Кафедра оркестрових духових, ударних інструментів та оперно-симфонічного диригування

Завідувач кафедрою (з 1983 р.) – Овчар Олександр Павлович, кандидат мистецтвознавства.

 

Випускники кафедри отримують такі кваліфікації:

  • Бакалавр: артист оркестру (ансамблю), викладач
  • Магістр: концертний виконавець, артист оркестру, артист ансамблю, науковець-дослідник, викладач ВНЗ

 

CКЛАД КАФЕДРИ

  • Абаджян Г. А. – кандидат мистецтвознавства, професор, народний артист України (фагот)
  • Палтаджян Ш. Г. – професор, заслужений діяч мистецтв України (оркестровий клас, оперно-симфонічне диригування, інструментовка, читання партитур)
  • Алтухов В. М. – професор, заслужений діяч мистецтв України(кларнет)
  • Войнов А. В. – доцент кафедри, заслужений артист України (флейта)
  • Федорков О. В. – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри (тромбон, туба)
  • Янко Ю В. – доцент кафедри, заслужений діяч мистецтв України (оперно-симфонічне диригування)
  • Куценко В. Д. – доцент кафедри, заслужений діяч мистецтв України (оперно-симфонічне диригування)
  • Тарарак Ю. П. – доцент кафедри (труба), лауреат II-го Всесоюзного конкурсу виконавців на мідних духових інструментах
  • Карелова В. Ю. – старший викладач (гобой)
  • Агеєв О. Т. – старший викладач (ударні інструменти)
  • Басараб О. В. –  старший викладач (валторна)
  • Маліченко О. В. – старший викладач (валторна)
  • Марченко В. О. – старший викладач (флейта)
  • Назар’ян А. В. – старший викладач, лауреат і дипломант Республіканських і Міжнародних конкурсів (гобой)
  • Овчар О. П. – старший викладач (валторна)
  • Пастухов О. В. – старший викладач, лауреат національних та міжнародних конкурсів (фагот)
  • Галь І. О. – старший викладач, лауреат Всесоюзного і республіканського конкурсів (кларнет)
  • Третьяков С. М.. – старший викладач (ансамблі)

На кафедрі працюють чудові концертмейстери: Л.М. Суздальцева, М.С. Линник, Н.Б. Міхеєва, В.В. Кіряєв, О.В. Алтухова, О.Ю. Кононенко, С.В. Стеценко, О.О. Пупіна, І.О. Седюк, М. В. Лавров.

Кафедра пишається своїми творчими колективами:
Брас-квінтет (художній керівник, доцент кафедри Ю. П. Тарарак) 
Квартет тромбонів (художній керівник, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри О. В. Федорков) 
Ансамбль дерев’яних духових інструментів (художній керівник Л. М. Суздальцева)


 

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Харківська школа гри на духових інструментах одна з найбільш плідних й історично ґрунтовних в Україні. За весь період свого існування основні методичні й педагогічні погляди викладачів базувались на кращих традиціях російської, європейської, радянської і вітчизняної виконавських шкіл. Їх методичні рекомендації і висновки відрізнялись науковою аргументацією і носили об’єктивний характер, оскільки були засновані на експериментальному дослідницькому матеріалі, багаторічних власних спостереженнях, на узагальнюванні досвіду видатних виконавців і викладачів України.

Важливими формами виконавської діяльності є: сольні концерти викладачів і студентів; ансамблеві концерти; виїзні концерти викладачів і студентів; концерти класів; концерти викладачів і студентів за кордоном тощо.

1 жовтня 1871 р. відбулося відкриття музичних класів, зокрема й з духових інструментів, але на другому році існування духові класи довелося закрити з причини відсутності бажаючих навчатися в них.
8 вересня 1883 р. на базі вже зміцнілих музичних класів відбулося відкриття музичного училища, директором якого було призначено І. Слатіна. Розуміючи, що концертну діяльність у Харківському відділенні ІРМТ немає змоги широко розгорнути із-за відсутності оркестрових музикантів, особливо виконавців на духових інструментах, І. Слатін на засіданні дирекції відділення у травні 1886 р. запропонував вжити усіх заходів до відкриття в 1886/1887 навчальному році класів духових інструментів. За активної підтримки дирекції (а саме М. Летуновського, О. Залеської, В. Іванова і А. Рубінштейна) училищу було виділено кошти на придбання потрібних духових інструментів і через п’ятнадцять років з дня заснування музичних класів було відкрито класи гри на духових інструментах.

Харківське музичне училище було одним з кращих по підготовці оркестрових музикантів. Тут, у різні роки, викладали відмінні виконавці –К. Кестнер, Ф. Прохазка, брати А. і Ю. Юр’яни, Е. Прилль, Г. Гек, Ф. Кучера, К. Брінкбок, Б. Кричевський й інші. Добрі музичні традиції і любов до оркестрового виконавства сприяли успішному вихованню молоді. Варто згадати, що у1890-1898 рр. тут навчався відомий згодом гобоїст Я. Куклес, який потім продовжив навчання в Берлінській консерваторії. У 1901 р. закінчив училище по класу гобоя М. Іванов, який протягом тривалого часу був солістом оркестру Великого театру СРСР, а потім (з 1939 по 1941 і з 1943 по 1957 рр.) вів клас гобоя в Московській консерваторії (з 1943 р. – професор). У 1903 р. училище по класу валторни закінчив Г. Білоцерковcький – майбутній професор Саратовської консерваторії, по класу труби – П. Рязанцев, який протягом тривалого часу був солістом оркестрів харківського, київського оперних театрів, московського радіо і оперної студії при Московській консерваторії, вів клас труби в Київській консерваторії (1920-1932). В училищі навчався Б. Кричевський – майбутній професор по класу флейти в Харківській консерваторії і т.д.

Харківська консерваторія була відкрита у 1917р. Таким чином, класи духових інструментів музичного училища зіграли важливу роль в підготовці й формуванні консерваторської виконавської і педагогічної шкіл Харкова. Відділ духових і ударних інструментів існував спочатку при кафедрі струнних інструментів, яка була сформована в консерваторії у 1921 р. і лише в 1968 р. одержав статус самостійної кафедри.
Впродовж десятиліть спочатку класи а потім кафедра виховували професійні кадри, які отримували солідну виконавську і загально-музичну підготовку і вправно застосовували свої знання в різних сферах музичної діяльності.

Класи духових дерев’яних інструментів
Клас флейти. З дня заснування консерваторії і до своєї кончини у класі флейти викладав професор Борис Нісанович Кричевський (1883-1933).. Початкову освіту він здобув у Харківському музичному училищі (клас Ф.В. Кучери), у 1908 р. закінчив Петербурзьку консерваторію по класу професора Ф. В. Степанова – чудового флейтиста і першого педагога, який розпочав у Петербурзі навчати грі на інструменті бьомської системи.

Відмінний виконавець і педагог Б. Н. Кричевський за шістнадцять років роботи у консерваторії виховав багатьох флейтистів, виконавство яких відрізнялося благородним звучанням, неабиякою музикальністю, відчуттям фрази, логічністю і закінченістю. Крім викладацької, Б. Н. Кричевський активно займався і виконавською діяльністю – грав у оркестрах державної опери, радіокомітету і Укрфіла, охоче виступав з концертами в різних аудиторіях.

Б. Н. Кричевський приймав також участь у музично-суспільному житті Харкова: був одним із організаторів, а пізніше скарбником і заступником голови Спілки оркестрантів, членом Міськради.

