Вшановуємо пам'ять видатного музиканта

Колектив Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського глибоко сумує з приводу великої невиправної втрати для української культури – на 82-му році пішов з життя МИРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ СКОРИК – видатний український митець, найвідоміший музикант сучасності, досвідчений композитор, науковець, піаніст, диригент, педагог, громадський діяч, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, співголова Національної Спілки композиторів України, член-кореспондент Академії мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського та Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка, володар державних премій, Кавалер ордену «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ступенів.

Як унікальна та універсальна творча особистість він став Людиною-епохою, об’єднавши у своїй творчості різні грані усвідомлення української історії та культури.

Його мистецький шлях був стрімким і насиченим. У 1960-му році він закінчив Львівську Консерваторію за класами відомих музикантів, професорів Адама Солтиса, Романа Сімовича (композиція), Станіслава Людкевича (історія та теорія музики), у 1963-му – аспірантуру при Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського під керівництвом професора Д. Кабалевського, захистивши кандидатську дисертацію «Особливості ладу музики Сергія Прокоф’єва». Почав викладацьку діяльність у Львівській консерваторії – 1963–1966 роки, згодом – з 1966-го до кінця 80-х років читав курс композиції у Київській Консерваторії. У 90-ті роки працював у США та Австралії. Повернувшись до України, з 1999 року знов працював у Києві, очоливши кафедру історії української музики та Центр музичної україністики в НМАУ.

Наскрізною ідеєю його творчого доробку стала українська тематика у найрізноманітніших її виявах – духовній, патріотичній, фольклорній, просвітницькій, з якою він знайомив і до якої залучав Захід, перебуваючи із музикантською місією на багатьох континентах.

Він був «Мелодією» країни, що облетіла весь світ. А разом із нею неперевершеними стали й інші композиторські опуси – опера «Мойсей», балет «Повернення Баттерфляй», вокальний Духовний концерт «Реквієм», Літургія святого Йоана Золотоустого; «24 каприси Паганіні», «Сильніше смерті», «1933», «Спогад про Батьківщину», «Гуцульський триптих» для симфонічного оркестру, «Три фантазії на лютневі теми XVI століття» зі «Львівської табулатури» для камерного оркестру, концерти для оркестру, віолончелі, скрипки, фортепіано, «Карпатська рапсодія» для скрипки та фортепіано, солоспіви на слова Т. Шевченка тощо.

Він також є автором музики до культових українських кінострічок. Серед них фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків» за повістю М. Коцюбинського, «Царівна» Ольги Кобилянської, «Кам’яний хрест» Лесі Українки.

Творчим маніфестом М. Скорика стало пропагування сучасної та новітньої музики, організація міжнародних фестивалів – «Контрастів» у Львові, «КиївМузикФест» у Києві (з 2002-го року – його художній керівник).

Як видатний майстер він залишив власну потужну композиторську школу, адже серед його учнів – талановиті українські музиканти Євген Станкович, Іван Карабиць, Ганна Гаврилець, Освальдас Балакаускас, Олег Кива, Віктор Степурко, Олександр Козаренко, Богдана Фроляк, Леся Горова, Володимир Зубицький та інші. 

Кончина композитора є великою втратою і для Харкова, де він часто бував, виступав із авторськими концертами, зустрічався з творчими колективами, відомими музикантами. Харків’яни дуже любили та цінили його музику, а зали були переповнені, і сам музикант ніколи не залишався байдужим до харківської публіки.

Мирослав Скорик – не тільки легендарний музикант, справжній професіонал, артист, а щира, доброзичлива, витончена людина, яка випромінювала світло і тепло, натхнення та оптимізм. Колеги називали його вірним і надійним Другом, який таким і залишиться у наших серцях.

 

Висловлюємо найщіріщі співчуття рідним, близьким, друзям і колегам Мирослава Скорика.

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ЧУДОВІЙ ЛЮДИНІ І МУЗИКАНТУ...