Архів подій. Травень 2017

Лауреати травня

В травні студенти і аспіранти ХНУМ імені І. П. Котляревського брали участь у багатьох конкурсах, фестивалях. Свої досягнення продемонстрували кафедри народних інструментів України, композиції та інструментування, але найбільш плідним травень виявився для кафедри сольного співу.

Сунь Бо (клас Наталії Говорухіної) отримав Першу премію та золоту медаль на найбільш відомому і престижному у Китаї конкурсі вокалістів «Золотий дзвін», що проходив 12 – 14 травня і зібрав 190 учасників.До участі у конкурсі Сунь Бо підготував розгорнуту програму, що початково прозвучала на сольному концерті у березні. Репертуар співака складався не тільки з арій з відомих опер («Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта, «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні, «Дон Карлос» Дж. Верді), а й китайських народних пісень.

На VIII Всеукраїнському конкурсі солістів-вокалістів імені Оксани Петрусенко, який відбувся у Херсоні 4-5 травня, Романьок Дар’я здобула III премію в номінації «Вищі навчальні заклади» (клас Джизель Муньос-Абросімової, концертмейстер Яків Воскобойніков). Дипломом лауреата конкурсу нагороджено також Пархоменко Дар’ю (клас Марини Чиженко, концертмейстер Яків Воскобойніков). Обов’язковою програмою було виконання двох арій, романсу і пісні. Головою журі конкурсу виступила народна артистка України Марія Стеф’юк, а членами журі – викладачі Львівської, Одеської, Київської консерваторій.

Лауреатом I премії конкурсу естрадної пісні «Жива вода – 2017», який пройшов 12-14 травня в Харківській області, став Ярослав Федоренко (клас Наталії Говорухіної).
Михайло Козиряцький отримав Подяку за участь у Міжвузівському фестивалі «Каразінські хорові зустрічі» (18 травня, Харків).

Катерина Палачова (клас Володимира Птушкіна) брала участь у XXIII Міжнародному фестивалі сучасного мистецтва «Два дні і дві ночі», який проходив в Одесі 22-23 квітня. В рамках програми фестивалю було виконано «Фантазію» К. Палачової ансамблем студентів ХНУМ у складі Анастасії Будко (скрипка), Олени Прокудової (віолончель) і автора (фортепіано).

Руслан Желіба отримав диплом лауреата I ступеня (клас Ігоря Снєдкова) серед 100 учасників II Всеукраїнського конкурсу баяністів –акордеоністів «Баянне коло на Запоріжжі», який проходив цього року з 20 -22 квітня у Запоріжжі.

Дует Савченко Юлії і Воробйової Алли (клас Андрія Стрільця) – здобув диплом I ступеня наXМіжнародному конкурсі баяністів-акордеоністів«Perpetum mobile», що відбувся у Дрогобичі 29 квітня – 3 травня 2017 року.

Вітаємо наших переможців, лауреатів, бажаємо подальшого професійного зростання і нових творчих здобутків.

Марина Єгорова

31 травня. Участь у Гала-концерті «Мистецтво молодих – 2017» (Одеса)

31 травня в Одеській національній музичній академії імені А. В. Нежданової відбувся Гала-концерт «Мистецтво молодих – 2017», в якому взяли участь випускники, молоді виконавці, лауреати міжнародних, всеукраїнських конкурсів – представники 4 музичних вишів України – Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка, Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової та Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського.
Від Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського блискуче виступили:
фортепіанний дует Олег Копелюк-Ігор Седюк, Владислав Петрик (кларнет), Віталій Ляшко (баритон).

30 травня. Концерт до ювілею Валентини Дробязгіної

Звуки – це зірки в Її музичному космосі,
а зміст – її рідна земля Україна

До 100-річчя Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського кафедра композиції та інструментування підготувала ювілейний авторський концерт композиторки, доцента Валентини Іванівни Дробязгіної.

Стисла біографічна довідка: Валентина Дробязгіна народилася у Львові. Закінчивши Полтавське музичне училище, в 1966 році вона вступила до Харківського, тоді – державного інституту мистецтв, до класу видатного майстра, композитора Валентина Тихоновича Борисова. Після випуску у 1971 році, Валентина Іванівна продовжила навчання в Київській асистентурі-стажуванні у Мирослава Михайловича Скорика.

Викладацьку роботу на кафедрі композиції та інструментування ХДІМ Валентина Іванівна почала 44 роки тому, згодом отримавши звання доцента кафедри.
За цей тривалий період часу вона створила музику для різних виконавських складів, приурочену до різних подій, як вона сама говорить, – для себе і на замовлення.
Витонченість души та цілісне світосприйняття композиторки знайшло відлуння в її творчому кредо – «У композиторській творчості потрібні емоційні поштовхи!» - переконливо повідомляє в співбесіді Валентина Іванівна. Саме натхнення – першочерговий мотив будь-якого творчого процесу, а тим більше – написання музичного твору. Надихається композиторка дуже багатьма факторами, в тому числі, суміжними видами мистецтв – в першу чергу, книгами, присвяченими історії давнини. Окрім цього, харківський майстер особливу увагу завжди приділяє поезії та слову, що дає «першу інтонацію», за якою народжується музика.
У творчому доробку Валентини Дробязгіної є вокальна, хорова, фортепіанна та оркестрова музика.

До її Дня народження 30 травня відбувся авторський ювілейний концерт. В камерному залі Харківського національного університету мистецтв не було вільного місця, а слухачі вже знаходилися в піднесеному зачаруванні, очікуючи початок концертного вечора.
Ніби цикл людського життя, як сенс, призначення та доля – була вибудована програма концерту.
Спочатку дитинство, захоплення красою зими та очікування приходу весни – «Лісова майстерня» для дитячих голосів (хор дівчаток «Намистинки» ХССМШ-і, худ. Керівник – Ганна Олепир).

Потім приходить юнацька легкість та романтичне світосприйняття – Три п'єси для фортепіано (у виконанні студентки-музикознавця 2 курсу Валерії Любченко).

І ніби грім посеред ясного неба приходить горе, біль, страждання, нездійснені мрії тиснуть і заважають дихати. У таку лиху годину людина пручається, бажаючи звільнитися від страждань. «Барвиста стрічка» – це вокальний цикл, головний меседж якого – колосальна трагічна глибина раптового усвідомлення болю та відчаю. Шість пісень циклу написані на народні слова – № 1 «Чом, чом, земле моя», № 2 «Летять галочки у три рядочки», № 3 «Ой, вийду я на вулицю гарная», № 4 «На вулиці скрипкаграє», № 5 «Не стій вербо над водою», № 6 «Ой, у Львові, Львові». Останні три пісні створені на слова Т. Г. Шевченка – № 7 «Тече вода в синім морі», № 8 «Тече вода с під явора». Під час прослуховування останнього дев'ятого номера вокального циклу – «Все йде, все минає» – виникає відчуття відходу у вічність…
За жанром – це фактично реквієм, а концепція «Барвистой стрічки» базується на двох головних стовпах: перше – це народне слово, яке в вокальному циклі модулюється в авторський музичний прообраз. У цьому контексті вже не важливий сам зміст народних слів, першочерговою тут є музична інтонація, яка виражає плач, велику скорботу про Україну, про долю її населення, її героїв.

Останні три пісні на авторські слова являють собою P.S. усього твору – це незбагненна людиною вічність, сутність безкінечного повторення життя та смерті.
Особливу увагу слід приділити виконанню – лауреатів міжнародних конкурсів Марії Вінцерської (сопрано) та концертмейстеру – доценту кафедри сольного співу Світлані Клебановій. Усі дев'ять номерів слухачі як причаровані слухали, затаївши подих – було чутно кожне слово, відточена виразність інтонації та яскравість образів. Все це сприяло тому, що у слухача виникло відчуття цілісності образу, а перед очима постала Україна, але у сакральному (ніби чаша Грааля) образі, де є горе і сміх, любов і драма, щастя та сум.

Після страждання обов'язково прийде радість, відбудеться перебудова світосприйняття – Соната для фортепіано. Тут головний сенс – цілісність світогляду людини, це і вмотивовує одночастинність твору та його виконання саме у такому стилі, що неперевершено вдалось лауреату міжнародних конкурсів, кандидату мистецтвознавства, доценту кафедри спеціального фортепіано – Марії Бондаренко. Під час прослуховування усілякі дрібні деталі фактури та тематизму, пасажі та акордові співзвуччя складали блискучу єдність образу – ніби «звучала» Земля з орбітального польоту, уся така маленька, кольорова, зелена та синя, і де не де виблискують океани та моря під променями Сонця.

Знову згадуються дитячі роки, до них повертаєшся на протязі всього життєвого шляху – «Вальс», «Осіння мелодія», «Закоханий ковбой» з фортепіанного циклу «Знаки зодіаку». Але дитячість тут вже не вік а відчуття світу, дитячість – це можливість дорослого залишатися в душі дитиною, дитячість, як вміння говорити на рівних з дитиною. Три п'єси в чотири руки виконали асистенти-стажисти Марина Семко і Олена Антонік, які додали емоційного драйву до музичного вечора, навіть виникало бажання танцювати під інтонації «Закоханого ковбоя».

P.S. Музичний світ Валентини Іванівни Дробязгіної
Харківська композиторська школа на її сучасному етапі розвитку представлена іменами яскравих митців – Володимира Птушкіна, Сергія Турнєєва, Віктора Мужчиля, а серед них – чудова, талановита жінка Валентина Дробязгіна.

Що ж собою уявляє її музичний світ? По-перше, це справжність життя, віддзеркаленого в музичних опусах, що ґрунтується на різнобічному світосприйнятті, де є різні життєві грані, світлі і темні, але саме у цій барвистості гарніше вбачається добре та суттєве.

По-друге, у музичному світі композиторки багато природи та, особливо, птахів, їх «інтонацій», як звуків життя, що приводить нас до музичної орнітології Валентини Дробязгіної та викликає асоціації з творчістю французького композитора Олів’є Мессіана.

Та останнє, третє – композиторка володіє бездоганним музичним смаком та стильовою однорідністю, моностилем, тому й не було відчуття того, що будь-який твір написаний у ранній чи зрілий періоди. Щодо музичного смаку – це вміння говорити не про себе, а про головне, про світ, про вітчизну, людину та її почуття!

