-то праздничную подоплеку, выстроенную в определенной логике программу, с интересными произведениями. Понять, в чем состоит «юбилейность» этого концерта мне так и не удалось. Хотя, очевидно, что драматургия выступлений выстраивалась по традиционному принципу крещендирования от менее опытных студентов к более играющим. И апофеоз, бесспорно, удался. Два заключительных дуэта – Ирины Кузьминой и Ирины Степановой, а также Елены Василенко и Марины Дудник – представили блистательный уровень, достойный оваций, которые исполнительницам устроила та немногочисленная публика, которая пришла на концерт.

Исполняемые произведения – тоже не могут не стать предметом критики. В программу вошли преимущественно части сонат, прекрасно выученных, не без артистизма исполненных. Но, тем не менее, целостности звучащих произведений не создалось. Можно ли вдоволь насладиться Пятой сонатой для скрипки и фортепиано Л.ван Бетховена или Второй сонатой Э.Грига, если звучат только их первые части? Неужели фрагменты способны стать программой «Концерта к юбилею»? Иначе не покидает ощущение, что мы стали свидетелями академконцерта и непременно должны выставить оценки за технические способности, за ансамблевое чувство и художественную выразительность…

Допустим, что подобные концерты являются необходимым звеном в образовательном процессе нашего университета. Музыканты должны играть на сцене, чтобы уметь преподносить слушателям сложную драматичную музыку, привлекать к ней внимание. И в данном контексте концерт предстает как данность, даруемая нам, слушателям, и мы всегда с радостью ее примем, если организаторам удастся избежать в дальнейшем школярского, формального подхода в подготовке концертной программы.

Ольга Шубина

28 ноября 2012 года. Концерт кафедры музыкального искусства эстрады и джаза в Харьковской областной филармонии.

В ФИЛАРМОНИИ «ДАЛИ ДЖАЗУ!»

Осень 2012 года стала для кафедры музыкального искусства эстрады и джаза, чей отчетный концерт прошел 28 ноября в областной филармонии, втройне юбилейной.
Первый, и главный, юбилей – 95 лет со дня основания Харьковского национального университета искусств имени И.П. Котляревского, второй – двадцатилетие самой кафедры, и, наконец, третий – 85 лет со дня рождения инициатора создания кафедры и ее первого заведующего – народного артиста, академика Украинской академии наук национального прогресса, профессора Александра Исааковича Литвинова.
Программа филармонического концерта была выстроена с акцентом на выступление джазовых коллективов, среди участников которых – студенты, выпускники и педагоги кафедры. И это не случайно. Ведь в апреле этого года, в канун празднования первого Всемирного дня джаза, объявленного решением ЮНЕСКО, свой «творческий экзамен» уже блестяще сдали студенты-вокалисты, участники Tea JAZZ студии под руководством доцента кафедры Н.В. Дрожжиной. Теперь мы услышали отчет инструментальных и вокально-инструментальных групп.
Джазовый коллектив – это объединение уникальных, индивидуальных стилей, стремящийся к постоянному изменению, обновлению как в выборе музыкальных средств, так и в составе участников. Можно сказать, что джазовое искусство – это открытая площадка для творческого диалога исполнителей, диалога, который длится бесконечно, привлекая все новых и новых участников.
Именно такая атмосфера царила на вечере джазовый музыки, доверительно и искренне создаваемая исполнителями и слушателями.
Первое отделение открыл маэстро джазового искусства, пианист-виртуоз, композитор, лауреат Международных конкурсов и фестивалей, автор нескольких компакт-дисков, организатор Международного, постоянно действующего фестиваля «KHARKIV za jazz fest» доцент Сергей Петрович Давыдов.
Технически совершенная, философски окрашенная и в то же время лирически насыщенная, авторская композиция С. Давыдова задала тон всему концерту, стала как бы квинтэссенцией последующего действия.
Искрящееся, полетное звучание саксофона (Евгений Балабанов) и фортепиано (Милена Романова) в сонате современного японского композитора Токаши Ёшимацу «Парящая птица» было встречено бурными аплодисментами слушателей, по достоинству оценивших высокое исполнительское мастерство участников дуэта, лауреатов Международных и Национальных конкурсов.
Ярким и запоминающимся стало выступление студенческого Биг-Бенда под управлением Юрия Ковача.