Після смерті Б. Н. Кричевського клас флейти вели його учні спочатку Федір Семенович Прохачов (1905-1950) до 1941р., а потім Порфирій Костянтинович Риков (1902-1966). Початкову музичну освіту Ф. С. Прохачов отримав у Харківській музичній профшколі, яку закінчив у 1927р. У 1927-1930рр. навчався у Харківському музично-драматичному інституті, але не закінчив його, оскільки не здав деякі екзамени. З 1931 по 1941рр. працював у оркестрі Харківської філармонії. З 1934-1941рр. одночасно з роботою в оркестрі Харківської філармонії вів клас флейти у Харківській консерваторії. У березні місяці 1941р. приймав участь у Всесоюзному конкурсі виконавців на духових інструментах, де отримав диплом 1-го ступеня. З 1941 по 1943рр. працював у оркестрі Харківського театру опери та балету. З 1943 по 1945рр. служба в рядах Червоної Армії. У 1945-1950рр. вів клас флейти у Львівській консерваторії. Найбільшим досягненням Ф. С. Прохачова – викладача стало формування творчої особистості відомого музиканта Д. М. Біди. Останній з 1959р. і до кінця життя був солістом заслуженого симфонічного оркестру Ленінградської філармонії під керівництвом видатного диригента Є. Мравінського.

Закінчивши Харківське музичне училище, а потім і консерваторію, П. К. Риков продовжив справу свого вчителя Б. Н. Кричевського. Одним з найкращих його учнів, продовжувачем педагогічних надбань був Олександр Григорович Шустер (1929-1989). Закінчивши у 1951 р. Грозненське музичне училище, а потім і наш вуз, він прийняв клас флейти після смерті свого вчителя у 1966 р. Ставши солістом Харківського філармонічного оркестру, О. Г. Шустер розкрив свої неабиякі виконавські здібності. Йому були підвладні найскладніші твори флейтового репертуару, що безсумнівно накладало відбиток і на його педагогічну діяльність. Незадовго до смерті він залишив клас, і всі сили віддав роботі в симфонічному оркестрі філармонії.

Московську школу в класі флейти представляла випускниця професора Ю. Г. Ягудіна Ізольда Володимирівна Андріяш (1937-1982), яка 10 років очолювала клас флейти в нашому вузі (1972-1982). У 1956 р. вона закінчила Донецьке музичне училище, а у 1962 р. Московську консерваторію і аспірантуру (1962-1966). З 1967 р. починає викладацьку діяльність у Донецькому музично-педагогічному інституті спочатку педагогом, а потім завідуючою кафедрою духових і ударних інструментів. І. В. Андріяш володіла красивим звуком, виразною кантиленою, тембровою різноманітністю. Ці якості вона успішно формувала у своїх учнях, але, на жаль, передчасна смерть обірвала її яскраве творче і педагогічне життя. З 1982р. клас флейти очолює доцент кафедри, заслужений артист України А. В. Войнов.

Клас гобоя. З 1917 по 1920 рік в класі гобоя викладав Гуго Альбертович Гек (1861-1935). Музичну освіту він здобув у Магдебурзі (Німеччина). У 1879 р. закінчив Магдебурзьку музичну школу, потім приїхав до Росії і грав у багатьох провінційних оркестрах. У 1885 р. Г. А. Гек переїхав до Харкова, де працював у оркестрі оперного театру. З 1890 р. і до відкриття консерваторії Г. А. Гек викладав у Харківському музичному училищі. Чудовий виконавець, він був вимогливим педагогом, непримиренно боровся з проявами вульгарності і дилетантизму в музиці. Заняття його відрізнялися продуманістю, суворою послідовністю Потрібно також відзначити його велику заслугу в організації класів духових інструментів у консерваторії. Не випадково у 1920 р. він був запрошений очолити клас гобоя у Московській консерваторії, де пропрацював до 1935 р. (з 1926 на посаді професора).

Після переїзду Г. А. Гека до Москви клас гобоя очолив його учень Василь Володимирович Бровкович, випускник Харківського музичного училища (1905). Музикант романтичного напряму, В. В. Бровкович вважав, що на духовому інструменті треба грати мелодійно навіть в складних технічних епізодах. Для передачі тонких ліричних відчуттів він вдавався до різноманітної динаміки, збагачуючи тим самим спектральний склад звука гобоя. У такій манері В. В. Бровкович виховував і своїх учнів. Зазначимо, однак, що традиції німецької класичної школи залишалися своєрідним еталоном. Тому вийшов особливий сплав методичних напрямів, який багато в чому визначив шлях становлення харківської школи.
Перед війною В. В. Бровковича запросили працювати в оркестр Великого театру (Москва) і клас гобоя очолив один з його кращих учнів –Михайло Олександрович Шевченко (1899-1976). Останній закінчив Харківське музичне училище (1916, клас Г.А. Гека), з 1919 по 1923 рр. навчався у нашому вузі, але не закінчив його. З молодих років і до кінця своїх днів працював солістом Харківського симфонічного оркестру. Заняття зі студентами М. О. Шевченко проводив з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня. У його класі завжди панувала атмосфера доброзичливості. Більше уваги М. О. Шевченко приділяв розвитку звука, звукоутворенню і шляхом багаторазових повторень примушував учня доводити музичні фрази до досконалості. Трохи менше уваги зверталося на технічну сторону, але учні були зобов’язані щодня працювати над гамами і етюдами. М. О. Шевченко вважав, що звучання гобоя слід підрозділяти на оркестрове і камерне. 

Кращими учнями М. О. Шевченка були М. Богаченко, В. Лебедєв, Г. Головін, Ю. Горський, С. Лабазов, Р. Литвицький, І. Морштейн і М. Армєйцев (1937-1987), який очолив клас після М. О. Шевченка (1972-1973). На зміну йому (1973-1979) прийшов Анатолій Григорович Андріяш (нар. 1943). У 1961 р. він закінчив Донецьке музичне училище, у 1966 р. – Московську консерваторію, працював солістом оркестру Донецького оперного театру (1966-1972), з 1972 р. поєднував викладацьку роботу в нашому вузі з виконавською діяльністю (соліст оркестру Харківської філармонії). 

З 1979 по 2010 роки клас гобоя вів професор Володимир Ілліч Лебедєв (1940 – 2010). Він закінчив Харківське музичне училище (1962, клас І. Є. Морштейна) і Харківський інститут мистецтв (1968, клас М. О. Шевченка). Прекрасний виконавець професор В. І. Лебедєв як соліст оркестру і артист камерного ансамблю Харківської філармонії вів активну концертну діяльність, виконав близько 1000 концертних програм, зробив багато фондових записів. Інтерес до педагогічної і наукової діяльності проявився в нього ще зі студентських років. Як чудовий музикант і технічно здібна людина, він сконструював прилади, за допомогою яких досліджують і вдосконалюють мистецтво гри на духових інструментах. В процесі своїх досліджень В. І. Лебедєв створив новий напрям у вивченні духового виконавства, заснований на точних лабораторних вимірюваннях. 

Професор В. І. Лебедєв – автор 30 надрукованих наукових праць, серед них монографія «Технические средства обучения игре на духовых инструментах», декілька вузівських програм і 20 винаходів у галузі вдосконалення інструментального виконавства, за які його було нагороджено Золотою медаллю ВДНГ СРСР. Результати наукових розробок професора В. І. Лебедєва широко використовуються в Україні й далеко за її межами.

З 1980 по 2010 роки професор В. І. Лебедєв вів курс «Методика навчання грі на духових інструментах». Його лекції завжди були цікаві, змістовні, що в результаті принесло велику користь студентам. Він володів винятковою теоретичною підготовкою і високим професіоналізмом; перед студентами завжди ставив точні вимоги, конкретні завдання й обов’язково добивався їх виконання. Від В. І. Лебедєва студенти завжди отримували конкретні поради по методиці гри на духових інструментах, виходячи з набутого ним виконавського досвіду. 