Анастасія Давітадзе

27 травня. Концерт класу заслуженого артиста України, професора Грози А. Г.

27 мая 2017 года в Харьковском художественном музее состоялся концерт класса заслуженного артиста Украины, профессора Анатолия Григорьевича Грозы. В нём приняли участие студенты: Анатолий Ладыгин, Дмитрий Лобаренко, Маргарита Тульская и София Анисимова. Концертмейстер – Ольга Кобленц.

Своей вступительной речью Анатолий Григорьевич создал атмосферу тепла и домашнего уюта. И это несмотря на то, что по его же словам, концерт можно было назвать «экстремальным», ведь из восьми студентов класса, смогли принять участие в событии только четверо. Но даже этот факт не убавил оптимизма педагога.

В концерте прозвучали арии и романсы как отечественных, так и зарубежных композиторов. В пении студентов отчетливо прослеживались основы belcanto, хотя они являются студентами младших и подготовительных курсов, что говорит о серьезной работе в классе по специальности. Умело объединяя как техническую сторону академического пения, так и художественную, артисты погружали аудиторию в атмосферу произведений. В знак благодарности зрители щедро награждали певцов аплодисментами.
Очень тепло отзываются об Анатолии Григорьевиче его студенты. Маргарита Тульская так описала педагога: «Добрый, отзывчивый, полон юмора, позитивно относится к жизни, до последней капли отдаёт себя ученикам, поэтому совесть не позволит прийти к нему неподготовленным».

Пользуясь случаем, невозможно было упустить шанс пообщаться с маэстро. Он дал дельный совет всем начинающим оперным исполнителям: «Запомните одно: самое главное в нашем вокальном деле – дыхание. Это простая мысль тысячелетней давности! Итальянцы отмечают очень правильно: если вы понимаете, как дышать – вы понимаете, как петь. Вот и весь фокус. Если вы научились дышать нижнерёберно-диафрагматическим дыханием – значит ваш голос на месте. Поставленный голос – значит поставленный на дыхании».

Александр Кусков

27 травня. Участь студентів ХНУМ в Третьому обласному волонтерському зльоті студентів Харківщини

Студенти ХНУМ імені І. П. Котляревського 27 травня виступили на Третьому обласному волонтерському зльоті студентів Харківщини "Волонтер ХХІ ст" у Національній Академії Нацгвардії України.
На третьому обласному зльоті звітували, змагалися і співпрацювали 14 волонтерських загонів, 270 студентів, курсантів та учнів з 26 навчальних закладів, консорціум молодих психологів Харківщини, Харківська обласна станція юних туристів Харківської обласної ради, учні «Школи волонтерів».

Учасниками презентацій волонтерських творчих проектів були
ХНЕУ імені Семена Кузнеця, ХНМУ, ХГПА, ХНПУ імені Г. С. Сковороди, «КМП Харківщини», «Школи волонтерів», «АТОграф» (студенти факультету кіно-, телемистецтва ХДАК)
Ініціаторами і організаторами заходу виступили- Харківський університетський консорціум (за підтримки Голови Харківської обласної державної адміністрації) та особисто Президент Харківського університетського консорціуму, директор Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Людмила Олександрівна Бєлова,- Рада ректорів вищих навчальних закладів Харківської області.

«Волонтери завжди робили і роблять величезну і відповідальну справу – допомагають людям. Сьогодні на першому місці по довірі в Україні знаходяться саме волонтери і мені приємно, що в Харкові на всіх рівнях підтримується ця розумна ініціатива», - з такими словами звернулася до присутніх президент Харківського університетського консорціуму Людмила Бєлова.

За результатами змагань абсолютними переможцями серед військових стала команда Національної академії Національної гвардії України, а серед студентів команда Харківського Національного медичного університету «Ера Милосердя».
Після змагань прийшла черга і наших музикантів, в концертній програмі виступили Ростислав Голубов, гітара (клас Володимира Доценка) і Ксенія Яровая, вокал.

24 травня. Сольний концерт А. Шнирьової (клас заслуженого артиста України, професора В. І. Доценка)

«Музыка похожа на океан, а музыкальные инструменты подобны островам, разбросанным в океане. Мой остров - гитара», - именно эти слова знаменитого гитариста Андреса Сеговии открывали сольный концерт студентки II курса кафедры Народных инструментов Украины Анастасии Шнырёвой. Студенты класса Владимира Доценко неоднократно доказывали, что классическая гитара с её, казалось бы, нежностью и камерностью, может быть полнозвучной даже при большой аудитории и составить конкуренцию таким «королям» сцены, как скрипка или фортепиано. С учетом камерности инструмента, концертной площадкой был избран Камерный зал ХНУИ, однако ценителей гитарного искусства оказалось больше, чем он мог вместить.

В первом отеделении концерта Анастасия предстала в роли солистки. Девушка с гитарой всегда выглядит изящно, но в нашем случае это еще и глубокий художник с блестящей техникой. Владение инструментом Анастасия показала с первых же нот своей «визитной карточки» - «Вальса-фаворита» Н. Коста. Искрометные пассажи сменялись кантиленными темами, полнозвучные аккорды, - внезапными тихими одноголосными «вздохами». Всё это было исполнено с блеском и виртуозностью.

Первая часть из Сонаты для гитары op. 61 Х. Турины наполнена духом и красками солнечной Испании, а заводные ритмы фламенко с головой окунают нас в народный мелос, пропущенный сквозь призму раннего модернизма (композитор – яркий представитель ярко эпохи Ренасимьенто – испанского Ренессанса).

Соната №1 Л. Брауэра, представителя кубинского авангарда, является достаточно известным сочинением и входит в концертный репертуар многих гитаристов мира. Анастасия исполнила вторую и третью части цикла - «Сарабанду Скрябина» и «Токкату Пасквини». Успешно справившись с техническими трудностями и сложной стилистикой, исполнительница смогла донести до слушателей богатое музыкальное содержание сонаты, в очередной раз доказав, что авангардная музыка может быть необычайно красива в своем звуковом облике.

Продолжая линию современности, А. Шнырева исполнила произведение Д. Панченко, гитариста, преподавателя ХМУ им. Б. Лятошинского. Сочинение «Om Shanti» привело зал в состояние расслабления и покоя. Уже само название является мантрой, привлекающей духовный свет: «Shanti» в философии буддизма и индуизма означает «мир, покой, гармония», а «Om» - слово-возглас, заключающее в себе всю мудрость мироздания. Каждый из присутствующих смог отвлечься от суматохи современного мира и заглянуть внутрь себя.
Завершила первое отделение «Драматическая фантазия» Н. Коста, вернув слушателей в эпоху романтизма.

Во втором отделении Анастасия выступила в качестве ансамблиста в составе Arte-trio (А. Шнырёва, А. Пшеничных, С. Светличный). Этот молодой коллектив уже успел заработать репутацию успешного музыкального тандема не только в Харькове, но и в других городах Украины. Их репертуар охватывает разные временные эпохи, однако в концерте был сделан акцент на музыке современных композиторов.

Открыла второе отделение фантазия «Стамбул» для трио гитар студента-композитора II курса кафедры ХНУИ В. Богатырёва, проникнутая духом танцевальной музыки медитативного Востока. За ней последовало зажигательное «Baiao de Gude» Пауло Беллинати, удостоившееся бурных оваций. Завершили программу две композиции ещё одного современного композитора, Е. Попляновой, придав второму отделению форму «танцевального триптиха». Нежная «Милонга» и заводная «Румба» звучали настолько ярко и убедительно, что слушатели наградили исполнителей долгими и громкими аплодисментами.

«Когда выходишь на сцену, главное - принести удовольствие слушателям и себе!», - говорит Анастасия и с улыбкой признается: «Я всегда получаю от выступлений высшее наслаждение и понимаю, что именно в эти моменты я живу в полной мере». Надеемся, что Анастасия и дальше будет радовать нас своими выступлениями.

В. Богатырёв
фото автора

24 травня. Зустріч з представниками фірмиYамаha в Україні

«Сонячні кларнети» або «два в одному»: YAMAXA та ХНУМ,
Тацухіко Мизутані та Андрій Ільків, семінар та концерт

24 травня у Малому залі Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського відбулася зустріч майстрів духової музики – тих, хто грає, і тих, хто ремонтує інструменти. Цю зустріч організувала компания «ІН-ДЖАЗ» (офіційний представник фірми Yамаha в Україні). Присутніми були заступник директора компанії Борис Трегуб, менеджер компанії Константин Сиваківській, Заслужений артист України Андрій Ільків, концертмейстер Наталя Ільків та технічний спеціаліст фірми Yаmaha– Тацухіко Мідзутані.

Тацухіко Мідзутані
Невеликого зросту чоловік в робочому фартусі з м’якими, як у кішки рухами, виглядав як чародій, що колдує з дивними невеличкими інструментами. Це – «трубний лікар» Тацухіко Мідзутані, которий народився в Японії, а зараз мешкає в Дубаї. В межах туру по країнах пострадянського простору спеціально приїхав до Харкова, щоб розповісти місцевим шанувальникам труби, як доглядати за цим інструментом і як його ремонтувати.
Добре структурована промова, прекрасна англійська мова, гарний переклад російською, здійснений К. Сиваківським, ілюстрації на слайдах і демонстрація наживо захопила не тільки тих, кому це було професійно необхідно, а й нас із фотографом, - настільки це було цікаво і захоплююче. «Три в одному, - подумала я, - лектор-педагог, майстер, знавець англійської при рідній япоській».

Коли Тацухіко детально і з такою любов’ю розповідав, якими маслами треба умащувати трубу перед кожним на ній заняттям, і якими рідинами протирати – після, які для цього існують всілякі флакончики, тюбики, спеціальні палочки з гачочками та ганчірочки, то спочатку і самій захотілося так ретельно і старанно доглядати за інструментом, але потім подумалося: «та чи ж зможуть наші романтичні натури зробити це системою, порядком?», потім чомусь згадалося німецьке слово «Орднунг», потім – російська приказка «что русскому хорошо, то немцу - смерть» (і навпаки), а потім кучмівська фраза – «Україна – не Росія»... Але це так: побічна партія, або репліка вбік...