За последние три года оркестр стал лауреатом нескольких Международных джазовых конкурсов и фестивалей, состоялся как профессиональный концертный коллектив, приобрел опыт, сформировал индивидуальность. Одну из оркестровых композиций Биг-Бенд посвятил памяти первого дирижера студенческого оркестра, основателя кафедры эстрады и джаза – А. И. Литвинова. Другое произведение прозвучало в память об одном из лучших джазовых трубачей Харькова – А. Е. Дорожко. Солировал – его ученик, выпускник университета искусств, лауреат Международных конкурсов и участник многих джазовых коллективов, блестящий музыкант и универсальный трубач Дмитрий Бондарев.
Неизменной участницей, «визитной карточкой» Биг-Бенда стала выпускница ХНУИ этого года по классу джазового вокала Алена Лисняк, исполнившая в его сопровождении несколько известных джазовых композиций и встреченная овациями зала.
В целом, уверенное выступление студенческого оркестра создало впечатление присутствия на концерте профессионального коллектива.

II отделение подтвердило и усилило это ощущение, хотя здесь были представлены молодые, иногда еще только формирующиеся джазовые ансамбли, руководителями которых стали сами участники, студенты университета.
Импровизация как первооснова джаза, дух новаторства, творческого поиска, эксперимента – эти свойства по-разному раскрылись в выступлениях молодых исполнителей: Kvinta Group (П. Роденко, Д. Кулев, А. Глошкин, В. Игнатьев) и JAZZ ROAD (Б. Стецюк, Р. Стецюк, П. Гайдаенко, И. Зелинский).

Помимо лауреатских званий оба коллектива уже имеют своих поклонников и хорошо известны харьковским любителям джаза.
Кроме инструментальных композиций, которые завершили джазовый вечер, группа JAZZ ROAD выступила и с вокалистами. Лауреат международных конкурсов Татьяна Писаренко эмоционально и вдохновенно исполнила композицию «I forgive you», а вокальный женский квартет в составе Т. Писаренко, А. Овсюк, А. Щербак, И. Дубенко удачно дополнил звучание инструментального квартета группы JAZZ ROAD в композиции «I’m a women».
Первые, но уверенные шаги в джазовом творчестве сделали студенты III курса, исполнившие композицию Buddy Montgomerеy «Budini» (С. Щеблыкин, А. Мирошник, В. Саган, О. Воронцова, М. Журавлева, В. Инюточкин)
Лирическое настроение, созданное дуэтом «Emit Light» (О. Воронцова – фортепиано, О. Бакланова – скрипка) благодаря тонкой нюансировке и мягкости звучания было тепло встречено слушателями.
Шквал аплодисментов и крики «Браво» вызвало выступление группы «All time», лидером которой является автор музыки и текста Валентина Толчинина.

Необычен уже состав исполнителей: В. Толчинина – фортепиано и вокал, А. Литвин – виолончель, Д. Овчарова – скрипка, А. Глошкин – бас-гитара, В. Инюточкин – ударные. Талантливая вокально-инструментальная композиция «День малює ніч», умело аранжированная автором, явилась приятным сюрпризом для слушателей и стала изюминкой джазового вечера.
Своеобразие, индивидуальность, творческий азарт – отличительные черты группы Show Boat и ее лидера – креативного и запоминающегося Евгения Абина.

