Кафедра теорії музики

Завідуюча кафедрою – доктор мистецтвознавства, професор Неоніла Леонідівна Очеретовська.

Кафедру гармонії й поліфонії організовано в 2004 році на базі кафедри теорії музики. Передісторія музично-теоретичної думки в Харкові зв'язана з ім'ям П.П.Сокальського (1832-1887), автора монографії про відмінності мовних засобів народної й професійної музики. Засновником кафедри теорії музики став С.С.Богатирьов (1890-1960), доктор мистецтвознавства, професор, продовжувач танєєвськой традиції в роботах "Подвійний канон" (М.-Л.: 1947), "Оборотний контрапункт" (М.: 1960) і т.д. Зусиллями Богатирьова була створена харківська школа музикознавців-теоретиків, серед яких піднімається особистість М.Д.Тіца (1889-1978) - професора, композитора, піаніста, керівника кафедри протягом 27-ми років (з 1943-го до 1970-го).


В активі викладачів кафедри численні монографії, навчальні програми по всіх дисциплінах музично-теоретичного циклу. Основний напрямок підготовки студентів, магістрів і аспірантів кафедри - теоретичні проблеми сучасної музики. Кафедра розвиває традиції харківської музично-теоретичної школи.

Педагоги кафедри займаються проблемами музичних стилів, композиторських технік, вивченням інтонаційного словника епохи. Комплексний підхід сприяє інтегруванню діяльності кафедри з іншими підрозділами університету й науковими напрямками - культурологією, естетикою, психологією, соціологією.

Випускники кафедри отримують такі кваліфікації:

Бакалавр: музикознавець, викладач
Спеціаліст: музикознавець, лектор, музичний критик, викладач музично-теоретичних та музично-історичних дисциплін
Магістр: лектор, музичний критик, науковець-дослідник, викладач ВНЗ

СКЛАД КАФЕДРИ

Очеретовська Неоніла Леонідівна, завідуюча кафедри, доктор мистецтвознавства, профессор
Ігнатченко Георгій Ігорович, кандидат мистецтвознавства, профессор
Полтавцева Галина Борисівна, кандидат мистецтвознавства, в. о. профессора
Беліченко Наталія Миколаївна, кандидат мистецтвознавства, доцент
Борисенко Марія Юріївна, кандидат мистецтвознавства, в. о. доцента
Пінчук Олена Григорівна, старший викладач
Григор’єва Людмила Іванівна, старший викладач
Бєляєва Любов Василівна, старший викладач
Сердюк Ярослава Олександрівна, викладач
Турнєєв Сергій Петрович, заслужений діяч мистецтв України, професор



У різні роки з кафедрою співпрацювали педагоги-фахівці, методисти з інших спеціалізованих навчальних закладів зокрема, Харківського музичного училища, академії культури тощо. Серед них – Л.Б. Бортник, Г.Г. Газдюк, Г.І. Ганзбург, І.Л. Глауберман, В.А. Гортіков, О.А. Жук, Т.Є. Колесник, Н.Б. Мешойрер, Л.О. Орлова, Л.С. Салманова, Г.А. Смаглій. Також залучаються педагоги суміжних навчальних підрозділів закладу – Сергій Петрович Давидов , блискучий піаніст, фахівець в галузі джазового мистецтва, викладач кафедри музичного мистецтва естради та джазу та Олександр Федорченко, аспірант кафедри, викладач кафедри музичного мистецтва естради та джазу, який активно займається проблемами джазової гармонії.