І все ж таки, чи спроможні наші юні таланти до такої ретельності і системності у догляді? Навіть відомий харківський трубач, доцент кафедри духових інструментів Юрій Тарарак висловив певний сумнів щодо цього, але більше – все ж таки – сподівання: «наші – усе зможуть». Тим паче, що Т. Мідзутані наголосив: «Якщо за інструментом не наглядати належним чином, то він буде псуватися - повільно, поступово, але постійно, і одного разу ви просто не зможете чисто взяти той або інший звук».

Щодо ремонту, то й тут японський майстер легко полагодив застарілу поломку на трубі Юрія Тарарака, яку не змогли виправити місцеві майстри. «А в чому ж справа? – cпитала я у зраділого музиканта, - чому наші майстри не змогли полагодити?». «В наших немає таких інструментів. Уся справа в інструментах. Треба купувати такі інструменти і брати консультації, як ними икоритуватися».

Отже, Тацухіко Мідзутані щиро поділився з усіма присутніми цінною інформацією по догляду за духовими інструментами з метою збереження їх звуку і зовнішньої краси, а також дав прфесійні поради про правильну настройку та регулюваня духових інструментів. І вказав адресу в інтернеті, за якою до нього можна буде звертатись.

Андрій Ільків
За наше старанне прослуховування корисної, але важкуватої інформаціі на нас чекала справжня нагорода – концерт всесвітньо відомого українського трубача Андрія Ільківа.

Вихованець Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, він ще у 1995 р. отримав почесне звання «Перший талант світу» від Товариства любителів музики м. Тулуза (Франція). На сьогодні А. Ільків – художній керівник квінтету «Київ-брасс» Національного будинку органної та камерної музики України, соліст відомого симфонічного оркестру «Філармонія Націй», заснованого знаменитим американським диригентом Леонардом Бернстайном (1918-1990), який об'єднує високопрофесійних музикантів з різних країн.
Трубач-соліст – це незвично, цікаво, навіть дещо екзотично. Критики нахивають Андрія – «несамовитим трубачем», або, навпаки, «солістом труби і серця». В ХНУМ Андрій привіз цікаву і різноманітну програму: О. Арутюнян «Концернт для труби з оркестром», К. Боллінг «Три частини Джазової сюїти для труби і джаз-фортепіано», А. Пьяццолла «Аве Марія», І. С. Бах «Прелюдія Фа мінор».

Концермейстер – Наталія Ільків – грала і на роялі (Арутюняна та Боллінга), і на маленькому біленькому цифровому піаніно – YamahaClavinova (А. Пьяццоллу та І. С. Баха). Звичайно ж, на роялі краще. Але цифровий інструмент має свої переваги – він настроєний з величезною точністю висоти звука. Так, тут немає тих обертонів, тембрової насиченості, яке має рояль чи хороше справжнє фортепіано, але навіть Андрій час від часу грає у супроводі клавінови, щоб «підстроїти» власний слух. Така Клавінова коштує від 50 до 100 тисяч гривень. «Я б хотів таку і у свій клас», – замріяно сказав доцент кафедри духових інструментів Юрій Тарарак.

Тетяна Казакова
фото Марини Єгорової

23 травня. Нагородження лауреатів до Дня науки

23 травня під час урочистого нагородження науковців міста Харкова подяку Раді молодих вчених ХНУМ імені І. П. Котляревського за організацію Міжвузівського наукового квесту отримала Ганна Сагалова; стипендію імені В. П. Маслова (з правознавства) за значні досягнення в галузі науки серед молодих вчених вручено Олександру Прийменко; стипендію імені В. Н. Каразіна (з гуманітарних наук) за значні досягнення в галузі науки призначено професору Н. Л. Очеретовській.

Нагороди вручала Голова ХОДА Світлична Ю. О. Вона зазначила: «З великою повагою до Харківської наукової школи мала нагоду привітати вчених з Днем науки та подякувати за дослідження, які вони роблять. Але дякуючи за роботу, одночасно потрібно і допомагати. Сьогодні 20 вчених Харківщини отримали обласні стипендії. В цьому році ми збільшили розмір щомісячної стипендії більш ніж утричі, і відтепер переможці конкурсу будуть отримувати стипендії не у 600 грн., а 2 тис. грн. Окрема увага приділяється молодим вченим. Нами вже створено Раду молодих науковців при ОДА, а розмір щомісячної стипендії для молоді збільшено у 2,5 рази - з 400 грн. до 1 тис. грн. 20 молодих науковців також сьогодні стали обласними стипендіатами. Будемо і надалі підтримувати наукову молодь».

Вітаємо науковців університету з Днем науки!

Марина Єгорова

Голова ХОДА Світлична Ю. О. вручає диплом стипендіата проф. Очеретовській Н. Л.

Диплом стипендіата ім. В. П. Маслова отримав Прийменко Олександр

Рада молодих вчених Харкова з головою ХОДА Світличною Ю. О. на нагородженні до Дня науки

Голова Ради молодих вчених Г. Сагалова біля Палацу студентів юридичної академії.

21 травня. Участь студентів ХНУМ у святковому заході до Дня Європи в Україні

21 травня у центральному парку імені М. Горького відбувся молодіжний захід з нагоди Дня Європи в Україні. Це символічне свято зібрало студентську спільноту, бо в 2013 році саме студенти підняли Європейський майдан за асоціацію України з Європейським Союзом, який став синонімом європейських цінностей демократії і свободи. «Головною ідеєю свята стало відзначення історичної для нашої країни події – затвердження Радою ЄС рішення про безвізовий режим для громадян України», – доповіли на сайті ХОДА. В урочистому концерті взяли Студентський хор ХНУМ імені І.П.Котляревського (художній керівник – Сергій Прокопов) з виконанням Гімну України і Євросоюзу, та Микита Бурцев, який виконав декілька сольних номерів.

20 травня. Участь студентів театрального відділення ХНУМ у міському проекті «Ніч музеїв»
Знайомтеся: «Вершник без голови»

В межах міського проекту «Ніч музеїв», 20 травня, на імпровізованому театральному майданчику, біля галереї «Слобожанська», молодий театр «Варіант» показав фарсове, майданне дійство - «Вершник без голови», створений за мотивами оповідання Вашингтона Ірвінга «Легенда про сонну лощину». Спектакль виявився яскравим і абсолютно нестандартним, чим і захопив увагу публіки.

Явище народного, майданного театру, зокрема в Харкові, видовище досить рідкісне, від чого ще більш цікаве. Головний керівник, за сумісництвом і режисер, Тимофій Бінюков, студент-магістр ХНУМ ім. І. П. Котляревського, заснував «Варіант» ще два роки тому, випустивши з того моменту три повноцінних вистави. Останній проект - «Вершник без голови», унікальна авторська робота, створена в манері фарсу або театру dell'arte, вперше була показана 8 травня в Києві, а вже після цього з'явилася на суд харківського глядача. Експресивна, місцями невигадлива, але від того не менш цікава постановка розігрувалися в темряві, при виставленому на вулиці прожекторі, що надало атмосфері певної таємничості.

Харків, зрозуміло, місто незвичайне і повне талантів, але подібних видовищ мені давно не доводилося бачити. Троє акторів, студенти ХДАК і ХНУМ, два хлопці і дівчина, влаштували не просто костюмовану виставу з піснями, танцями і жартами, а щось набагато більше. Невелика ширма стала поділом між закінченням імпровізованої сцени і слугувала, скоріше, гардеробом для виконавців. Елементи костюмів, перуки, капелюхи - все це миготіло, з неймовірною швидкістю змінюючи тон не тільки самої вистави, а й допомагаючи виконавцям створювати нові образи, яких - тільки уявіть - було близько тридцяти.

У своїй інсценізації, робота над якою почалася ще чотири роки тому, Тимофій залишив тільки основну сюжетну лінію, тобто, любовний трикутник між Бромом, Катрін і містером Крейгом. Кожен з героїв вийшов колоритним, не схожим на інших, але в той же час неймовірно впізнаваним. Походіть по вулиці вечором, особливо в «небезпечних районах», да таких Бромів там хоч греблю гати. А прекрасна, чудова, але абсолютно ніяка всередині Катрін. Ну і звичайно ж - містер Крейг, типова фігура в кожному студентському колективі.

І, звичайно, не можна не сказати про буфонади і вставні номери, та чого, тут навіть натяк на вертеп був! Бабки, що майже влаштували реп-дуель, зірвали бурю овацій, а пісня, написана спільними зусиллями учасників, викликала бурхливий резонанс в глядацьких рядах. Пластичні номери теж не залишилися без уваги і принесли задоволення, в першу чергу, найменшим спостерігачам дійства. Хоча вони і не розуміли всієї суті гумору, що звучав з майданчику, але активна гра міміки, смішні рухи і мізансцени викликали дитячий сміх і оплески.

Наприкінці відзначу, що «Вершник» - відмінний приклад змішування різних театральних культур. Свого роду «салат» йшов українською мовою, російською і суржиком одночасно з перевдяганнями, образами-масками і імпровізацією,створивши в результаті унікальний проект, значну підтримку якому надали Віра Лагутіна, директор галереї «Слобожанська», народний артист України Олексій Кужельний , заслужений діяч мистецтв Ігор Борис і депутати Харківської ОБЛРАДИ Анатолій Васенін та Ірина Лопатіна.

Демід Дорнбах
Фото-Леся Чухрій

20 травня. Участь у міжвузівському науковому квесті.

20 травня 2017 року в рамках Дня науки в нашому місті вдруге відбувся Міжвузівський науковий квест «Пошуки скарбів науки», зібравши 100 активних учасників з 20 вищих навчальних закладів та наукових установ. Заключний етап, урочисте закриття та нагородження переможців провели в НТК «Інститут монокристалів» НАН України. Команда нашого навчального закладу вдруге брала участь в пошуках наукових скарбів. До складу команди увійшли студенти ХНУМ: Євген Маляревський, Поліна Кордовська, Ірина Андрусенко, Олексій Баранов, Олександр Стьопін.

Дала старт квесту Голова ХОДА Світлична Ю. О., а команди-учасниці розійшлися по локаціях, щоб виконати завдання на цікаві теми, наприклад, провести умовну операцію за допомогою лапороскопії, зібрати з конструктора головний мозок, розпізнати органи людини тощо. Команда ХНУМ змагалася в медичному університеті, університеті імені В. Каразіна, економічному університеті та в НТК «Інститут монокристалів» та наразі отримала сертифікат учасника.