Багато учнів професора В. І. Лебедєва є лауреатами і призерами різних конкурсів, а також працюють в оркестрах і займаються педагогічною діяльністю як в Україні, так і за її межами. Після смерті професора В.І. Лебедєва клас гобоя ведуть його учні В. Ю. Карелова і А. В. Назар’ян. 


Клас кларнета в перші роки існування консерваторії вів випускник Харківського музичного училища Михайло Абрамович Гольдштейн. Ще як студент останнього курсу, він за рекомендацією свого вчителя Г. А. Гека, практикував як педагог зі студентами молодших курсів. У 1927-1929 рр., в період створення симфонічного оркестру Харківської філармонії, М. А. Гольдштейн став його солістом. Прекрасне володіння звуковою динамікою, необмежені технічні можливості, майстерність віртуоза створили йому славу яскравого музиканта. Багато закордонних диригентів, які гастролювали у Харкові, неодноразово запрошували його на роботу в інші країни. Педагогічна діяльність М. А. Гольдштейна, що тривала приблизно до середини 30-х років XX ст., значно вплинула на подальший розвиток школи гри на кларнеті, заснованої Г. А. Геком.

Певний час педагогом консерваторії був кларнетист І. Розенберг, який, за спогадами музикантів, хоча і не відрізнявся віртуозним володінням інструментом, але володів красивим звуком.

Високий престиж класу кларнета наприкінці 30-х років забезпечував Григорій Костянтинович Риков (1898-1955). Вихованець Г. А. Гека (музичне училище, 1915) розпочав свою творчу діяльність в оркестрі Харківського оперного театру. Г. К. Риков був прекрасним музикантом, який володів великими технічними і звуковими можливостями. У педагогічній практиці він приділяв велику увагу постановці амбушюра, не дозволяв формального ставлення до музичного тексту, вимагав осмисленого виконання вже на початкових етапах вивчення твору. В процесі занять з учнями він часто брав кларнет і показував їм, як потрібно виконувати той або інший твір. Відомий композитор, народний артист України, академік, професор Національної Музичної академії України Л. М. Колодуб, згадуючи ці заняття, говорить, що саме Г. К. Риков зробив його музикантом. Кращими учнями Г. К. Рикова є В. Іванов, Л. Колодуб, В. Коломиченко, А. Олійник, А. Шевчук, А. Сиромуков, П. Калашник. Останній (1932-1993) був завідувачем кафедри теорії музики ХІМ, кандидатом мистецтвознавства, професором.

З 1955 по 1972 рр. клас кларнета вів Борис Олександрович Козлов. У 1944 р. він закінчив Московську консерваторію по класу професора А. В. Володіна. Ще студентом консерваторії грав у оркестрі Великого театру СРСР. З 1944 по 1948 роки був солістом оркестру Харківської філармонії. З 1949 по 1953 роки – солістом оперної студії при Харківській консерваторії. З 1955 по 1957 роки Б. О. Козлов – завідувач відділянням духових інструментів при струнній кафедрі консерваторії. Він був талановитим виконавцем і педагогом. Його інтелігентність, обов’язковість і коректність в спілкуванні сприяли вихованню загальнолюдських і музикантських якостей його студентів.

У 1968 р. вести клас кларнета був запрошений Ян Олексійович Токарчук (нар.1942). У цьому ж році відділ духових інструментів перетворили в кафедру, яку він і очолив. Освіту Я. О. Токарчук здобув у Ставропольському музичному училищі (закінчив у 1961 р.), Горьківській консерваторії (закінчив у 1966 р.), аспірантурі при Московській консерваторії (1968 р.). Я. О. Токарчук виховав декілька лауреатів Республіканських конкурсів: В. Курилова (Київ, 1976), Я. Яхніна (Донецьк, 1980), В. Чурікова (Київ, 1987), С. Низькодуба (Київ, 1987). Саме Сергій Іванович Низькодуб (нар.1953) вів клас кларнета після Я. О. Токарчука (1982-2000). Ініціативний музикант-виконавець, він часто виступав з сольними програмами, що включали часто і твори харківських композиторів. Піклуючись про підготовку кадрів для свого класу, С. І. Низькодуб приділяв велику увагу навчанню юних кларнетистів – учнів Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату. У теперішній час клас кларнета ведуть професор, заслужений діяч мистецтв України В. М. Алтухов і його учень - І. О. Галь.

Клас фагота бере свій початок з 1917 р., коли його очолював (по 1920 р.) Карл Францевич Брінкбок, випускник Амстердамської консерваторії, викладач Харківського музичного училища по класу фагота і контрабаса (з 1911 р.). Учень К. Ф. Брінкбока К. Н. Білоцерковський розповідав про майстерну гру свого вчителя на багатьох духових і струнних інструментах. Володіння, до того ж на належному рівні, грою на декількох інструментах – особливість виконавської культури ХVIII (частково ХVII) століття зникає в XIX столітті, але тільки не у К. Ф. Брінкбока.

Після від’їзду К.Ф. Брінкбока за кордон (1920) в консерваторію був запрошений вести клас фагота Микола Миколайович Арабей (1881-1928), вихованець Харківського музичного училища по класу Ф. В. Кучери. Після закінчення училища (1901) до 1904 р. грав у оркестрі Харківського оперного театру, з 1905 по 1920 рр. і з 1922 по 1928рр. – в оркестрі Великого театру СРСР. М. М. Арабей викладав у класі фагота лише два роки (1920-1922), але залишив по собі добрі спогади.

Його спадкоємцем став Костянтин Наумович Білоцерковський (1894-1978). Хоча з останнім зазвичай поєднують народження харківської школи гри на фаготі, сам музикант вважав себе нащадком педагогічного досвіду К. Ф. Брінкбока. Педагогічна діяльність К. Н. Білоцерковського відрізнялася активністю і високою мірою самовіддачі. Він ніколи не обмежував час уроку і був готовий займатися з учнем до цілковитого досягнення мети. К.Н. Білоцерковський надавав великого значення розвитку техніки, володінню різними технічними прийомами, багато уваги приділяв опрацюванню штрихів, особливо стаккато. Спеціальний час відводився для самостійного виготовлення тростей, про що всі його учні й дотепер із вдячністю згадують. 

З 1976 р. справу наставника продовжив його учень професор Гаррій Артушевич Абаджян.

Клас саксофона вперше відкрився на кафедрі у 1985 р. Його очолив доцент Віктор Васильович Чуріков (нар.1948).

Класи мідних духових і ударних інструментів
Клас валторни. У перші роки існування консерваторії клас валторни вів соліст Харківського оперного театру В. А. Кокотов – відмінний виконавець, який бездоганно володів технікою, культурою звука, тонким нюансуванням. Педагогічні успіхи В. А. Кокотова не поступалися його виконавським якостям, але незадовго до початку війни він виїхав до Сталінграду (нині Волгоград) і присвятив себе виконавській діяльності в оркестрі театру оперети.

За наступні 10 років у класі валторни змінилося три викладачі. З 1946 по 1948 роки в класі валторни викладав В. С. Селіванов, про якого відомо, що він був випускником Харківського музичного училища (1915) і працював у оркестрах м. Харкова. Далі у 1948-1951рр. клас валторни вів Олександр Іосифович Кричевський (1892-1957). Випускник Полтавського музичного училища, він грав у симфонічних оркестрах, якими диригували Курт Зандерлінг, Олександр Глазунов, Натан Рахлін й ін., а також в довоєнні роки –в оркестрі Харківського радіокомітету. У 1951 р. з Тбілісі до Харкова приїхав Євген Іванович Друпп (1915-1968), який став працювати першим валторністом в оркестрі філармонії. Не дивлячись на зайнятість в оркестрі, він ніколи не нехтував своїми педагогічними обов’язками і його популярність як педагога була значною. У 1957 р. він виїхав з Харкова працювати в оркестр Запорізької філармонії.