Живое общение с аудиторией, свобода, приглашение к сотворчеству, музыкальному взаимодействию, единению исполнителей и слушателей – идеи, которые составляют суть джаза, воплотились в замечательном «дуэте»группы Show Boat и С. Давыдова. Инструментальный квартет (Е. Абин – саксофон, А. Романов – ударные, Д. Стрюцкий – соло-гитара, П. Гайдаенко – бас-гитара) профессионально и уверенно взаимодействовал с роялем блестящего маэстро и в этом совместном проекте выиграли все – маэстро Сергей Давыдов, группа Show Boat и более всего – благодарные слушатели!

Надежда Беляева

24 ноября. Вечер камерных ансамблей «Четыре страницы музыки»

Вечер субботы 24 ноября запомнился нам благодаря концерту Марины Бевз и Елены Левашовой. В Большом зале Харьковского национального университета искусств им. И.П. Котляревского все желающие могли насладиться ярким исполнением прекрасных произведений Сергея Рахманинова, Карлоса Гуаставино, Чарльза Грайфса и Константина Горского. Концепция концерта «Четыре страницы музыки», как значится в программе концерта, включала исполнение не только фортепианных произведений. Яркие краски, воплотившиеся в слова, передали вокалисты Юлия Радкевич, Тан Чжанчен, Яна Каушнян, Ирина Гусак и Дмитрий Гарбовский. Виктория Кравец поразила удивительной проникновенностью звучания виолончели, Дмитрий Омельчак – звоном гитарных струн в духе аргентинского народного танца «Bailecito». Скрипка пела в руках у Эллы Злотниковой, кларнет – у Валентина Правосуда.

Насыщенная программа концерта была разделена на два отделения, первое из которых закончилось блестящим виртуозным исполнением Мариной Бевз и Еленой Левашовой Тарантеллы из Сюиты №2 для двух фортепиано Сергея Рахманинова. Удивительной изюминкой явились «Пять стихотворений поэтов средневекового Китая» (музыка Чарльза Грайфса), открывшие слушателям новые грани понимания Востока (в исполнении ансамбля двух фортепиано и вокала Тана Чжанчена). Также хочется отметить восхищение публики музыкой Мазурки, Арии и Гавота для скрипки и фортепиано Константина Антония Горского, ноты которых до недавнего времени считались утерянными.

Приятным сюрпризом были стихотворные строки, вписанные в программу для полного погружения в образную атмосферу каждого музыкального произведения. Среди текстов – фрагменты стихотворений Ф. Тютчева, А. Белого, Л. Сернуды, Ф. Г. Лорки, З. Дембицкого, В. Сырокомли. Также отдельные слова благодарности хочется сказать Евгению Андрееву за слайды с картинами, дополняющими музыкальное исполнение.

Поразительной была не только техническая и эмоциональная окраска игры, но и царящее на сцене взаимопонимание, теплая атмосфера которого передалась и нам, слушателям. Очень надеемся, что инициаторы этого вечера – Марина Бевз и Елена Левашова еще не раз будут радовать нас своим талантом и новыми замыслами!

Анна Минко

УКРАЇНСЬКА АВТЕНТИКА на «ЧЕРВОНІЙ РУТІ»