У витоків теоретичної освіти стояв Семен Семенович Богатирьов (1890-1960) - людина величезного таланту та ерудиції, непересічної науково-творчої думки.
Отримавши, крім юридичної (у Харківському університеті), музичну освіту в Санкт-Петербурзькій консерваторії по класу теорії композиції професорів Й.І. Вітоля, В.П. Калафаті, М.О. Штейнберга (учнів М.А. Римського-Корсакова), з 1917 р. він працює у Харківській консерваторії (пізніше і в музичному училищі, тоді Технікумі) - викладачем музичної теорії і композиції, завідувачем профільною кафедрою, деканом теоретико-композиторського факультету, заступником директора, а надалі і директором. Деякий час займав посаду професора та ректора у кубанській Єкатеринодарській консерваторії, у роки вітчизняної війни - працював у Київській консерваторії, тоді її було поєднано зі Свердловською. У 1934 р. йому було присуджено звання заслуженого професора за підготовку висококваліфікованих музичних кадрів. З 1943 р. С. С. Богатирьов працює професором Московської консерваторії, у 1946 - одержав звання Заслуженого діяча мистецтв Росії, у 1947 р. - захистив докторську дисертацію, минувши перший рівень присвоєння вчених звань кандидата наук.
Досліджуючи величезний вплив цієї історичної постаті на становлення та розвиток харківської композиторської та теоретичної шкіл - як системи освіти, успадкованого інтелектуального науково-творчого, а також педагогічного досвіду, зрештою - як певної єдності художніх уподобань, принципів, традицій - раптово відкривається низка іноді досить несподіваних паралелей, які не втрачають своєї актуальності також і в новітній її історії.
Зокрема, як різносторонній фахівець - композитор, музикознавець, виконавець (піаніст, валторніст), - С.С. Богатирьов, що очолив у консерваторії на початку 1920-х років теоретико-композиторський факультет та його базову кафедру, консолідував навколо них діяльність спеціалістів самого широкого профілю, які впродовж наступних десятиліть викладали у ВНЗ єдиний на той час комплекс історико-теоретичних дисциплін.
Імена цих видатних митців-вчених, що сьогодні містяться у реєстрі авторитетних вітчизняних та зарубіжних науково-довідкових видань, увійшли у славетну історію харківської музично-теоретичної наукової школи (презентуючи, водночас, інші школи - композиції, фольклористики, виконавства) і зробили останню широко відомою як в Україні, так і за її межами.
Значна кількість представників школи належала до випускників класу С.С. Богатирьова, репрезентуючи у такий спосіб одну з її особливих прикмет - непорушний зв'язок поколінь, віддзеркалений у міцній генерації вихованців та послідовників свого фундатора.
Серед них окрему групу складають викладачі-композитори, які у різні роки, окрім композиції, читали в консерваторії курси лекцій з інструментознавства, поліфонії, гармонії тощо - доцент Петро Іванович Андросюк, професори - В'ячеслав Андрійович Барабашов, заслужений діяч мистецтв України, лауреат державної премії України ім. М.В. Лисенка Валентин Тихонович Борисов, заслужений діяч мистецтв України, скрипаль, диригент Дмитро Львович Клебанов, професор Михайло Дмитрович Тіц, заслужений діяч мистецтв України, диригент Володимир Миколайович Нахабін, доцент, заслужений артист УРСР, хормейстер Зіновій Давидович Заграничний.
Надзвичайно цінним був досвід роботи на теоретико-композиторському факультеті і тих послідовників науково-педагогічної школи Богатирьова, які брали участь у фольклорних експедиціях, збирали та ґрунтовно вивчали різні національні зразки народної творчості, були співпрацівниками кабінету музичного фольклору Української Академії наук. Це композитори Микола Терентійович Коляда, який записував та обробляв народні мелодії під час подорожей та альпіністських експедицій у Криму, на Тянь-Шані. Він був знавцем українського, татарського, киргизького фольклору. Значний внесок у музичну фольклористику належить Олександру Івановичу Стеблянко - відомому в Україні етнографу, завідувачу кабінетом музичного фольклору при Харківській державній консерваторії, який зібрав біля 2000 (!) народних пісень (переважно Лівобережної України та Північного Кавказу).
До генерації учнів Богатирьова належать і видатні музикознавці, теоретики та історики - професор, кандидат мистецтвознавства, піаністка Галина Олександрівна Тюменєва, доцент Олександр Мойсейович Сироткін.