Сорок років (1957-1997), коли клас валторни вів доктор мистецтвознавства, професор Іван Васильович Якустіді (1926-1997), стали роками стабілізації харківської валторнової школи. Після закінчення Харківської консерваторії (1957), він був запрошений в оркестр філармонії на посаду регулятора першої валторни. За сумісництвом І. В. Якустіді завідував відділом духових інструментів при струнній кафедрі до 1968 р. і працював викладачем по класу валторни. Науково-методична і дослідницька робота І. В. Якустіді була тісно пов’язана з його педагогічною діяльністю. У 1983 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «До питання про формування губного апарату валторніста», а у 1994 р. – докторську дисертацію “Дослідження спектральних характеристик звукоряду валторни і роль амбушюра у формуванні якісного тембру її звучання”. Кращими учнями І. В. Якустіді є Ш. Палтаджян лауреат 1-й премії Республіканського конкурсу (1986) А. Кононко, А. Кременчуцкий, О. Маліченко, Н. Островський, В. Куценко й ін.

Після смерті професора І. В. Якустіді клас валторни з 1997 по 1999 рр. вів його учень Олександр Павлович Овчар (нар.1956). Грамотний виконавець, О. П. Овчар суміщає виконавську діяльність з педагогічною: з 1981 і по теперішній час він є артистом оркестру Харківської філармонії, з 1993 по 1998 рр. працював як викладач в Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті, з 2005 р. є викладачем по класу валторни в Харківському музичному училищі. У цей час клас валторни ведуть випускники кафедри - О. П. Овчар. О. В. Маліченко і О. В. Басараб.

Першим викладачем класу труби був Ф. Ф. Губічка. Відомо, що він закінчив Празьку консерваторію і вів у перші роки існування нашого вузу ще клас туби і контрабаса. Декілька років клас труби вів чудовий трубач, соліст оркестру оперного театру Федір Костянтинович Пархомов. За короткий час він підготував ряд яскравих музикантів, таких як Ф. Жогов, А. Родман і С. Лібман. Інтенсивна виконавська практика Ф. К. Пархомова ніколи не велася в збиток заняттям зі студентами, на неї завжди вистачало терпіння і наполегливості. Велику увагу Ф. К. Пархомов приділяв зміцненню амбушюра, бо вважав, що якщо губний апарат у студента слабкий і не розвинений – і результат буде низький. Багато часу Ф. К. Пархомов приділяв розвитку техніки і для цього ретельно підбирав тренувальний матеріал. Кожного заняття проходив зі студентами етюди, вважаючи їх необхідним компонентом уроку.

На початку 20-х років у класі викладали також і гру на корнеті-а-пістоні. Ці традиції, що йдуть з середини XIX століття, збереглися тому, що довгий час труба вважалася недосконалим інструментом, а корнет володів м’яким, оксамитовим звуком. Тому композитори XIX століття включали в партитури не тільки дві труби, але і два корнети. У Харківській консерваторії в перші роки її існування клас корнета-а-пістона вів Антонов, суміщаючи роботу в вузі з виконавською діяльністю в оркестрі оперного театру. Методичні принципи Антонова ґрунтувалися на традиціях школи знаменитого французького корнетиста Ж. Б. Арбана.

На початку 30-х років класи цих двох інструментів об’єднав блискучий трубач, учень Ф. К. Пархомова, Федір Іванович Жогов (1904-1943). З його ім’ям пов’язано становлення виконавської школи трубачів, яка розвивалася не без впливу московських музикантів, зокрема, професора М. І. Табакова. Ф. І. Жогов не раз їздив консультуватися до Москви, що поза сумнівом допомагало виховувати нове покоління трубачів. Величезний вплив на педагогічну практику Ф. І. Жогова мала його виконавська діяльність в оркестрах філармонії і оперної студії. На жаль, у 1943 р. Ф. І. Жогов загинув у Лебедині.

З 1943 по 1945 рр. клас труби вів І. Гедроіц, а у 1945 р. його прийняв Абрам Григорович Родман, вихованець Ф. К. Пархомова (закінчив Харківський музично-драматичний інститут у 1929 р.). Так само, як і Ф. І. Жогов, він неодноразово бував у професора М. І. Табакова, виявляв живе зацікавлення стосовно методики знаменитого трубача. У середині 30-х років А. Г. Родман працював регулятором першої труби в симфонічному оркестрі Харківської філармонії, а після загибелі Ф. І. Жогова став солістом. А. Г. Родман володів прекрасним сріблястим звуком, грав легко і невимушено. За багато років роботи у вузі А. Г. Родман виховав плеяду трубачів, які прославили його ім’я. Це В. Чумак, Р. Паржицький, лауреат Всесоюзного конкурсу А. Дитяткін (на останньому курсі він перевівся у Московську консерваторію) і багато інших. У 1976 р., у зв'язку з виходом на пенсію А.Г. Родман залишив роботу в класі труби.

Вихованець ХССМШ і Московської консерваторії (клас професора Ю. А. Усова), лауреат Всесоюзного конкурсу (1980), доцент кафедри Олександр Сергійович Бевз (нар.1951) працював у Харківському інституті мистецтв з 1976 по 1985 рр. Фанатично відданий своєму інструменту, О. С. Бевз багато часу приділяв вдосконаленню виконавської майстерності, що створило йому авторитет першокласного виконавця на трубі. У теперішній час клас труби очолює вихованець кафедри доцент Ю. П. Тарарак.

Клас тромбона і туби. Першим викладачем в класі тромбона був Дмитро Іосифович Катанський (1864-1929). Ще учнем він відрізнявся вже неабиякими здібностями, свідченням чого є тромбон, подарований йому за відмінні успіхи після закінчення музичного училища. Не дивлячись на слабке здоров’я, Д. І. Катанський суміщав роботу в оркестрі Харківського оперного театру і музичному училищі, де працював як бухгалтер і завідувач бібліотекою. Очевидно, бібліотечна справа серйозно захопила Д. І. Катанського, оскільки після відкриття консерваторії, відновивши заняття зі студентами в класі тромбона, він не залишив роботи в бібліотеці і одночасно був завідуючим відділом духових інструментів.