або
ЯК «СТЕЖКА»
ПРЕЗЕНТУВАЛА КИЯНАМ КОРЕНЕВУ ТРАДИЦІЮ СЛОБОЖАНЩИНИ

Всеукраїнський фестиваль «ЧЕРВОНА РУТА» – культовий фестиваль української сучасної музики, започаткований 1989 році, концепція якого полягає у пошуку обдарованих молодих музикантів по всій Україні. Як наслідок, завдяки «ЧЕРВОНІЙ РУТІ» на небосхилі молодіжної музичної культури з’являється плеяда яскравих зірок: від ексцентричної Каті Чілі, загадкової Росави, самобутньої львів’янки Руслани, вибухового Олега Скрипки та його «ВВ», романтичної Марічки Бурмаки, «Тартака» з вишуканим інтелектуалом Сашком Положинським, інтелігентних харків’ян «ТНМК», магічних дівчат гурту «Даха Браха» до нового свіжого андеграундного відкриття «ЧЕРВОНОЇ РУТИ-2011» – проекту «Ілларія» та багатьох інших.
Увесь перелік виконавців і гуртів свідчить про те, що завжди фестиваль захоплювався неймовірними експериментами з фольклором. Однак уперше в історії «ЧЕРВОНОЇ РУТИ» в 2010 році в конкурсну програму відборів (разом із жанрами акустичної, популярної, рок-музики) потрапила новинка – фольклор, і не просто, а український автентичний фольклор!
Цього року організатори фестивалю розпочали черговий відбірковий марафон до фестивалю «ЧЕРВОНА РУТА-2013» з метою пошуку самобутніх талановитих виконавців у різних напрямках як сучасної музики, так і у царині традиційної музичної культури. Півроку (з квітня по грудень 2012 р.) тривають відбіркові конкурси в обласних центрах України та Криму, яких налічено аж 26!
Одним із останніх міст, у якому проводиться відбірковий тур «ЧЕРВОНОЇ РУТИ», став Харків (17 листопада 2012 року у приміщенні Харківського музичного училища ім. Б.Лятошинського). Власне формат фестивалю для організаторів та учасників є незмінним – він молодіжний – у жанрах сучасної масової та автентичної музики.
Згідно концепції фестивалю, виконавців автентичного фольклору оцінювало окреме спеціальне журі фахових фольклористів та етнографів на чолі з засновником і директором «ЧЕРВОНОЇ РУТИ» Мирославом Мельником. Разом із професіоналізмом, критеріями відбору у жанрі фольклору є виконання справжніх традиційних зразків автентичної народної творчості, що побутують у регіоні виконавця, а також максимальна наближеність виконання до носіїв традиційної народної культури.
У Харкові український автентичний фольклор (за напрямами сольного та гуртового співу, народних обрядів, кобзарсько-лірницької традиції) представляли 15 солістів та гуртів. З-поміж інших, локальну народнопісенну традицію Слобожанщини презентував студентський фольклорний гурт «СТЕЖКА» Харківського національного університету мистецтв ім.І.П.Котляревського (під керівництвом Ірини Романюк).
Враховуючи високофаховий підхід «ЧЕРВОНОЇ РУТИ» до української традиційної музичної культури відбір переможців завжди є досить жорстким.
Вимоги до конкурсантів полягали у виконанні різножанрових автентичних зразків давнього походження (без супроводу), так як вони традиційно виконувалися в народі. Тобто, в автентичній давній манері співу із дотриманням особливостей звуку, тембру, характерних для традиційного виконавства (відкритий звук, «гукання», нетемперований ладовий стрій) саме того етнографічного регіону, який представляє конкурсант. Виконання має відповідати особливостям регіональної традиції, у даному випадку – Слобожанщини.
Бажано було, аби тексти народних пісень були із використанням діалектних особливостей, місцевої говірки. Показово, що за умовами фестивалю не допускалось виконання пісень в академічній чи естрадній манері співу, авторська обробка, штучне додавання голосів, що не відповідає традиційному виконавству.
Особливо хочеться наголосити на тому, що крім відповідної звукової картини світу зверталась увага і на зовнішній вигляд та сценічну поведінку. Одяг учасників мав відповідати слобожанському народному одягу. Бажано було, аби це був автентичний давній народний одяг, а не сучасний, фабричний.
Стереотип поведінки також мав бути відповідним – без зайвих надуманих рухів і естрадної поведінкової манери, із збереженням стриманості і гідності, що властиві справжнім носіям автентичного фольклору.
Такі засади відбору переможців для журі «ЧЕРВОНОЇ РУТИ» є принциповими і враховували наявність сталого комплексу ознак у гуртів-конкурсантів, таких як: ретельний відбір пісень локальної місцевої традиції, костюмів, атрибутики, відповідного звучання, і, навіть, відчуття етнографічного стереотипу поведінки. Це досить непросто зробити у НЕтрадиційний час ХХІ сторіччя, коли устрій і ритми життя є суттєво зміненими.
За результатами відбіркового туру «ЧЕРВОНОЇ РУТИ» у Харкові переможцем у номінації «Автентичний гуртовий спів» було обрано студентський фольклорний гурт «СТЕЖКА», як такий, що відповідає всім вимогам, що ставило журі до конкурсантів даної номінації.
Таким чином, студентський фольклорний гурт «СТЕЖКА» ХНУМ імені І.П. Котляревського разом із його керівником Іриною Романюк представлятимуть Харків і народнопісенну традицію Слобожанщини на Всеукраїнському рівні у фіналі «ЧЕРВОНОЇ РУТИ», що відбудеться у 2013 році в столиці України.
Бажаємо «СТЕЖЦІ» успіхів і подальших перемог на шляху відповідного відтворення традиційного виконавства!