В організації наукового квесту від нашого університету приймала участь Анна Сагалова, голова Ради молодих вчених ХНУМ та заступник голови Ради молодих вчених при Харківській обласній державній адміністрації. «У вишах підготовлені різні завдання, скоріше на кмітливість, ніж на знання специфічної тематики. Команди отримують маршрути за жеребом. У кінці завдання було потрібно скласти певну фразу наукового змісту з літер. Крім того, запроваджено нову процедуру - від учасників вимагалося зробити п'ятихвилинну доповідь у форматі стендап-шоу», - прокоментувала завдання квесту Наталія Куфтерина, голова Ради молодих вчених при Харківській обласній державній адміністрації.

Після завершення квесту на всіх гостей чекав чудовий концерт від представників ХНУМ імені І. П. Котляревського, в якому взяли участь А. Бика, Н. Здоровиця, І. Успенська, Е. Петніченко, А. Сагалова, Дм. Cтарцев, О. Халімончук, а також гітарне тріо у складі А. Шнирьової, С. Світличного та О. Пшеничних. Дякуємо всім, хто долучився та підтримав дані заходи.

Марина Єгорова

20 травня. Музичний проект «Доля однієї пісні» у рамках «Ночі музеїв» (за участі студентів ХНУМ)

Вже вдруге музейна спільнота міста долучається до міжнародної культурно-мистецької акції «Ніч музеїв», яка традиційно проводиться в Європі і Америці напередодні свята музейних працівників. Одним з присвячених цій події заходів став проект «Доля однієї пісні», що пройшов у приміщенні ООМЦ КМ (вул. Пушкінська, 62) 20 травня за участю студенті ХНУМ імені І. П. Котляревського.

Тематична акція «Доля однієї пісні» була пов’язана з українською піснею «Їхав козак за Дунай», історія побутування якої налічує близько 300 років. Починається вона із загадки авторства (про козака Харківського полку Семена Климовського, автора пісні, майже нічого невідомо) і через трансформації й асиміляцію до інших національних грунтів (Німеччина, Франція, Угорщина, Англія, Польща, Америка, Італія) доходить до сьогодення (пісня входить до репертуару «Піккардійської терції», капели бандуристів ім. Майбороди і багатьох колективів). В основі пісні – емоційно насичений діалог козака і дівчини, що має в собі потужний ліричний компонент. Про «подорож» цієї пісні світом пісні Національною телерадіокомпанією України навіть знято документальну стрічку «Пісня Всесвіту – “Їхав козак за Дунай”» (автор сценарію В. Качур, режисери В. Качур і С. Потапчук) у 2009 році.

Мистецтвознавець, головний редактор газети «Про Арт» і постійний член журі конкурсу «Арт-журналістика», Андрій Корнєв, разом із студентом історичного факультету ХНУ імені В. Каразіна Сергієм Жидковим змалювали історичний контекст та версії виникнення пісні «Їхав козак за Дунай». В свою чергу студенти нашого університету – Микита Бурцев, вокал (клас Володимира Болдирєва), Марина Семко, фортепіано (клас Ганни Сагалової), Анастасія Будко, скрипка (клас Ігоря Чернявського) виконали бетховенську обробку пісні «Їхав козак за Дунай» (інструментування зробила Катерина Палачова, клас композиції Володимира Птушкіна). Інші інтерпретації пісні були представлені фольклорним гуртом «Муравський шлях» та гуртом Клубу любителів польської мови Харківського товариства польської культури.

Марина Єгорова

20 травня. Круглий стіл «Гіпертекст сучасного музикознавства» до дня науки.

20 травня в ХНУМ імені І. П. Котляревського пройшов День науки у форматі круглого столу «Гіпертекст сучасного музикознавства». Головною інтригою заходу по задуму автора проекту Ірини Сухленко став вибір мови спілкування - англійської. Асистенти-стажисти та аспіранти розповіли про свої наукові дослідження: деякі доповіді (О. Копелюка, Н. Кучми, Ян Хаосюань) супроводжувалися показом аудіо - та відеопрезентацій.

Окремі аспекти доробку композиторів різних епох розглянули Анастасія Давітадзе, Олег Копелюк, Олексій Волик, Світлана Щелканова; проблеми розвитку жанру дитячої опери розкрила Олександра Кузьміна; огляд етюдів сучасних авторів зробила Наталія Кучма; проблему школи як системи інформаційного обміну підняв у доповіді Станіслав Кучеренко, Галина Косенко розглянула методологічні підходи до вивчення тембрового амплуа інструменту; про специфіку ансамблів для двох фортепіано говорив Ігор Седюк. Серед доповідачів були також й аспіранти-іноземці Чжоу І та Ян Хаосюань, які торкнулися питань виконавського стилю. «Мовну підтримку» здійснювала професор кафедри іноземних мов О. П. Андрєєва, яка всіляко підтримувала співрозмовників, визволяла їх з мовного непорозуміння

Приємно, що ідея англомовного круглого стола була з ентузіазмом сприйнята усіма його учасниками. Актуальність ініціативи організаторів підтверджується сучасними, дуже високими вимогами до володіння молодими науковцями іноземними мовами (рівень, не нижче b2). Нині потрібна очна участь дисертантів у міжнародних наукових конференціях, стажування за кордоном, а також публікації в журналах, які внесені у міжнародні науковометричні бази.

Сподіваємося, що настільки ж успішно пройдуть і наступні круглі столи - німецькою, французькою мовами, що дозволить розширити коло учасників, а отже і мовний простір «Гіпертексту».

Марина Єгорова

15, 19 травня. Концерти Людмили Кохан та Марії Вінцерської

«Маричек, этот голос называется СОПРАНО»

15 и 19 мая в Большом зале ХНУИ успешно прошли отчётные концерты Людмилы Кохан и Марии Винцерской кафедры сольного пения. Полный зал, возгласы «браво», цветы и долгое послевкусие-размышление от профессионального исполнения серьёзного вокального репертуара. Два концерта. Две молодых талантливых певицы. Два сопрано. Но они не слились в единое впечатление. Ибо каждая из них - яркая индивидуальность. У каждой свой «вокальный» почерк. В этом вузе нет понятия «профессиональный стандарт», а есть понятие «мы воспитываем индивидуальность». Так говорит ректор ХНУИ - Татьяна Веркина. И так происходит на каждой кафедре, в том числе и на кафедре сольного пения.

Часть первая. Таисия Мадышева: «Она умеет мгновенно перевоплощаться»
Так сказала о своей ученице Л. Кохан профессор Т. Мадышева. Как точно педагог назвала, наверное, самую главную личностную особенность Людмилы! Уж она умеет перевоплощаться: певица, преподаватель ХМУ им. Б.М. Лятошинского (преподаватель психологии и педагогики музучилища Елена Борщова, присутствовавшая на концерте, по секрету рассказала, как любят свою молодую учительницу студенты вокального отделения), драматическая актриса молодёжного театра «Соль».

Людимила Кохан в образе королевы Боны

С мгновенными перевоплощениями Людмилы Кохан я познакомилась на спектакле студенческого драматического театра ХНУИ «П’ятий поверх», куда меня почти насильно затащил мой сын. Во-первых, я не любила чеховскую «Чайку», во-вторых, подумала, что студенты по сравнению с МХАТом мало что могут сделать интересного с этой пьесой. Но когда я увидела Аркадину-Кохан (мать молодого талантливого, но «заброшенного» юноши, покончившего жизнь самоубийством), я забыла обо всём на свете. Благодаря Людмиле Кохан «Чайка» стала для меня пьесой не о Нине Заречной (как её играл МХАТ), а, прежде всего, о женщине, которая мечется между «ролями» матери, актрисы и любовницы - и везде «не дотягивает». Навсегда врезалась в память сцена мгновенного перевоплощения. Роковой выстрел пробудил в Аркадиной-Кохан сначала страшную догадку и сразу же - острое чувство материнства (Аркадина за мгновение превратилась в настоящую любящую мать), но как только ей сказали, что это взорвалась колба в сумке у врача - за секунду страдающая мать превратилась в легкомысленную актрису. Эти перевоплощения Людмилы Кохан меня потрясли тогда - два года назад. И теперь я с нетерпением шла на концерт - уже не драматической актрисы, а оперной певицы.
«Какие же перевоплощения мне подарит артистка на главной сцене ХНУИ?», - предвкушала я удовольствие от встречи с несомненно талантливым человеком.
Влюблённая и пленённая чарами Дон Жуана, и неожиданно (для традиционной трактовки этого образа) капризная и своенравная Эльвира из «Дон Жуана» Моцарта. Нежная и самоотверженная, жертвующая собой ради спасения возлюбленного - Лиу (Дж. Пучини «Турандот»). Королева Бона, несправедливо приговорённая к смертной казни за якобы отравление собственной невестки и мужественно выслушавшая приговор (опера современного литовского композитора Г. Купрявичюса «Королева Бона», премьера которой состоялась в 2002 г.). Прелестная, пленительная, дарящая счастье дива из Таинственного острова разделённой любви (одноименный зонг Курта Вайля). Кокетливая и одновременно «цнотлива» ( невозможно перевести это слово на русский, ведь, добродетельная - это совсем не то, что «цнотлива»), а глядя на задорнуюю весёлую, с эмоцией радости вроде бы и через край, но имеющую чётко очерченные рамки академического поведения на сцене - певицу, хотелось сказать: «Яка гарна, цнотлива українська дівчина».

Пофессор кафедры сольного пения Таисия Мадышева со своими учениками и концертмейстером Станиславом Стеценко

А Людмила действительно из украинского села, где пели песни и растили хлеб, а маленькая Людочка всё пела, пела, пела - и ... поступила в Музыкальное училище имени Б.Н. Лятошинского, а потом уже и в ХНУИ им. И. П. Котляревского - сначала на театральный факультет, а затем - на музыкальный.
«Ты о чём-нибудь жалеешь в своей жизни?», - задала я провокативный вопрос Людмиле. «Жалею, - искренне ответила девушка, - что не научилась толком на фортепиано играть». «Но зато ты выучила столько языков! Ты ведь все арии исполняла в оригинале, даже литовскую оперу!», - восхитилась я собеседницей. «Да, я учу языки, особенно, немецкий. По-немецки я говорю и понимаю его. Учила его раньше, а недавно в театре ставили спектакль совместно с труппой из Германии».
«Как ты всё успеваешь? И преподавать в училище, и учиться в консерватории, и в театре играть, и языки учить?» - старательно перечислила я грани деятельности молодой девушки. От моего перечисления Люда было прониклась моим к ней восхищением, а потом вдруг безудержно весело и неожиданно легкомысленно рассмеялась и сказала: «Не знаю...»