Незадовго до смерті Д. І. Катанський передав свій клас тромбоністу оперного театру Михайлу Челпанову, який за спогадами колег, хоча і не мав академічної освіти, проте був зарахований викладачем в консерваторію завдяки прекрасному володінню інструментом. Відсутність міцної теоретичної і методичної бази спонукала М. Челпанова покладатися на заняттях зі студентами виключно на власний практичний досвід і, судячи з відгуків, він добивався непоганих результатів. У 1932 р. він залишив клас і протягом декількох років, а саме з 1933 по 1935рр. клас тромбона і студентський духовий оркестр очолював Натан Григорович Рахлін (1905/6-1979) – згодом відомий радянський диригент, народний артист СРСР, професор. У юності трубач-сигналіст у бригаді Г. І. Котовського, потім музикант в оркестрі Вищої об’єднаної школи командного складу в Києві (1922-1926): спочатку трубач, потім кларнетист, баритоніст і, нарешті, тромбоніст. Не можна не відзначити, що останніми двома інструментами – баритоном і тромбоном – Н. Г. Рахлін володів досконало, виконуючи на них складні віртуозні п’єси. У 1926 р. він баритоністом прийшов у оркестр школи зв’язку, у 1923-1927 рр. займався в Київській консерваторії (клас скрипки), у 1930 р. закінчив музично-драматичний інститут ім. М.В. Лисенка, де навчався в класі диригування у В. Бердяєва і А. І. Орлова. Був диригентом першого симфонічного оркестру на радіо у Харкові.
Після від’їзду Н. Г. Рахліна до Києва у 1935 р. клас тромбона очолив Митрофан Захарович Корнєєв – військовий диригент із м. Суми. У 30-і рр. на струнній кафедрі нашого вузу також працював Іван Іванович Углицький, який був прекрасним контрабасистом і педагогом. Одночасно він грав у симфонічному оркестрі на тубі і вів заняття на цьому інструменті на відділі духових інструментів. У 1935 р. консерваторію в його класі закінчив А. І. Удовенко, лауреат III премії Другого Всесоюзного конкурсу в Ленінграді (1935), артист Харківського оперного театру (1929-1943). З 1945 по 1953 рр. І. І. Углицький продовжував працювати в класі туби.

У 1939-1950 рр. клас тромбона вів досвідчений оркестровий музикант Микола Осипович Кашиць (1908-1950), а після його смерті клас очолив – Валентин Октавіанович Туський (1908-1977). Відмінний музикант, з 1945 р. соліст симфонічного оркестру Харківської філармонії, він досяг успіху і на педагогічному терені. М’який, делікатний в спілкуванні зі студентами, він умів створити на уроці спокійну обстановку, що сприяло творчій роботі. Не випадково результат його праці був завжди високий. Його клас (він викладав до 1969 р.) закінчили майбутні педагоги кафедри Юрій Ізраїльович Еленкриг (нар.1929), який викладав в класі тромбона у 1965-1971 рр., і Микола Микитович Резван (нар. 1937), відомий музикант, концертмейстер групи тромбонів оркестру Харківської філармонії (викладав у 1970-1972 рр.).

Двадцять років (1972-1992) на кафедрі почасово працював Борис Іванович Бакатанов (нар.1936), випускник Воронізької військово-музикантської школи (1952) і Новосибірської консерваторії (1964, клас доцента Г. І. Степанова). Талановитий виконавець і педагог він з 1972 р. і по теперішній час викладає в ХССМШ, виховавши велику кількість музикантів-духовиків.

Певний час, а саме з 1973 по 1978 рр. клас тромбона вів також Ізраїль Григорович Ганзбург (1923-1995), учасник війни і музикант військових оркестрів. У 1952 р. він закінчив Харківську консерваторію по класу тромбона М. О. Кашиця, а потім В. О. Туського, був артистом оркестру оперної студії при Харківській консерваторії (1950-1953), солістом оркестру Харківського оперного театру (1953-1978), викладав у Харківському музичному училищі (1953-1995), був членом Всеукраїнської музичної спілки. Серед його кращих учнів слід назвати А. Новакова, Л. Виноградова й ін. У цей час клас тромбона і туби веде кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри О. В. Федорков.

Клас ударних інструментів у Харківській консерваторії виник на початку 20-х років завдяки наполегливості, ініціативності, творчому ентузіазму Костянтина Дмитровича Баглікова, концертмейстера групи ударних інструментів оркестру оперного театру, який став першим педагогом. Передбачаючи зростаючу популярність ксилофона, він наполегливо і цілеспрямовано займався на ньому, чим зацікавив цілу групу музикантів, які чудово оволоділи не тільки ксилофоном, але і малим барабаном – ще одним предметом захопленості К. Д. Баглікова. Так були закладені традиції школи, збережені до теперішнього часу. 

З 1946 по 1953 і у 1957-1964рр. клас ударних інструментів вів Олександр Герасимович Мултанов (1903-1983). У 1928 р. він закінчив Одеський музичний технікум, а в 1931-1934 рр. навчався в Саратовській консерваторії, але не закінчив її. З 1944 р. працював солістом оркестру Харківської філармонії. Кваліфікований, освічений музикант, він завжди починав урок з глибокого аналізу твору. Завдяки широкій ерудиції О. Г. Мултанов був дуже цікавим співрозмовником і студенти слухали його з великою увагою. Від своїх учнів він добивався високої технічної якості, над якою міг працювати годинами. З його класу вийшли добре навчені виконавці (серед них – його донька Н. О. Мултанова), що зайняли гідне місце в оркестрах оперних театрів і філармоній.

Чималий внесок у навчання і виховання молоді вніс досвідчений оркестровий музикант Олексій Анатолійович Розов, який вів клас у 1953-1957 рр.

З великою віддачею займався педагогічною роботою Євген Семенович Іванов (1925-1984), який викладав у класі ударних інструментів після О. Г. Мултанова (з 1964 р.). Серед його студентів ніколи не було тих, які відставали у навчанні, а їх виступи відрізнялися високим професійним рівнем. Вимогливість педагога поєднувалася у Є. С. Іванова з добротою і чуйністю. Тому учні й колеги згадують про нього з теплотою.

У 1985-1993 рр. в класі ударних інструментів викладав учень Є. С. Іванова Юрій Григорович Медовник (нар. 1940). Початкову музичну освіту він здобув у Полтаві, де навчався грі на скрипці в музичному училищі. Як скрипаль працював у оркестрі Харківської філармонії, там освоїв ударні інструменти, гра на яких стала сенсом всього його життя. Успішно розвиваючи педагогічні традиції свого вчителя, Ю. Г. Медовник багато часу і сил приділяв сучасним виконавським методикам, які вміло застосовував у класі. Студенти Ю. Г. Медовника були дипломантами (А. Біленький, Дніпропетровськ, 1991) і лауреатами (А. Бабій, Луганськ, 1986, III премія) Республіканських конкурсів

У навчанні молодих виконавців на духових інструментах важливим є курс «Історія виконавського мистецтва», який свого часу читали професор І. В. Якустіді і В. О. Марченко. З 2004р. курс «Історія виконавського мистецтва» читає В. О. Богданов. 

Починаючи з кінця 70-х років ХХ століття на кафедрі значно активізувалася науково-методична і дослідницька робота. В цей час відчутнішим стає внесок педагогів кафедри в створенні навчально-методичної літератури для навчання грі на духових інструментах. За цей час на кафедрі були написані і захищені одна докторська дисертація (професор І. В. Якустіді); дві кандидатські дисертації (професор Г. А. Абаджян, доцент В. О. Богданов), видана монографія В. О. Богданова «Історія духового музичного мистецтва України (від найдавніших часів до початку XX століття)» (Харків, 2000). З’явилися роботи, що ставлять перед собою практичні завдання: «Методика навчання грі на валторні» І. В. Якустіді (Київ,1977); «Новая методика обучения игры на духовых инструментах» (Харків, 1981) і «Новое о вибрато на фаготе» (Москва, 1987) Г. А. Абаджяна; «Развитие исполнительского дыхания духовика» В. І. Лебедєва (Харків, 1985); Розроблені методичні рекомендації «Развитие исполнительской техники на духовых инструментах с помощью визуального индикатора» (Харків, 1981) і «Развитие рациональных способов создания вибрато на язычковых инструментах» (Харків, 1984) Г. А. Абаджяна; «Гами для гобоя» В. І. Лебедєва (Харків,1992); видані методичний посібник «Ежедневные упражнения для разыгрывания на кларнете» С. І. Низькодуба (Харків, 1996) та навчально-методичний посібник «Методика навчання грі на музичних інструментах у системі підготовки вчителя музики» В. В. Чурікова (Київ, 1997). Викладачі кафедри постійно працюють над розробкою нових програм учбових курсів, в тому числі вузівських. Серед них: «Програма по імпровізації на мідних інструментах для музичних відділень дитячих музичних шкіл-інтернатів (1-10 класів)» І. В. Якустіді (Харків, 1993), «Історія та теорія виконавського мистецтва на духових інструментах» В. І. Лебедєва (Харків, 1994); «Вивчення оркестрових партій та читання нот. Валторна, фагот, гобой, труба, кларнет, саксофон, тромбон, флейта» (редакція І. В. Якустіді, Г. А. Абаджян, В. І. Лебедєв, Ю. П. Тарарак, С. І. Низькодуб, В. В. Чуріков, О. В. Федорков, В. О. Марченко, Харків, 1994); «Методика навчання грі на духових інструментах для вузів» В. І. Лебедєва (Харків, 1997).