Аліна Костюкова

16 листопада. Творча зустріч з композитором Мерзіє Халітовою (Крим).
В камерному залі відбулася творча зустріч із сучасним кримським композитором Мерзіє Ібрагімовною Халітовою і всі бажаючі мали змогу почути та «доторкнутись» до унікальної кримсько-татарської культури.

Сама Мерзіє Халітова – урожениця Узбекістану. Закінчила Ташкентську державну консерваторію ім. Мухтара Ашрафі (теоретико-композиторський факультет, клас профессора Г.Мушеля). По завершенні викладала композицію в середній спеціальній музичній школі ім. Глієра при Ташкентській консерваторії. Довгоочікуваний переїзд в Крим, в 1993 році, відкрив нові грані творчої обдарованості: це і викладання композиції в Сімферопольському музичному училищі ім. П. Чайковського, і посада музичного редактора кримсько-татарської редакції ДТРК "Крим". На телеканалі «Крим» вийшов ряд її авторських передач про розвиток професійної кримсько-татарської музики, про історію музичних інструментів кримських татар, про творчість відомих кримсько-татарських діячів музичної культури, таких як Яя Шерфедінов, Ільяс Бахшиш, Едем Налбандов та багатьох інших.

Річард Камерон-Вульф (США), Мерзіє Халітова (Крим), Оксана Імаметдинова, Володимир Птушкін та студенти кафедри "Композиції й інструментування"

Мерзіє Халітова удостоєна премії ім. М. Лисенка, державної премії АРК, є членом Спілки композиторів України, заслужений діяч мистецтв України.
На сьогодні, у творчому доробку автора налічується 5 симфоній, концерти для різних інструментів, велика кількість камерних та вокальних творів. Але на жаль ми почули лише малу частину творчості композитора.

Твір «Відблиски сонячного світла» для соло флейти, у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Василя Іванова, зачарувала поєднанням «холодного» тембру флейти з яскравою ритмікою та з вільним і невимушеним розгортанням музичного матеріалу.

В концертній програмі було представлено два мікроцикли фортепіанних картин-замальовок, які поєднані споглядальною образністю у різномаїтті її відтінків. Перший - 3 п’єси для фортепіано («Світанок», «Розповідь», «Жарт»), у виконанні Юрія Сухленко, який навчається в Харківській спеціалізованій середній музичній школі-інтернат (клас старшого викладача Власенко Н.В.), другий - «Вранішня зоря», «Осінній пейзаж», «Весняний настрій» – у виконанні Юлії Філіпської (студентки 1 курсу композиторського факультету). Чіткі за формою, гарні своїм мелосом п’єси вражали оригінальністю авторської логіки.

Доволі складний, але не менш цікавий твір - «В ритмі блюзових тонів» для тромбона, скрипки та фортепіано. Вражало поєднання не поєднуваних інструментів, яке не відштовхнуло, а створило атмосферу напруги завдяки варіюванню різних звукових ідей. Багато в чому, на мою думку, вигравав сам склад виконавців: доцент Олег Федорков (тромбон), Ольга Сидоренко (скрипка), Марія Ліннік (фортепіано).