***
В концерте Людмилы Кохан и другие ученики профессора Т. Мадышевой - студенты Демкай Юань (тенор) и Лю Ся (сопрано). Особенно слушателей порадовала китайская трактовка украинской музыки: народной песни «Соловейко» в исполнении Лю Си и арии Вакулы из оперы П. Чайковского «Черевички».

Часть вторая. Владимир Птушкин: «Это высший пилотаж - справиться с таким репертуаром»
Так сказал профессор кафедр фортепиано и композиции после концерта аспиранта Марии Винцерской (творческий руководитель - доцент Светлана Клебанова). А репуртуар был такой: арии Генделя из кантат «Dolce mio ben», «Pastorella, vaga, bella» и оперы «Альцина»; мотет «Exsultate, jubilate» и ария Сюзанны «Deh vieni, non tardar» из оперы «Свадьба Фигаро» Моцарта; каватина Норины из оперы Доницетти «Дон Паскуале».
По сравнению с концертом Людмилы Кохан данный репертуар поначалу показался выдержанным в едином стилистическом ключе: от истоков оперной реформы ХVIII века, которая превращала оперу-зрелище в оперу-арию с психологической глубиной и драматической напряжённостью конфликтов (Гендель) к её вершине (Моцарт) до истоков вердиевской оперной реформы, превратившей оперу в реалистическое драматическое психологическое театральное искусство (Доницетти). Но в этом едином стилистическом ключе столько разнообразия, если внимательно вслушаться в музыкальную интонацию.
Как современный певец, учитывая исторический опыт, должен исполнять произведения Генделя? После концерта на этот вопрос я бы ответила, не задумываясь: так, как сделала это Мария Винцерская. Её умиротворённое лирическое, «небесное» сопрано - в сопряжении с партиями фортепиано (студент 5 курса Дмитрий Старцев) и виолончели (студентка 4 курса Оксана Олейник) - поднимало присутствующих в мир горний, из которого долго не хотелось опускаться. «Для меня Гендель - это идеал, который не может быть воплощённым в реальность, телесность, в жизнь, - призналась певица, - а вот Моцарт - это уже настоящая жизнь во всей её трагикомической сущности, ну а Доницетти - это чувственность».
Для многих присутствовавших духовным открытием концерта остался всё же Гендель, вокальная музыка которого не так уж и часто исполняется в нашей стране. А ведь в Европе и США оперы Генделя популярны среди меломанов. «Мир возвращается к мелодии, - открыл мне тайну композитор Владимир Птушкин, - людям надоели эксперименты со звуком, они хотят музыкальной фразы, организованной тональностью».
А нам, живущим в стране, где идёт гибридная война, кантаты и оперы Генделя нужны, как воздух, ибо только стремление к идеалу, временное отрешение от повседневности сможет помочь нам всем сохранить в себе Человека, того высокого человека, который хотя бы маленькой частичкой живёт в каждом из нас.

МАРИЯ ВИНЦЕРСКАЯ со своим творческим руководителем - доцентом кафедры сольного пения Светланой Клебановой и участниками концерта - студентами Дмитрием Старцевым (фортепиано), Оксаной Олейник (виолончель), Анастасией Микрюковой.

Я выхожу с концерта. Чистый, светлый, ясный, прозрачный голос Марии звучит в моей душе, в моём сердце (вот и сейчас пишу эти строки и слышу голос девушки в чёрном платье) - и вдруг слышу: «Маричек, этот голос называется сопрано». Мальчик лет 6-ти со смышлёным одухотворённым личиком спросил у бабушки: «Это у тёти сопрано, как у меня гитара?» Я невольно улыбнулась и подумала: такой маленький мальчик высидел весь концерт и не устал, а получил заряд духовности, что отражалось и в выражении его лица, и в интонациях, и в особой неспешной походке. Значит, у нас есть будущее.
Приводите своих детей на концерты! Музыка откроет им небо, откроет чувство, откроет духовность.

Татьяна Казакова
Фото - Григорий Ганзбург, Александр Магула

рецензия о концерте Винцерской

16-17 травня. Сольні концерти студентів класу викладача кафедри загального та спеціалізованого фортепіано М. В. Бевз

В ХНУИ им. И. П. Котляревского прошел триптих сольных концертов фортепианной музыки, в которых принимали участие студенты разных специализаций, воспитанники класса М. В. Бевз, декана оркестрового факультета, преподавателя кафедры общего и специализированного фортепиано.

Открыл триптих Владислав Солодовников, студент I курса кафедры композиции и инструментовки. В программе широко была представлена как музыкальная классика — произведения Грига («Этюд памяти Шопена» и «Песня Сольвейг»), С. Рахманинова (Этюд-картина до-диез минор ор. 33, «Всё отнял у меня…»), Р. Вагнера (редко исполняемая фортепианная Соната) и Р. Глиэра — Прелюдия c-moll, так и собственные сочинения. В сольной игре В. Солодовников проявил разные грани своего музыкантского темперамента — от безудержности до скорбной задумчивости, а в ансамблях смог показать себя как тонкий концертмейстер. Для студента-композитора такие концерты ценны и тем, что позволяют показывать публике собственную музыку — и Владислав представил три своих сочинения для разных составов: сосредоточенно-философскую пьесу «Тучи сгущались над собором» для фортепиано, наполненный пафосом победы романс «Де зараз ви, кати мого народу?» на стихи Василия Симоненко, проникнутый фольклорной энергетикой и тематизмом дуэт «Анданте и Престо» для дуэта цимбал и рояля. В концерте приняли участие как студенты-второкурсники ХНУИ – цимбалистка Анна Аулова, вокалист Богдан Синяговский, так и выпускница ХНУИ Елена Удовенко (вокал), блистательно завершившая концерт «Песней Сольвейг» и «Карамболиной» из оперетты И. Кальмана «Фиалка Монматра».

Александр Лисичка

17 мая состоялся сольный концерт студента-музыковеда III курса Александра Лисички. Он представил слушателям весьма непростую техническом плане и довольно интересную по содержанию программу, где присутствовали как всеми признанные шедевры, так малоизвестные произведения современных композиторов. Одной из центральных фигур в программе стал Ф. Шопен. Александру удалось эффектно противопоставить торжественную патетику Полонеза As-dur сдержанно-лирическому, поражающему своей глубиной и наконец перерастающему в волнительно-откровенное выражение страстного чувства Ноктюрну c-moll ор. 48 №1.

В ансамблевой части программы концерта А. Лисичка продемонстрировал концертмейстерскую чуткость. Колоритно прозвучала Фантазия для гитары и оркестра «Портреты каталонцев» кубинского композитора Лео Брауэра, исполненная вместе с Владимиром Богатыревым, студентом II курса композиторского отдела, а «Ноктюрн» для гитары и фортепиано В. Богатырева прозвучал искренне и задушевно.

Еще одной страницей концерта стал блок вокальной музыки. Вместе с концертмейстером кафедры концертно-камерного мастерства Светланой Мельник, обладательницей прекрасного тембра меццо-сопрано, была исполнена песня современного французского композитора Николя Бакри под названием «Ты моя душа» из цикла «Три романтических песни о любви». Написанная на текст Ф. Рюккерта, использованный ранее в романсе «Посвящение» знаменитого вокального цикле «Мирты» Р. Шумана, она провела связующую нить между эпохами, в очередной раз подтвердив вечность и неизменную актуальность лирической темы: «Ты ярче звезд, светлее дня, ты мой восторг, ты жизнь моя…». Французская версия русского жестокого романса была представлена в песне «Ай, люли!» Полины Виардо, французской певицы и композитора, близкой подруги И. С. Тургенева. Это произведение было исполнено с особой выразительностью и трогательностью, вызывая живой отклик в сердцах слушателей.

Кульминационным завершением концерта стало исполнение второй и третьей частей Второго фортепианного С. В. Рахманинова совместно М. В. Бевз. Этот концерт требует от солиста достаточной мощности звучания, крепости аппарата, не исключая вместе с тем чуткого прикосновения, ясности интонации и особой эмоциональной отзывчивости — и на лирические фрагменты, и на патетически-приподнятые. Исполнение сочинения, входившего в репертуар всех выдающихся пианистов ХХ века, является большой ответственностью и вызовом музыканта самому себе, и Александр успешно справился с поставленными задачами. Сольный концерт – яркое событие в жизни любого музыканта. Мы поздравляем Александра Лисичку с успешным выступлением и хотим пожелать новых творческих свершений.

Ангелина Мамона

Ярким завершением проекта из трёх концертов учеников Марины Владимировны Бевз стало выступление студентки III курса cпециализации «музыковедение» Анастасии Микрюковой. Не опираясь на соединение музыкальной классики и авторских сочинений, как концерт Владислава Солодовникова, и не фокусируясь на вершинных достижениях романтизма, как Александр Лисичка, Анастасия Микрюкова представила программу из сочинений, написанных исключительно в ХХ веке. Были исполнены произведения столь разных композиторов как М. Скорик, С. Рахманинов, Дж. Гершвин, Ф. Легар и К. Боллинг, что обеспечило стилевое и национальное разнообразие звучавшей музыки. Состав исполнителей также поддерживал интерес слушателей — было и фортепиано соло, и инструментальный ансамбль, и аккомпанемент вокалу, и переложение музыки для фортепиано с оркестром.

Весьма символично, что концерт начался «Прелюдией» — Анастасия открыла программу крайними частями Партиты № 5 Мирослава Скорика. В первой из них была воплощена идея движения как такового, «движения ради движения». В Финале исполнительница чётко выдержала идею композитора — чередование игривого и беззаботно-весёлого рефрена с разными эпизодами — зажигательным латиноамериканским танцем или «прыгающими» аккордами в политональном сочетании.