З перших днів існування консерваторії при відділі духових інструментів був створений духовий оркестр. Першим його керівником був Д. І. Катанський. В 30-і рр. його очолювали Н. Г. Рахлін і П. Д. Леонт’єв. З 40-х і аж до 80-х років минулого століття діяльність духового оркестру звелася до обслуговування святкових і суспільно-масових заходів, що нівелювало усталену практику підготовки диригентів. Проте потреба в кваліфікованих кадрах примусила кафедру поставити в 1988 р. питання про необхідність планомірної підготовки диригентів духового оркестру зі студентів, що виявили схильність і здібність до цієї спеціальності. З 1988 і по 1994 рр. клас диригування вів народний артист України, професор Олександр Ісаакович Литвинов (1927-2007). У 1992-1994 рр. – кандидат мистецтвознавства, заслужений артист Росії Валерій Олександрович  Богданов (1939р.)


Відомості про викладачів кафедри


АБАДЖЯН Гаррій Артушевич (1939 р.н.). З 1983р. і по теперішній час клас фагота веде кандидат мистецтвознавства, професор, народний артист України – Гаррій Артушевич Абаджян. Випускник Харківського музичного училища (1961 р.), ХІМ (1968), асистентури-стажування Московської консерваторії (1971-1974, керівник – професор Р. П. Терьохін).
У 1982 р. Г. А. Абаджян захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток засобів художньої виразності при грі на фаготі у світлі сучасних наукових досліджень». Успішно застосовує розроблені ним науково-методичні установки в педагогічній практиці. Його виконавська і педагогічна діяльність стала вагомим внеском у музичну культуру Харкова. Студенти Г. А. Абаджяна грають приємним вібруючим звуком і володіють тонким фразуванням. 
З 1983 р. і по теперішній час народний артист України, професор Г. А. Абаджян – завідувач кафедри оркестрових духових інструментів і оперно-симфонічного диригування. З 2005 р. одночасно – проректор з навчальної роботи. За час своєї педагогічної діяльності у вузі професором Г. А. Абаджяном було виховано більше 20 лауреатів національних і міжнародних конкурсів.
У 1992 році під керівництвом професора Г.А. Абаджяна з найбільш талановитих студентів оркестрового факультету був створений Молодіжний симфонічний оркестр «Слобожанський», який став справжньою школою виховання високо професіональних музикантів. Відтоді професор Г. А. Абаджян є його художнім керівником. У 2010р. оркестр отримав звання Академічного.
Докладніше про роботу Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський» - на сайті http://orkestr.org.ua/
За підтримку молодих талантів і вміле керівництво Молодіжним академічним симфонічним оркестром «Слобожанський» в березні 2006 року професор Г. А. Абаджян став лауреатом престижної премії «Народне визнання».


БОГДАНОВ Валерій Олександрович - доктор мистецтвознавства, професор кафедри, заслужений артист РРФСР Як різносторонній фахівець-виконавець, диригент, музикознавець – В. О.Богданов здійснює наукове керівництво здобувачами і магістрами, керує на кафедрі педагогічною практикою, читає лекційний курс «Історія виконавського мистецтва». 
В минулому В. О. Богданов музикантський вихованець військових оркестрів (м. Дніпропетровськ). У 1956-1958 роках навчався у Дніпропетровському музичному училищі по класу труби П. М. Іванова. У 1962 році закінчив Військово-диригентський факультет при Московській консерваторії. У 1962-1974 роках – диригент військових оркестрів. З 1974 по 1987 роки начальник оркестрової служби ряду військових округів і Групи радянських військ у Німеччині. У 1983 році оркестр штабу Групи військ під керівництвом В. О. Богданова посів 1-ше місце на Всеармійському конкурсі оркестрів (м. Москва). Заслужений артист РРФСР (1981 р.) Військове звання полковник. 
Після звільнення з лав Радянської армії (1987 р.) В. О. Богданов зайнявся педагогічною і науковою діяльністю. У 1991 році він захистив кандидатську дисертацію у Київській консерваторії. У 1992-1994 роках працює на кафедрі оркестрових духових інструментів Харківського інституту мистецтв імені І.П. Котляревського. З 1994 по 1996 роки доцент кафедри духових та естрадних оркестрів Харківського інституту культури.
З 2004р. і по теперішній час В. О. Богданов професор кафедри оркестрових духових інструментів і оперно-симфонічного диригування Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Він є членом Національної Спілки композиторів України (2004 р.) і лауреатом творчої премії 2005 року імені І. І. Слатіна. Доктор мистецтвознавства (2008 р.). Автор наукових праць з історії духового музичного мистецтва України, творів і перекладів для духового оркестру 


ПАЛТАДЖЯН Шаліко Гарегинович (1941 р.н.) – професор, заслужений діяч мистецтв України. Початкову музичну освіту здобув у музичному училищі м. Гюмрі (Вірменія, 1959 р.). У 1964 р. закінчив Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського по класу валторни професора І. В. Якустіді і працював у Харківській філармонії як соліст симфонічного оркестру (1961-1972). У 1972 році закінчив факультет оперно-симфонічного диригування по класу народного артиста України, професора Є. В. Дущенка. Відтоді працював диригентом Луганської філармонії (1972-1975), оперної студії Харківського інституту мистецтв (1975-1979), головним диригентом Харківського театру музичної комедії (1979-1993). З 1992 року постійно співпрацює з Молодіжним академічним симфонічним оркестром «Слобожанський». Ш. Г. Палтаджян багато гастролював по містах України, Росії, Грузії, Латвії, Іспанії, Італії і Македонії. У теперішній час займається диригентською і викладацькою діяльністю.