Крім інструментальної музики, ми почули два романси на вірші М. Волошина - «Полинь» і «Портрет» у інтерпретації Ельвіни Гумарової (вокал) та Вікторії Сушанової (фортепіано), які звучали особливо свіжо та натхненно.

Національну самобутність композитора найяскравіше ми відчули в замальовках автора природи Південного берега Криму.
Написана в елегійних тонах «Феєрія Ай-Петрі» своїми світло-акварельними, прозорими, кришталево чистими настроями чергується з драматичними барвами, а дует кларнета і фортепіано у виконанні Валентина Правосуда та Олега Копелюка розкрив музичний твір як в композиційному так і в образному плані.

«Наспіви Чатир-Дага» для 3-х скрипок і фортепіано прозвучали у складі лауреатів міжнародних конкурсів Максима Мельникова, Анни Мельник, Діани Овчарової, партія фортепіано – Антона Коршакова. Ритмічне та інтонаційне розмаїття, тем не менш, не зруйнувало цілісного акустичного відчуття.

Проте, найкраще репрезентує творчість композитора музика саме для симфонічного оркестру, і в цьому ми могли переконатись, прослухавши два відеозразка з творчого архіву - Концерт для труби і симфонічного оркестру «У підніжжі Демерджи» та Симфонія №4 для флейти та струнного оркестру (ІІ частина). Наскільки можна судити із запису, симфонічна музика насправді вельми колористично ефектна, живописна та самобутня.

Після концерту в мене була можливість поспілкуватись з Мерзіє Халітовою.
Наскільки мені відомо, це Ваш перший візит до Харкова, які у Вас враження від міста?
Мені дуже сподобалось місто, дуже гарна старовинна архітектура, гарні будівлі, і те, що я встигла побачити, мені дуже сподобалось. Люди тут дуже теплі та гостинні.
Розкажіть, будь ласка, про Ваші перші спроби як композитора?
Я почала займатись композицією в училищі, в педагога Мірсадика Таджиєва, чиє ім’я значить для мене дуже багато. Завдяки йому я розпочала навчання на композиторському факультеті. Я ніколи не втрачала зв'язок з цим педагогом, весь час я була з ним, поки жила в Узбекистані. Він автор 19 симфоній, помер молодим, всього в 51 рік. І саме Він привив мені любов до симфонічної музики, за що я йому вдячна. В оркестрі звичайно багато можливостей та фарб і мені дуже приємно працювати з оркестровим музичним матеріалом. Дякую, що Володимир Михайлович Птушкін мене запросив, і самі ж харків’яни прийняли участь у концерті. Я була присутня на репетиціях, це було дуже приємно. Прекрасно мати такі контакти і чудово, що ми можемо запросити один одного в гості, познайомити із власною музикою.
Що впливає на Вашу творчість крім музики, що Вас надихає?
Я розкрилась як композитор, коли переїхала на свою Батьківщину, мене приголомшила її історія. Рідний дім моїх пращурів - це Крим. В зв’язку з історичними обставинами я виросла в іншому місті, і з того часу, коли я сюди приїхала, мені здається, що кращого куточка на всьому земному шарі немає і цю красу я буду оспівувати вічно.
Які у Вас творчі ідеї на майбутнє?
Я зараз працюю над 6 симфонією. Закінчила велику кантату, яку в мене замовили до 20-річчя вузу, де я працюю. Скоро буде її прем’єрне виконання.
Що, на Вашу думку, визначає професію композитора?
Перш за все – велика праця. Людина повинна завжди вчитись, ніколи не зупинятись: тільки зупинишся - все пропадає. Тобто композитор - це великий трудівник.