Затем последовало, пожалуй, наименее известное слушателям произведение — джазовая Сюита Клода Боллинга для фортепиано, флейты (Ксения Коновал), контрабаса (Сергей Дикарев) и ударных (Андрей Литовченко). В ней все музыканты проявили свою способность переключаться в иную, джазовую стилистику — и не «по-детски», играя в джаз, а на должном профессиональном уровне. В пяти исполненных частях сюиты были показаны и разнообразные исполнительские средства, и богатство образов, воплощаемых в джазе. Так, в первой части, «Baroque And Blue», главным стала игра сочетаний стилистики барокко (имитации фортепиано и флейты) и джазового звучания всего ансамбля. Название второй части вполне точно определяет её характер — «Sentimentale», в ней был достигнут удивительно сбалансированный дуэт флейты и фортепиано. Очень свежо и оригинально прозвучало «Javanaise», где исполнителями был тонко подчёркнут скерцозный характер и неквадратный метр. Лирическим центром всего номера стало «Irlandaise», где ансамбль смог погрузить весь зал в состояние умиротворённого размышления. Финал — «Veloce», наполненный напряжённой остинатной ритмикой и виртуозными партиями у всех инструментов, контрастно оттенил предшествующие части.

В вокальных произведениях концерта Анастасия аккомпанировала аспирантке ХНУИ Марии Винцерской (творческий руководитель — доцент С. В. Клебанова). В исполнении этого дуэта прозвучал романс Рахманинова «Здесь хорошо», воплотивший тихую радость бытия и любви, и ария Джудитты («Meine Lippen, sie kussen so heiss») из одноимённой оперетты Ф. Легара, в котором Мария Винцерская предстала очаровательной кокеткой, с жаром предающейся порыву любви. Любопытно то, что помимо непередаваемого обаяния и профессионализма Марии Винцерской и очень грамотного и «удобного» аккомпанемента Анастасии эти номера объединяла нота «си» второй октавы в партии голоса, взятая в первом случае удивительно тихо и задушевно, а во втором — с опереточной яркостью и непосредственностью.

Подлинной кульминацией всего вечера стало исполнение Анастасией «Голубой рапсодии» Дж. Гершвина (партия оркестра — М. В. Бевз). Исполнительница снова показала свою компетентность за рамками академического музицирования, сыграв «Рапсодию» в полном соответствии с её стилистикой. Получилось всё: и разнообразные «блестящие» пассажи, и наполненные современной энергетикой аккорды, и трогательная лирика, затем переходящая в виртуозную токкату.

Такое разнообразие программы, её сложность и яркость эмоциональной отдачи Анастасии Микрюковой, естественно, вызвали позитивную реакцию зала — ведь для публики это была возможность насладиться высококачественно исполненными интересными произведениями. А для самих студентов М. В. Бевз, готовящих такие концерты, ценен и сам процесс работы, так как позволяет соприкоснуться с лучшими страницами музыкального репертуара.

Александр Лисичка

16 травня. Концерт студентів-композиторів до 100-річного ювілею ХНУМ
«Музыкальные истории» студентов-композиторов
к юбилею университета

К 100-летию со дня основания Харьковского национального университета искусств имени И. П. Котляревского кафедра композиции и инструментовки подготовила «смелый» проект – один концертный вечер «вместил» музыкальный марафон 11 (!) студентов-композиторов всех пяти курсов (класса профессоров Владимира Птушкина, Сергея Турнеева, Виктора Мужчиля, а также доцента Валентины Дробязгиной).

На суд публики были представлены произведения разных жанров, тембровых составов, крупной и малой форм – сонаты, инструментальные миниатюры, ансамбли, хоровые сочинения, камерно-вокальные опусы. Большинство из них отличалось полистилевой направленностью – от необарокко, неоклассицизма, неоромантизма до импрессионизма, авангарда, джаза и музыки в стиле нью-эйдж. Слушатели буквально были вовлечены в пестрый звуковой мир «молодой» музыки, ставший маркером современного композиторского мышления.

Открыл концерт «Ноктюрн» Владимира Богатырёва (класс засл. деятеля искусств Украины, профессора С. Турнеева) для дуэта гитары и фортепиано (на сцене выступили автор – гитара и ведущий концерта, студент-музыковед Александр Лисичка – фортепиано). «Это дуэт "двух оркестров" – малого камерного у гитары и большого симфонического у фортепиано» (как считает В. Богатырев), дуэт «весьма редкого сочетания инструментов, слишком разных по динамическому уровню, но, при этом, близких своей "самостоятельностью", возможностями "оркестровой" фактуры» (поделился во время концерта со слушательской аудиторией А. Лисичка). В мелодике и гармонии сочинения возникают зримые и чувственные ассоциации с образами тихой ночи. Иное содержание было продемонстрировано в блистательной Фантазии «Стамбул» для гитарного Аrtе-trio (Анастасия Шнырева, Александр Пшеничных, Станислав Светличный). По словам молодого композитора, этот опус стал результатом его увлечения восточной, в частности, турецкой музыкой, которой свойственны, с одной стороны, медитативность, с другой – танцевальный темперамент. Для создания экзотического образа Стамбула В. Богатырев применил особые приемы звукоизвлечения, а также включил ударные инструменты, некоторые из которых изобрел сам.

Особой энергетикой отличалось выступление Михаила Козыряцкого (класс канд. искусствоведения, профессора В. Мужчиля), исполнившего фортепианную партию с солисткой Елизаветой Проценко (скрипка) в авторской сонате для скрипки и фортепиано. Классический жанр молодой композитор насытил авангардными красками, назвав данное сочинение своей «визитной карточкой». Поэтому, если вам по душе музыка, гармонично сочетающая эксперимент, драйв и виртуозность – знайте, к кому обращаться (!).

Еще одну сонату – фортепианную – представил Артем Микаэлян (класс канд. искусствоведения, профессора В. Мужчиля), обогатив ее современным музыкальным языком (солист – Яков Воскобойников). В его музыке активно взаимодействуют тональный и атональный принципы, а важнейшим композиционным элементом становится токкатный ритмопульс.

Лирическим настроением поделилась со слушателями Христина Зуева (класс народного артиста Украины, профессора В. Птушкина). Неоимпрессионист по своей природе, поклонница творчества композиторов Людовико Эйнауди и Кейко Мацуи, Христина сочинила два опуса – «Amore» для дуэта бандур Виктории Деркач и Натальи Чередниченко, а также фортепианный цикл «Акварели», исполненный Иваном Логвином (подхватив эстафету корифея харьковской композиторской школы – профессора Тараса Кравцова, создавшего 43 года назад знаменитый цикл «Хоровые акварели»). Акварельность в пяти пьесах цикла «растворилась» в «эфирной» фортепианной фактуре, тембровой колористике, создав мозаику лирических образов.

Глубокую экспрессию и психологизм вобрала музыка Юлии Филипской (класс народного артиста Украины, профессора В. Птушкина). В программе концерта прозвучала первая часть вокального цикла на стихи М. Цветаевой «Бессонница» для меццо-сопрано (в исполнении обворожительной Наталии Поликарповой – кандидата искусствоведения, доцента кафедры сольного пения) и фортепиано (Ю. Филипская).

Мастерство тембровой звукописи продемонстрировала Алина Наконечная (класс засл. деятеля искусств Украины, профессора С. Турнеева) в квартете на мифологический сюжет «Нить Ариадны» для флейты, кларнета, скрипки и фортепиано (Николай Кузьменко, Виталий Ляшко, Александр Колесник, Александр Войтко).

Автор использует в этом сочинении псевдо-ударные инструменты (фортепиано), нетрадиционные приемы звукоизвлечения на флейте («пение в инструмент»). Программное начало Алина воплотила в двух темах: «путеводной нити», порученной флейте, и теме «реалий», исполняемой кларнетом. Появляясь в ключевых драматургических моментах произведения, тема «путеводной нити» проясняет форму-процесс, помогая слушателям ориентироваться в музыкальном пространстве. А. Наконечная представила еще один авторский опус – романс на стили Л. Украинки (Юлия Кисилева – вокал и автор – фортепиано).

Не осталась без внимания молодых композиторов религиозная тематика, нашедшая, однако, воплощение в жанрах не церковных канонических (мотет, месса, духовный концерт), а светской музыки – романс, инструментальная миниатюра. Хвалебную песнь («Canticum laudis») для трубы и фортепиано (исполненную Олегом Антохой и автором) написала Анастасия Наконечная (класс народного артиста Украины, профессора В. Птушкина). Это – трогательная, одухотворенная «музыка ангелов», обработка известной христианской мелодии, которая не лишена современной стилистики, предстает, одновременно, в гимническом и лирическом планах.
Парадоксально тихой кульминацией и «точкой золотого сечения» концертного вечера стали два противоположных по названию произведения в одном и том же вокальном исполнении – автобиографический романс Анастасии Наконечной «Бесстрашность» для струнного трио и голоса: исполнители Анастасия Будко (скрипка), Дмитрий Жарков (альт), Елена Прокудова (виолончель) и автор (вокал), а также романс «Страх» Павла Полякова (класс народного артиста Украины, профессора В. Птушкина) в интерпретации Анастасии Наконечной (вокал) и Ирины Куделиной (фортепиано). Два сочинения объединял исповедальный характер.
Хоровые опусы духовного содержания представил Николай Котелевский (класс доцента В. И. Дробязгиной). Диалог культур наблюдался в «Laudetur Domine propter matrem Terram» (гимн матери-земле) – а-капельной части кантаты Laudis Creaturum, написанной на латинский перевод текста Франциска Ассизского. Молодой автор обратился и к православной традиции, создав Херувимскую песнь, которая поется на Литургии Иоанна Златоуста и Василия Великого. Произведения были исполнены на концерте мужским вокальным ансамблем – самим автором, Яковом Воскобойниковым, Богданом Синяговским, Юрием Загребельным, дирижер – Иван Котелевский.

Идею нетрадиционных тембровых составов воплотил Владислав Солодовников (класс канд. искусствоведения, профессора В. Мужчиля), создав Аndante и Presto для цимбал c фортепиано (Анна Аулова – цимбалы, у рояля - автор). Здесь ощутима связь с народной музыкой благодаря включению двух фольклорных тем (песенного и танцевального склада). Публика весьма оживилась, услышав зажигательную «Коломийку». Цитирование, а также полистилистика стали «эмблемой» музыки В. Солодовникова.