АЛТУХОВ Валерій Миколайович (1941 р.н.). професор, заслужений діяч мистецтв України, професійний фахівець та досвідчений педагог (кларнет). На кафедрі працює з1994р (за сумісництвом). Закінчив Ленінградську консерваторію (1960, клас В. І. Генслера). 
У 1953 році В. М. Алтухов поступив у військово-музичну школу (м. Ташкента), яка в 1957 році була реорганізована в спеціальну музичну школу. Останню закінчив у 1960 році з золотою медаллю. Ще навчаючись у школі, в 1957 році брав участь у республіканському конкурсі молодих виконавців і посів І місце. В цьому ж році прийняв участь у всесоюзному конкурсі молодих виконавців в рамках міжнародного музичного фестивалю молоді й студентів і здобув на цьому конкурсі диплом (м. Москва).
У 1960 році поступив до Ленінградської консерваторії в клас професора В. І. Генслера за фахом кларнет. У 1963 році приймав участь у всесоюзному конкурсі кларнетистів, де здобув диплом. У 1965 році з відзнакою закінчив Ленінградську консерваторію.. 
1966 року переїхав до м. Харкова, де став працювати викладачем класу кларнета в Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті і концертмейстером групи кларнетів симфонічного оркестру в Харківській обласній філармонії. 
1968 року був призначений завідуючим відділом духових і ударних інструментів ХССМШ. У 1984 році став її директором. На цій посаді працює і по цей час.
Докладніше про діяльність Харківської середньої спеціальної школи
– на сайті http://www.music-school.kh.ua
За роки педагогічної роботи виховав понад 50 учнів, які стали лауреатами і дипломантами на різноманітних конкурсах. 
У 1996р. В. М. Алтухову було присвоєно почесне звання «заслужений діяч мистецтв України». 2003р. Кабінет міністрів України нагородив його Почесною грамотою. У 2001 році увійшов до збірки «500 впливових особистостей» в межах національної іміджевої програми «Лідери XXI століття». У 2005 році присвоєно вчене звання доцента. У 2011 році присвоєно вчене звання професора кафедри оркестрових духових інструментів та оперно-симфонічного диригування. 
Займаючи посаду директора, прикладає багато зусиль для створення умов, стимулюючих підвищення професійного рівня підготовки вихованців школи. З цією метою за власною ініціативою на базі школи було проведено два міжнародних конкурси на духових інструментах, два міжнародних конкурси юних скрипалів, десять міжнародних конкурсів юних піаністів Володимира Крайнєва, вісімнадцять міжнародних фестивалів дитячого виконавського мистецтва «Музика-наш спільний дім», вісімнадцять міжнародних фестивалів «В гостях у Айвазовського» (м. Феодосія). В рамках цього фестивалю в липні кожного року працює Літня музична школа для обдарованих дітей. Кожен рік 50-60 вихованців школи здобувають звання лауреатів різноманітних музичних конкурсів як в Україні, так і в багатьох країнах світу. 
Як професійний фахівець, приймає участь у складі журі міжнародних конкурсів. Має чимало публікацій в наукових збірниках. У 2009р. надруковано навчальний посібник-хрестоматію «Гами та вправи для розвитку техніки гри на кларнеті». 


ВОЙНОВ Аркадій Васильович (1945 р. н.) -, заслужений артист України, доцент кафедри (флейта). Закінчив Московський державний музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних (1974), та асистентуру-стажування там же (1977-1980).
У 1963-1964рр. навчався у Таганрозькому музичному училищі. З 1964-1967рр. – строкова служба в лавах Радянської Армії (оркестр штабу Групи радянських військ у Німеччині). У 1967-1969рр. навчався в Саратовському музичному училищі, яке закінчив з відзнакою і в тому ж році поступив у Саратовську консерваторію. З 1969-1973рр. навчався у консерваторії. У 1973р. переводиться у Московський державний музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних, який закінчив у 1974р. З 1977р. навчався в асистентурі-стажування, яку закінчив з відзнакою у 1980р. (клас?). У 1969-1973рр. – надстрокова служба в оркестрі Саратовського вищого військового училища. У 1973-1975рр. соліст оркестру Саратовського театру опери та балету імені М. Г. Чернишевського.
У 1975-1980рр. – концертмейстер групи флейт Дніпропетровського симфонічного філармонічного оркестру. 
З 1980 по 2011рр. – концертмейстер групи флейт академічного симфонічного оркестру Харківської філармонії.
У цей час А. В. Войнов працює замісником декана оркестрового факультету ХНУМ імені І. П. Котляревського і веде клас флейти. Обдарований флейтист, він часто виступає з сольними програмами, які відрізняються високим ступенем майстерності. Це визначає цільові установки доцента кафедри А.В. Войнова при вихованні студентів, в кожному з яких він хоче бачити істинного професіонала.


ФЕДОРКОВ Олег Вікторович (1952 р.н.) - кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри (клас тромбона і туби). На кафедрі працює з 1978 р. Початкову музичну освіту здобув у Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті по класу тромбона В. Ф. Мартинюка. У 1975 році закінчив Московську консерваторію по класу професора М. М. Зейналова, а у 1983 році – асистентуру-стажування у Московській консерваторії (керівник професор М. М. Зейналов). 
О. В. Федорков плідно веде педагогічну роботу. ЇЇ основа – особистий приклад і передача учням власного виконавського досвіду. Він займається науково-методичною роботою, яка присвячена питанням розвитку ансамблевого виконавства. Крім цього О. В. Федорков активно займається і виконавською діяльністю, яка ведеться трьома напрямками, а саме – сольною, ансамблевою і оркестровою. Як соліст-виконавець дав більш 150 сольних концертів у багатьох містах України, є першим виконавцем багатьох творів для тромбона українських і зарубіжних композиторів. За роки роботи у вузі постійно керує і є учасником студентського квартету тромбонів, який є лауреатом і дипломантом конкурсів і фестивалів. У складі симфонічного і оперного оркестрів гастролював у багатьох країнах Європи. Його студенти являються лауреатами і дипломантами різних конкурсів.


ЯНКО Юрій Володимирович (1961 р.н.) - заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри (оперно-симфонічне диригування), 1985 році закінчив диригентський факультет Харківського інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського, у 1991 р. - Національну Музичну академію України ім. І. П. Чайковського, факультет оперно-симфонічного диригування. З 1991 по 1994рр. працював диригентом академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії. З 1994 по 2000 роки – диригент Харківського академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка.
З 2001 року і по цей час - директор-головний диригент КП «Харківська обласна філармонія». У 2004 році Указом Президента України присвоєно почесне звання Заслужений діяч мистецтв України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ст.
У 2007 році став лауреатом регіональної премії ім. Б Гмирі і лауреатом премії «Народне визнання». Лауреат ІІ Міжнародного конкурсу диригентів (2002 ) - І премія.
Ю. В. Янко є постановником багатьох опер і балетних спектаклів. З його мистецтвом знайомі слухачі не тільки в Україні, а й за її межами. Учасник багатьох міжнародних фестивалів і конкурсів. Приймав участь у створенні, розробці і прем’єрі гімну Харківської області. Ініціював та провів фестиваль української сучасної музики «Українські паралелі».
Більш докладніша інформація – 
На персональній сторінці 
http://m-r.co.ua/mr/mr.nsf/0/1BCBBB30D1681EF5C22578B80055AB75?OpenDocument
блозі yanko.hiblogger.net 
на сайті Харківської обласної філармонії http://www.filarmonia.kharkov.ua




КУЦЕНКО Виталiй Данилович
 (1939 р.н.) - заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри (оперно-симфонічне диригування), у 1971 році закінчив диригентський факультет Ленинградської державної консерваторiї ім. М. А. Римського-Корсакова (клас проф. Н.Рабиновича и I.Шермана), у 1978 р. – аспiрантуру Казанської державної консерваторiї (клас проф. Народного артиста СРСР Н.Рахлiна). У 1982 став ініціатором нині відомого міжнародного фестіваля оперного мистецтва ім. Ф. І. Шаляпіна. З 1997 і по цей час - головний диригент Харькiвського нацiонального академiчного театру опери та балету iм. М.В.Лисенка.
www.kutsenko.ucoz.ru





ТАРАРАК Юрій Петрович (1956 р.н.) – доцент кафедри (труба), лауреат II-го Всесоюзного конкурсу виконавців на мідних духових інструментах. Після закінчення Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського свій виконавський рівень підвищував, навчаючись в аспірантурі у видатного трубача, професора, народного артиста РРФСР Т. О. Докшицера. 
Ю. П. Тарарак є одним з найактивніших концертуючих педагогів кафедри. Він виступає як соліст, а також і у складі квартету трубачів, що складається зі студентів його класу. Брас-квінтет, керований Ю. П. Тарараком, часто гастролює не тільки в Україні, але і за її межами.
Серед студентів класу Ю. П. Тарараки - лауреати різних конкурсів.