Аліна Костюкова

14 листопада. Презентація книг класиків української музичної етнографії:
Г.Хоткевича та П.Демуцького

Життя студентів нашого ВУЗу насичене великою кількістю концертів та творчих зустрічей. Проте, одна з афіш, явно виділяючись серед інших, привернула мою увагу незвичністю заголовку. Мова в ній йшла про презентацію двох книг: перша з них – праця Гната Хоткевича «Музичні інструменти» і збірка Порфирія Демуцького «Ліра та її мотиви».
Я прийшов у малий зал нашого університету 14 листопада за кілька хвилин до початку. Святкову атмосферу створювала танцювальна народна музика, яка фоново звучала з програвача, доки збиралися слухачі. Із вступною промовою виступила Лариса Іванівна Новикова, яка познайомила нас із Олександром Олеговичем Савчуком – кандидатом філософських наук та видавцем. Він і презентував вище вказані книги.
Олександр Олегович розповідав про структуру книг, і поєднав це з біографією вчених, чиї праці він видав. Мені стало цікаво, що спонукало його до видання цих книг. Як виявилось, Олександр, не маючи ніякого відношення до професійної музики (хоча він продовжувач кобзарської традиції і грає на старосвітській бандурі власного виготовлення), сам захотів видати ці праці тільки через те, що вони достойні уваги, але їх неможливо знайти ні у книгарнях, ні в бібліотеках. В названих закладах, звичайно, є кілька примірників по всій Україні, але ці видання застарілі і взяти їх на опрацювання до дому майже не можливо. Також вражає робота, проведена О. О. Савчуком, адже він не просто перевидав ці книги, а зробив їх справжньою знахідкою для музикознавців.
Наприклад, книга Гната Хоткевича «Музичні інструменти українського народу» – це друга редакція, підготовлена самим автором, яка загубилась у львівських архівах. Тобто всі знали що вона там лежить, але до неї нікому не було діла – думали, що вона недописана. А коли видавець взяв рукописи, то побачив, що вона повністю готова, просто сторінки лежать в неправильній послідовності і не вистачає половини картинок. Готуючи книгу до друку, Олександр Олегович віднайшов всі зображення, які хотів вставити в неї Гнат Хоткевич, але не встиг цього зробити (з 201 запланованого зображення в книзі є 200).

А от що стосується видання книги Демуцького, то масштаби роботи просто вражають. Крім збірки самого Демуцького "Ліра та її мотиви", видавець додав до книги статті сучасників про неї, а також нотний текст, який представлений в двох варіантах – у комп’ютерному наборі і у якості фотокопії. Це пов’язано з тим, що в першому варіанті є багато помарок і неточностей. Олександр пояснює, що саме змінено в нотах чи в тексті лірницьких псалмів і, що найважливіше, – чому. Також великих зусиль і фінансових затрат коштувала адаптація статей сучасників Демуцького та його власних текстів. Адже там використовувалось багато вставок на старовинній польській мові, та архаїчних слів, незрозумілих для сучасного читача.
Взагалі, ці дві книги – частина серії «Слобожанський світ», що присвячені видатним діячам Харківщини, а саме: С.А.Таранушенко «Наукова спадщина. Харківський період. Дослідження 1918-1932 рр.», П.Д.Мартинович «Українські записи», В.М. Осадча «Обрядова пісенність Слобожанщини» та багато інших. Як мені вдалось дізнатись, серія ще не закінчена і в майбутньому на свою появу чекають й інші книги.
Так склалось, що саме тут я вперше в житті почув звучання справжньої колісної ліри. Також порадували і фольклорний ансамбль нашого університету «Стежка», який виконав дві псальми та жартівливу народну пісню. Під час презентації ми подивились уривки з фільму «Назар Стодоля», де Гнат Хоткевич грав роль кобзаря Кирика. Саме завдяки цьому фільму ми до сих пір маємо можливість чути засновника кафедри народних інструментів нашого університету.
Дійсно, захід який відбувся, важко назвати звичайною презентацією книг. Це було щось більш важливе, що торкається наших корінь та дає зрозуміти власну значущість.