Концерт завершил цикл пьес для скрипки и фортепиано Екатерины Палачевой (класс народного артиста Украины, профессора В. Птушкина), в исполнении Анастасии Будко (скрипка) и Дарьи Мельниченко (фортепиано). Ноктюрн, Скерцо и Колыбельная воплотили романтический вектор концертной программы, их монологизм близок традиции «Песен без слов».

Осталось добавить еще два важных акцента к этой удивительной концертной встрече – многие ее участники оказались блестящими интерпретаторами собственных сочинений, а также музыки своих коллег, что открыло слушателям имена молодых талантливых композиторов-исполнителей, каждый из которых «рассказал» нам свою музыкальную «историю».

А помогли им в этом студенты-музыковеды – аристократичный Александр Лисичка и утонченная Анастасия Микрюкова (класс лекторской практики кандидата искусствоведения, доцента Марии Борисенко),составивших вместе гармоничный дуэт ведущих.
Что ж, от всей души пожелаем молодым музыкантам неиссякаемого вдохновения и дальнейших творческих успехов!

Мария Борисенко,
Анастасия Грибинюк

– профессор В. Птушкин со студентами своего класса – А. Наконечной, Х. Зуевой, П. Поляковым

16 травня. Концерт фортепіанних дуетів

Фортепіанний дует - це надзвичайно делікатна сфера комунікації і взаємовідносин. Початково пари виконавців формуються під керівництвом викладача, але пізніше у студентів нерідко виникає бажання змінити партнера, що найліпше визначають сумісні концертні виступи.З цією метою кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри спеціалізованого фортепіано Катерина Підпорінова, яка вже четвертий рік поспіль викладає клас фортепіанного ансамблю, практикує дієвий спосіб випробовування фортепіанних дуетів - концертний показ. В концерті взяло участь 7 дуетів:Ганна Горохова і Олександра Новицька, Євгенія Решетько і Дарина Берковська, Ольга Кожухар і Марина Рудік, Маргарита Чернишова і Ганна Мусаєва, Катерина Делик і Ксенія Чувілова. Ірина Кудєліна зіграла з педагогом Катериною Підпоріновою. Концерт провела Вікторія Мельник.

На сцені пролунали відомі фортепіанні транскрипції бахівських і моцартівськіх творів (Бах-Бузоні-Гнатовська, Моцарт - Бузоні), французька камерна музика К. Дебюссі,Г.Форе, Ф.Пуленка.
Аліна Петренко і Станіслав Потоцький, володарі гран-прі Всеукраїнського музичного фестивалю «Перлина Поділля» в Кам’янці - Подільському (номінація «інструментальний жанр»), виконали двічастини з сюіти А. Аренськогодля двох фортепіано.

Окрім всесвітньо відомих композицій, в межах концерту відбулося і правиконання, - прозвучав «Парафраз на теми українських народних пісень» Ганни Воловик, випускниці класу В. Птушкіна

Марина Єгорова

15 травня. Вечір іноземних мов

Викладачі кафедри іноземних мов ХНУМ імені І. П. Котляревського на чолі із завідуючою А. Д. Чолаковою відзначили сторіччя університету традиційним «Вечором іноземних мов», який пройшов 15 травня у Камерному залі університету. У вечорі взяли участь студенти з різних факультетів та курсів.

Під керівництвом викладачів кафедри вони підготували сольні і танцювальні номери, драматичні скетчі англійською, французькою, українською як іноземною та італійською мовами. Глядачі Вечора побачили фотоекскурс, який познайомив їх з усіма завідувачами кафедри, починаючи з 1963 року. Ведучими виступили студенти театрального факультету (Кирило Галушка та Іван Желюк), які створили атмосферу невимушеності, єдності, свята і веселощів. Всі учасники Вечора вітають свій рідний університет з ювілеєм і бажають йому процвітання.

Юлія Лаптінова

8-12 травня. ХIV відкритий конкурс молодих музикантів-виконавців та композиторів

XIV відкритий конкурс музикантів-виконавців та композиторів «Харківські асамблеї», приурочений до 100-річчя університету, надав можливість проявити себе як студентам Харківського університету мистецтв, так і його майбутні абітурієнтам. Він зібрав 170 музикантів з понад 19 міст - Бахмута, Дніпра, Донецька, Житомира, Кіровограду, Кривого Рогу, Луцька, Львова, Маріуполя, Полтави, Сєвєродонецька, Сум, Тернополя, Торецька, Умані, Харкова, Херсона, Черкас, Чернігова, представивши майже всю географію України.

Учасники змагалися в 9 номінаціях, що охопили різні музичні спеціалізації: струнні, духові та ударні, народні інструменти, академічний та естрадний співи, загальне та спеціалізоване фортепіано, ансамбль народних інструментів, композиція. Деякі найбільш численні групи було розподілені на кілька днів - так, піаністи виконували свої програми 9, 20 і 11 травня, а академічні співаки змагались за перемогу в два тури - 9, 11 травня. З розкладом проведення конкурсу, складом журі, контингентом учасників та виконуваними ними програмами можна було ознайомитись з буклету фестивалю, що підготували організатори.

Перший день конкурсу, 8 травня, розпочався реєстрацією учасників, традиційним жеребкуванням і завершився урочистим концертом, приуроченим до його відкриття. На концерті виступили лауреати конкурсов минулих років - нинішні студенти ХНУМ: Н. Бурцев, А. Куменко, Р. Хайрутдінов, А. Шебанова, Ю. Сидорченко, Д. Безкоста, С. Судік, І. Успенська, Н. Здоровиця.

Організаційна частина, якій було присвячений перший день асамблей,- це один з найважливіших компонентів конкурсу, і саме від нього багато в чому залежить загальне враження від заходу. Не видпадково виконавці відзначили його дружню, теплу атмосферу, відчуваючи прагнення організаторів створити найліпші умови для конкурсантів. «Дуже сподобались умови, створені для нас - все дуже слушно підібрано для музикантів, зокрема, це стосується розподілу аудиторій де можна було і позайматися, і розігратися безпосередньо перед конкурсом» - ділиться своїми враженнями учасниця К. Горобчук (Житомир). Забезпечення комфортних для конкурсантів умов, як завжди, лежало на надійних «плечах» оргкомітету асамблей - голови, ректора ХНУМ ім. І. П. Котляревського Т. Б. Вєркіної, заступників голови, першого проректора ХНУМ Г. А. Абаджяна та директора БФ «Харківські асамблеї» І. Ю.Сухленко, І. С. Драч, В. М. Алтухова, М.В. Бондаренко, Ю. В. Ніколаєвської.

9 травня стало найбільш насиченим і напруженим днем конкурсу, оскільки паралельно у всіх концертних залах університету відбувалося змагання в більшості номінацій - фортепіано, духові та ударні інструменти, естрадний та академічний співи, струнні інструменти (скрипка). Вже перший день конкурсу дав можливість скласти певне враження про конкурс як виконавцям, так і шановним журі.

Голова журі в номінації «Академічний спів» В. О. Болдирєв поділився своїми позитивними сподіваннями щодо конкурсу: «Щоразу ми очікуємо відкриття нових імен, оскільки Харківські асамблеї - це чудова можливість для виконавців показати, на що вони здібні, які мають перспективи і чи в змозі зацікавити нас - можливо, своїх майбутніх викладачів у стінах Харківського університету мистецтв».

В свою чергу Г. А. Абаджян (голова журі номінації «Оркестрові духові та ударні інструменти») досить критично оцінив контингент конкурсантів: «Cьогодні трохи неочікуваним виявився досить низький загальний рівень виконавців. Разом з тим ми розуміємо, що це ще не зрілі музиканти, а студенти, які досягнуть професійного рівня вже у стінах нашого університету».
У деталі творчої «кухні» проведення конкурсу і роботи журі номінації «Естрадний спів» посвятила нас Наталія Володимирівна Дрожжина: «За вимогами конкурсу у нас два тури, в першому з яких вокалісти потрапляють в “некомфортні” для себе умови - звиклі до мікрофону, учасники працюють в акустичному просторі, що дає нам змогу безпосередньо оцінити тембр голосу».

Звичайно, вже в перший день журі визначило своїх фаворитів. «Ряду виконавців довелося продемонструвати свою творчу індивідуальність», - зазначив Г. А. Абаджян, відмітивши виконавський рівень О. Васильєвої, віртуозність Є. Гайдаєнко , туше і темброві якості І. Осауленко (Черкаси), цікавий джазовий «нахил» у грі В. Чурікова. Н. Дрожжина особливо виділила харизматичного, талановитого Г. Сеїдова, які представив авторську обробку української пісні «Пливе кача», мікстовану з мугамом «Про родину», де переплелись і джазова імпровізація, і азербайджанські наспіви, і українська фольклорна інтонаційність.
9 травня визначило і свої перших переможців - лауреатами перших премій стали естрадні співакиГідаятСеїдов та Маргарита Королькова, Олександра Васильєва та Віктор Чуріков в номінації «Оркестрові духові та ударні інструменти».

10 травня продовжили змагання струнні смичкові інструменти (альт, віолончель, контрабас), піаністи та вступили до конкурсної боротьби народні інструменти, а завершив день концерт аспірантів ХНУМ. За підсумками цього дня в номінації «Струнні інструменти» перші місця отримали - Арсеній Ставицький, Віталія Грицак, Ірина Морозова, Наталія Житницька, а в групі народних інструментів першу премію поділило 7 конкурсантів- Денис Рибальченко, Юрій В’язінько, Дар’я Остапенко, Крістіан Мирний, Аліна Бушенко, Микола Чеботарьов, Єгор Єгоров.

11 травня мали змогу продемонструвати свої твори композитори, студенти кафедр загального та спеціалізованого фортепіано, а також виступити на другому турі змагання в номінації «Академічного співу».

За перемогу в номінації «Композиція» змагалися студенти Харківського, Полтавського музичних училища та ХССМШ-і. Кожний з учасників зіграв або представив відеозапис 3-4 творів. Журі у складі народного артиста України, завідуючого кафедрою професора В.М. Птушкіна (голова), доцентів кафедри В. С. Мужчиля, Г. С. Савченко прослухали біля 20 композицій молодих авторів.

Другий тур секції «Академічний спів» зібрав вокалістів від Маріуполя до Чернігова, але найбільше учасників саме з Харкова: студенти з музичного училища, учні ХССМШ -і, ДМШ і студентів підкурсів.