КАРЕЛОВА Вікторія Юріївна (1975р.н.) – старший викладач (гобой). Початкову музичну освіту вона здобула у ХССМШ (класу В. І. Лебедєва). У 1998р. закінчила Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського (клас В. І. Лебедєва), у 2011р. - аспірантуру (керівник професор Г. А. Абаджян).
З 2000р веде клас гобоя у ХССМШ. З 2008 працює на кафедрі духових інструментів ХДУМ.
В Ю. Карелова плідно веде педагогічну роботу. ЇЇ учні й студенти з’являються лауреатами Республіканських і Міжнародних конкурсів, стипендіатами Благодійного фонду В. Т. Співакова.
З 1996р. і по цей час вона працює концертмейстером групи гобоїв у академічному симфонічному оркестрі Харківської філармонії. В.Ю. Карелова успішно суміщає гру в оркестрі з сольним, ансамблевим виконавством. Як талановита виконавиця постійно оновлює свій репертуар. В її виконанні лунає музика борокко, композиторів-класиків, сучасних українських композиторів. З успіхом В. Ю. Карелова гастролювала в багатьох країнах Європи.
Науково-методична і дослідницька робота В. Ю. Карелової тісно пов’язана з її педагогічною діяльністю.


АГЕЄВ Олександр Тимофійович (1954 р.н.) – старший викладач (клас ударних інструментів). Досвідчений музикант, соліст академічного симфонічного оркестру Харківської філармонії, який за 30 років роботи у класі підготував чимало професійних виконавців на ударних інструментах. У 1981 році закінчив ХДІМ ім. І. П. Котляревського по класу викладача Є. С. Іванова, який мав освіту Віденської національної музичної академії (ударні інструменти). 
За роки викладання виховав чимало лауреатів національних і міжнародних конкурсів, таких, як: О. Греченко (концертмейстер оперно-симфонічного оркестру, м. Каїр), К. Осадчий, В. Гольцов (концертмейстери симфонічного оркестру Харківської обласної філармонії), В. Остапенко (концертмейстер симфонічного оркестру ХАТОБу ім. М. В. Лисенка), Б. Літенко, Д. Давидян й інші.


БАСАРАБ Олександр Васильович (1951 р.) - старший викладач (валторна). Початкову музичну освіту отримав спочатку у Сумському, а потім у Харківському музичному училищі. У 1979 році закінчив Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського. Після закінчення вузу працював у оркестрі Харківського театру української драми імені Т. Г. Шевченка, Харківського академічного театру опери і балету імені М. В. Лисенка і Харківської філармонії.
З 1994 по 2011 роки працював у Каїрському симфонічному оркестрі (Єгипет).
З 2011 року О. В. Басараб поєднує викладацькому роботу в нашому вузі з виконавською діяльністю (соліст оркестру Харківського академічного театру опери і балету імені М. В. Лисенка).


МАЛІЧЕНКО Олександр Вікторович (1958 р.н.) – старший викладач (валторна). На кафедрі працює з 1999 року. У 1973 р. закінчив Харківське музичне училище, а у 1983р. Петрозаводський філіал Ленінградської консерваторії по класу валторни професора П. К. Орєхова. 
Впродовж багатьох років О. В. Маліченко є концертмейстером групи валторн в оркестрі ХАТОБу імені М. В. Лисенка. Він є також солістом Брас-квінтета, викладачем ХССМШ. У складі оркестрів оперного театру і Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський» брав участь в міжнародних фестивалях у Голландії, Німеччині, Італії, Франції, Іспанії.


МАРЧЕНКО Валерій Олексійович (1964 р.н.) – старший викладач (флейта). Суміщає педагогічну роботу з виконавською. Ґрунтовна професійна база (у 1983 році він закінчив Харківське музичне училище, в 1990 році – Харківський інститут мистецтв (клас А. В. Войнова), а у 2001 році – аспірантуру при Харківському інституті мистецтв) дозволяє йому бути першим флейтистом оркестру ХАТОБу ім. М. В. Лисенка і талановитим викладачем. 


НАЗАРЯН Андронік Варткесович (1961 р.н.) – старший викладач (гобой), обдарований виконавець, лауреат і дипломант Республіканських і Міжнародних конкурсів.
Початкову музичну освіту одержав у ХССМШ спочатку на скрипці у класі М. Аронса, а потім у класі гобоя – викладачі Е. Морштейн і М. Шустова.
У 1974-1976рр. був музикантським вихованцем у військовому оркестрі (м. Харків).
У 1975-1979рр. навчався у Харківському музичному училищі по класу гобоя професора В. І. Лебедєва. У 1984р. закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського по класу гобоя професора В. І Лебедєва.
У 1984-1986рр. – строкова служба в лавах Радянської Армії (оркестр штабу Московського військового округу).
У 1986-1988рр. – концертмейстер кафедри концертмейстерської майстерності (ХІМ ім. І. П. Котляревського).
З 1988 по 1998рр. концертмейстер групи гобоїв у оркестрі ХАТОБу імені М. В. Лисенка.
У 1999-2008рр. працював за фахом у Росії.
З 2009р. і по цей час успішно веде клас гобоя і «Методику навчання гри на духових інструментах». Крім роботи на кафедрі, працює директором оркестру ХАТОБу імені М. В. Лисенка.


ОВЧАР Олександр Павлович (1956 р.н.) – старший викладач (валторна). На кафедрі працює з 2007р. У 1976р. закінчив Чернігівське музичне училище, а у 1981р. – Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського. У 1977-1979рр. працював в оркестрі Харківського театру опери і балету ім. М. В. Лисенка. З 1979р. і по теперішній час являється солістом академічного симфонічного оркестру Харківської філармонії.
О. П. Овчар успішно займається педагогічною і науковою діяльністю. Ініціативний музикант-виконавець, він створює у своєму класі справжню творчу атмосферу. Як науковець досліджує проблеми навчання гри й виконавства на духових інструментах у Харкові XIX початку XX століття. Серед його учнів є лауреати Республіканських і Міжнародних конкурсів.


ПАСТУХОВ Олександр Валерійович (1984 р.н.) – старший викладач (фагот), лауреат національних та міжнародних конкурсів На кафедрі працює з 2011 р. У 1999-2003рр. навчався в Сумському музичному училищі, яке закінчив з відзнакою. У 2008р закінчив ХДУМ ім. І. П.Котляревського по класу фагота професора Г.А.Абаджяна. З 2008 по 2011рр навчався в асистентурі-стажування (керівник професор Абаджян Г. А.). 
О. В. Пастухов - соліст академічного симфонічного оркестру Харківської обласної філармонії (з 2004 р.)


ГАЛЬ Ігор Олександрович (1976 р.н.) – старший викладач (кларнет), лауреат Всесоюзного і республіканського конкурсів. Випускник ХССМШ (1991) і ХІМ (1998, клас В. М. Алтухова). Соліст оркестру ХАТОБу ім. М. В. Лисенка, в ХНУМ працює з 2000 р. за сумісництвом.


ТРЕТЬЯКОВ Сергій Миколайович (1974 р.н) – старший викладач (клас камерного ансамблю), лауреат 2-ї премії Національного конкурсу музикантів (1990р.). Закінчив ХССМШ (1992р.) і ХІМ (1997р.) по класу кларнета професора кафедри В. М. Алтухова.
С. М. Третьяков - концертмейстер групи кларнетів у оркестрі Харківської філармонії (з 1994р.), в ХНУМ працює за сумісництвом.