Дмитро Мельник

12 ноября. Концерт памяти Риммы Петровны Папковой. К 85-летию со дня рождения

Недаром древние греки говорили: «Память и искусство неразделимы». И сегодняшний вечер стал прекрасным подтверждением этому. Зал был полон слушателей, небезразличным к судьбе Риммы Петровны Папковой – талантливейшего музыканта и замечательного педагога, ставшего для своих учеников другом и наставником. Она является представителем одной из ярких фортепианных школ, выпускники которой ныне работают не только в Украине, но и во многих других странах мира. Римма Петровна была поистине великим музыкантом. Ее творческий путь начался нелегко во второй половине 50-х годов, когда эпоха культа личности подходила к концу. Отдав свой класс недавно вернувшемуся из ссылки В. Топилину, которого считала своим вторым учителем, Римма Петровна переходит работать в консерваторию. Всю свою жизнь, свое время и силы она отдавала любимым ученикам и, конечно же, искусству. Часто выступая на сцене, она никогда не стремилась к славе, к карьерному росту и удовлетворению собственных амбиций. Римма Петровна так и ушла из жизни в должности исполняющего обязанности доцента. Ее учениками являются Е. Сковородников, Б. Цирюльник, В. Птушкин, Н. Гребенюк, Г. Селихов, Борис и Надежда Пивники, а также многие другие. Любимыми композиторами Риммы Петровны были представители разных эпох: Бах, Бетховен, Брамс, Рахманинов, чьи произведения и были включены в программу концерта. Прозвучало Adagio из Трио для флейты, фагота и фортепиано B-dur Л. Бетховена. С. Замыцкий прекрасно исполнил произведение С. Рахманинова «Судьба» на стихи Апухтина. В концерте также принимали участие и ученики Риммы Петровны: Л.Суздальцева, Д. Гендельман и В. Птушкин. Надежда и Борис Пивники, не имевшие возможности присутствовать на вечере, прислали письмо с воспоминаниями о жизни и творчестве любимого преподавателя.
В продолжение памятного вечера был исполнен концерт И. Брамса для фортепиано с оркестром в исполнении ассистента-стажера ХНУМ имени И.П. Котляревского И. Седюка (творческий руководитель – народная артистка Украины, проф. Т. Веркина). В заключение прозвучала фантазия Л. Бетховена c-moll для фортепиано, оркестра и хора (солист – народный артист Украины В. Птушкин), по окончании которой зал еще долго аплодировал стоя в знак благодарности участникам концерта.
В этот вечер никто не остался равнодушным к жизни и творчеству Риммы Петровны, сыгравшей немаловажную роль в истории нашего университета и за его пределами.

Инна Обозная

9 ноября. Концерт МАСО под управлением народного артиста Украины Владимира Гаркуши

Этот музыкальный вечер дал возможность слушателям насладиться музыкой трех выдающихся композиторов. Полнозвучный оркестр Седьмой симфонии Л. Бетховена, сменился воздушной фактурой изысканной музыки М. Равеля, а в завершении концерта были исполнены излюбленные слушателями «Времена года» А. Пьяццоллы.
В Седьмой симфонии дирижеру удалось подчеркнуть светлую героику, радость бытия, оттененные лирикой и трагизмом второй части. Масштабность сочинения и широта оркестровых средств, казалось, раздвигали пространство зала, заполняя его вселенской мощью бетховенской музыки, предвосхитившей появление Девятой симфонии. «Времена года», прозвучавшие в версии для скрипки и струнного оркестра, были заряжены энергией солиста Игоря Чернявского, тонко претворившего контрастные оттенки и остроту ритмических рисунков музыки А. Пьяццоллы.
Наиболее изысканная трактовка возможностей оркестра раскрылась для слушателей в «Гробнице Куперена» М. Равеля, в которой соединились импрессионистические и неоклассические черты мышления композитора. Здесь были прочувствованы сопоставления чистых тембровых красок, соло деревянных духовых были отмечены особой текучестью, гибкостью, а вся музыкальная ткань воздушностью и легкостью. Сюита предстала в тонкой огранке, переливаясь оттенками меланхолии – в Менуэте, умиротворения и гармонии - в Паване, зажигательной скерцозности – в Ригодоне.

Елена Лисовенко

Повернутися