Перші премії цього дня отримали композитори Арсеній Ставицький та Павло Івашкевич, а в номінації «Академічний спів» - Діана Мазур.

12 травня відбулося урочисте закриття XIV Відкритого конкурсу молодих музикантів-виконавців та композиторів «Харківські асамблеї». Напруга чотирьох днів роботи журі та виконавців відступила, і настав час отримання заслужених нагород (перелік переможців). Після церемонії нагородження, учасники і журі мали можливість почути всіх лауреатів перших премій з різних секцій на заключному гала-концерті.Окрім дипломів і сертифікатів учасники конкурсу отримали подарунки, підготовлені Мариною та Анною Бевз - книгу про Валентина Борисова, корифея Харківської композиторської школи і сувенірні сумки з логотипом університету.

Хоча конкурс завершено і визначено переможців, Харківський університет мистецтв і весь його творчий колектив не прощається з молодими музикантами, навпаки, з нетерпінням очікує їх повернення. Сподіваємося, що для них конкурс стане лише першим знайомством, першим щаблем до дверей нашого навчального закладу, який вже готується до прийому абітурієнтів.

Олена Ващенко

Переможці XІV відкритого конкурсу музикантів-виконавців та композиторів

Буклет конкурсу (містить всі фото переможців) - 100Мб

6 травня. Всеукраїнська студентська Олімпіада

Весняні асамблеї відкрила теоретична Олімпіада

В рамках конкурсу «Харківські асамблеї», присвяченого 100-річчю ХНУМ імені І. П. Котляревського, 6 травня 2017 р. відбулася ХІV Всеукраїнська Олімпіада для теоретиків та усіх закоханих у сольфеджіо, гармонію, теорію та історію музики! 40 учасників (студенти музичних училищ та старшокласники ХССМШ-і, а також ДМШ) представляли 17 навчальних закладів 15-ти міст України - Запоріжжя, Кривого Рогу, Маріуполя, Миколаєва, Рубіжного, Сєверодонецька, Сум, Тернополя, Херсону, Харкова, Черкас, Чернігова, Хмельницького та інших. Колегію журі очолила видатний український вчений, доктор мистецтвознавства, завідувач кафедрою теорії музики, професор Неоніла Очеретовська.

Привітання голови колегії журі - професора Неоніли Очеретовської

Унікальність теоретичного заходу в межах України полягає в тому, що саме ХНУМ імені І. П. Котляревського щороку надає можливість не лише музикознавцям, а й виконавцям усіх спеціалізацій - цьогоріч їх кількість сягнула, відповідно, 23-х та 17-ти конкурсантів - відкрити явні та приховані творчі здібності перспективної молоді в галузі музичної теорії та практики.

У пошуках «Невтраченого» часу (письмові тести з теорії музики)

Згідно багаторічній традиції Олімпіада включала два тури - з теорії та історії музики, завдання яких були тісно пов’язані між собою та підкорені спільній ідеї - музикант має знати музику і в теорії, і на практиці, а, власне, музична історія та теорія не існують одна без одній. Їх символічну співдію унаочнили і самі ведучі обох турів, модератори Олімпіади та співавтори конкурсних завдань - Марія Борисенко та Андрій Жданько, які наразі є викладачами відразу двох університетських кафедр - теорії та історії музики.

Модератори Олімпіади - доценти кафедр теорії та історії музики Марія Борисенко і Андрій Жданько

Тож і два конкурсні етапи поєднали в одну тематичну універсалію музичний матеріал (романтизм та постромантизм) письмових і усних завдань - музичного диктанту, гармонічного аналізу, тестів, вікторини, домашнього реферату та конкурсу ораторів. Адже вони спиралися на «живу музику» з творів К. М. фон Вебера, Ф. Мендельсона-Бартольді, Ф. Ліста, Р. Вагнера, Г. Малера.

Учасники І-го туру виконують гармонічне цифрування

Загальна тема «Універсальний музикант. Композитор за диригентським пультом» спонукала вивести конкурсантів з комфортної зони академічного музикознавства. Деякі тестові питання дещо виходили за межі програмних вимог курсу «Музична література». Вони стосувалися не тільки історичних фактів, пов’язаних із написанням творів та біографією названих вище композиторів, а й їх особистісного практичного внеску у розвиток виконавства, зокрема, диригентського мистецтва та місця професії диригента в театрально-концертній практиці XIX століття. Декілька завдань стосувалися історії симфонічного оркестру, майстерності диригування та творчої взаємодії диригента з музичним колективом.

Але цей вихід за межі програми не повинен був налякати конкурсантів. Питання та додаткова література були дані заздалегідь. І саме в кращих традиціях нашого вишу - належно цінувати вміння молодих музикантів по-справжньому самостійно та творчо опановувати новий матеріал.

Як завжди, змістовною кульмінацією олімпіади видався конкурс ораторів. Його родзинкою став незвичний формат сольних виступів, який передбачав акторське перевтілення конкурсантів у композиторів-диригентів із коментарями тих чи інших властивостей оркестрової партитури та її інтерпретації. В якості зразка для студентів був запропонований майстер-клас одного з членів журі Олімпіади, кандидата мистецтвознавства Григорія Ганзбурга, який зіграв роль Петра Чайковського та, від «першої особи», надав влучні рекомендації щодо виконання Adagio з П’ятої симфонії. А відповідальну функцію арбітра-диригента взяла на себе кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри оперної підготовки ХНУМ - Ірина Вербицька. Їх дует був неперевершеним!

Ганзбург-«Чайковський» та диригент-арбитр Ірина Вербицька

Нарешті, склад журі також відбивав ідею поєднання теорії і виконавської практики. Вперше до його складу увійшли представники різних вишів - ХНУМ імені І. П. Котляревського та ХНУ імені В. Н. Каразіна, а також різних спеціальностей - мистецтвознавці, диригент і викладач риторики. Колегію журі І-го та ІІ-го турів склали викладачі ХНУМ - Марія Борисенко, Олена Ващенко, Ірина Вербицька, Андрій Жданько, Олена Пінчук, Ярослава Сердюк, а також викладачі музичних училищ Харкова, Запоріжжя та Черкас, у тому числі, за результатами жеребкування - Григорій Ганзбург, Ірина Лісун, Олена Семененко, Вікторія Терещенко. Спеціально для оцінювання конкурсу ораторів з ХНУ імені В. Н. Каразіна була запрошена викладач риторики, філолог та журналіст - Тетяна Казакова.

Журі конкурсу ораторів після напруженої роботи

Переможцями олімпіади-2017 стали:

І ТУР
І МІСЦЕ - Марина Гордієнко (Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського), Марія Казанцева (Херсонське музичне училище), Марія Зуєва (Харківське музичне училище ім. Б.М. Лятошинського), Світлана Шелудякова (Харківське музичне училище ім. Б.Н. Лятошинського)
ІІ МІСЦЕ - Марія Кінаш (Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського), Михайло Сиротюк (Херсонське музичне училище), Артем Кочубей (Миколаївське музичне училище)
ІІІ місце - Маргарита Алєксєєва (Херсонське музичне училище), Людмила Бродецька (Тернопільське обласне державне музичне училище ім. С.Крушельницької), Мар’яна Гончарова (Рубіжанська ДШМ)
Приз «Надія» - Єлизавета Сіренко (ХМУ ім. Б.М. Лятошинського), Людмила Войцехович (Запорізьке музичне училище ім. П.І. Майбороди)

ІІ ТУР
І МІСЦЕ - Марина Гордієнко (Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського), Альона Шуліка (Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім. С.С. Прокоф’єва)
ІІ МІСЦЕ - Марія Казанцева (Херсонське музичне училище)
ІІІ місце - Маргарита Алєксєєва (Херсонське музичне училище), Поліна Єрко (Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького)
У номінації «Письмова робота» - Марія Казанцева (Херсонське музичне училище), Ілля Гала та Олексій Мазуревич (Маріупольське музичне училище)
В конкурсі ораторів:
І МІСЦЕ - Вікторія Кузік (Запорізьке музичне училище ім. П.І. Майбороди)
ІІ МІСЦЕ - Поліна Єрко (Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького), Марія Казанцева (Херсонське музичне училище)
ІІІ місце - Маргарита Алєксєєва (Херсонське музичне училище), Вікторія Фролова (Запорізьке музичне училище ім. П.І. Майбороди)
У номінації «Майстерність імпровізації» - Ольга Підгорна (Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького).

Кандидати мистецтвознавства - Марія Борисенко, Андрій Жданько,
кандидат філологічних наук - Тетяна Казакова

«Зачарована Десна» по-львівські на «Пя’тому поверсі» у Харкові

4 травня 2017 р. на театральному факультетіХНУМ ім. І.П.Котляревського відбулася творча зустріч студентів-акторів та їх викладачів з Харкова та Львова (Львівського національного університету ім. І. Франка).

Творче спілкування «Львів-Харків, Харків-Львів» набирає нових обертів майже щомісячно. Нещодавно наші студенти-театрознавці повернулися зі Львівської міжнародної конференції, а менш ніж за місяць «західні друзі» нанесли візит у відповідь.

Другокурсники-львівяни показали оригінальну практичну роботу з курсу «сценічна мова», якою керувала викладач ЛНУ - Зоряна Дибовся. Постановка, що була зроблена за «Зачарованою Десною» Олександра Довженка, вразила не лише акторським виконанням, а й сюжетною формою, у яку була «завернута» історія. Всі, хто прийняв участь у виставі, показали глядачу реалістичну картину села - саме того, яке так яскраво «намалював» Довженко.

Ось біля снопів зібралась молодь ввечері, і почали вони розповідати свої історії. Хто про моркву, хто про повінь, а хто про батьків. Фрагменти, на які поділена повість, складалися у цілісну композицію, посилену постійними реакціями акторського ансамблю. Жарти й талановите виконання зробили свою справу, подарувавши харків’янам майже дві години занурення у довженківський чарівний юмор і любов до рідного краю...

В навчальній театральній студії ХНУМ «На п’ятому поверсі» постійно щось цікаве відбувається. На наша заходи ми запрошуємо усіх, хто цікавиться театральним мистецтвом Ласкаво просимо!

Демид Брюханов

Повернутися