Корифеями школи Богатирьова були і ті, хто поєднував у власному творчому доробку кожну з названих граней музичної діяльності: це, зокрема, професор, композитор, музикознавець, піаніст та ансамбліст Михайло Дмитрович Тіц, клас котрого, у свою чергу, закінчила ціла плеяда видатних мистецтвознавців - кандидати наук, професори Ольга Василівна Гусарова, Ірма Львівна Золотовицька, доктор мистецтвознавства Віктор Никифорович Золочевський, доктор мистецтвознавства, професор Тарас Сергійович Кравцов, музикознавці і піаністи Павло Павлович Калашник, Зінаїда Борисівна Юферова, а також доцент, композитор-музикознавець Лев Миколайович Булгаков (вчився в класі С.С. Богатирьова і М.Д. Тіца), доценти Ігор Миколайович Дубінін, кандидат мистецтвознавства Леонід Борисович Решетніков та інші.
Педагогічна спадщина Богатирьова певним чином уплинула на діяльність викладачів, які працювали на теоретико-композиторському, а потім історико-теоретичному факультетах, однак отримали музичну освіту в інших консерваторіях, зокрема, Петербурзькій та Одеській - Яків Якович Полфьоров (професор; композитор, диригент; у Петербургу його вчителями були, у тому числі, В.П. Калафаті та М.О. Штейнберг, у яких навчався і Богатирьов), Московській - Борис Олександрович Любімов (доцент; музикознавець, віолончеліст), Павло Володимирович Шокальський (доцент; музикознавець), Київській - Йосиф Михайлович Міклашевський (кандидат мистецтвознавства, професор; музикознавець, піаніст), Львівській - Григорій Никифорович Цицалюк (професор; заслужений діяч мистецтв України, композитор, музикознавець). Деякі з цих талановитих майстрів були залучені до роботи у консерваторії за особистою рекомендацією С.С. Богатирьова.
Таку блискучу плеяду музикантів-викладачів прикрашають і ті, хто працює в Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського у наш час.
Натомість, серед них є безпосередні свідки наукових подій минулого, посередники кращих традицій школи різних її періодів, старійшини історико-теоретичного факультету, професори, музикознавці Тарас Сергійович Кравцов (вихованець класу М.Д. Тіца), Людмила Тихонівна Жигачова (клас Г.О. Тюменєвої, консультант М.Д. Тіц).
Повертаючись до історичної ролі педагогіки С.С. Богатирьова, слід особливо підкреслити, що багатопрофільність його вихованців (серед яких були композитори, музикознавці, виконавці, фольклористи) формувала один з головних критеріїв музично-теоретичної школи Харкова - енциклопедизм знань її представників в галузях професійної та народної творчості, музики минулого та сучасності, взаємодію в авторських наукових розвідках теорії і практики музичного мистецтва.
Ці мотивації стали природним імпульсом для виникнення перших фундаментальних праць, оригінальних наукових концепцій, в яких відбито розмаїття творчої думки з найактуальніших проблем теорії композиції, поліфонії, гармонії, інструментознавства, фольклору, з історії світової та вітчизняної музичної культури. Серед них роботи самого С.С. Богатирьова - "Подвійний канон" (докторська дисертація), "Обернений контрапункт", В.Т. Борисова - "Оркестрові стилі композиторів-класиків. Оркестровка М.І. Глінки", "Оркестровка О.П. Бородіна", Д.Л. Клебанова - "Виражальна інструментовка", "Мистецтво інструментовки", О.М. Сироткіна - "Історія Харківської державної консерваторії. Очерк", О.І. Стеблянко - численні наукові роботи про ладову структуру, ритміку, поліфонію української народної пісні, М.Д. Тіца - "Про тематичну та композиційну структуру музичних творів", "Про сучасні проблеми теорії музики", "Нариси з курсу поліфонії", Г.О. Тюменєвої - "Чайковський і "Могучая кучка"" (кандидатська дисертація, тему якої запропонував дослідниці Богатирьов), "Чайковський і Україна", "Чайковський і українська народна пісня" та інші.
Відлунням процесу подальшого розширення наукових пошуків та, водночас, їх інтеграції навколо певної музикознавчої проблематики стало відокремлення на теоретико-композиторському факультеті консерваторії структурних підрозділів її колишньої єдиної кафедри теорії, історії і композиції, фундація якої належала С.С. Богатирьову.
У результаті відмежувалися також дослідницькі напрямки школи, відкривши шлях для самостійного, утім, традиційно взаємодіючого розвитку історичного і теоретичного гілок музикознавства, невипадково сполучених у сучасному форматі найстарішого консерваторського факультету, за яким з середини 1940-х рр. закріплено назву "історико-теоретичний". Так виникають у 1947 р. кафедра історії музики на чолі з Г.О. Тюменєвою, теорії музики і композиції під керівництвом М.Д. Тіца, у 1970 - теорії музики, завідувач Т.С. Кравцов, композиції та інструментовки, керівником якої стає Д.Л. Клебанов, 1989 - історії української культури, завідувач Н.Л. Очеретовська.
Продовжує власний розвиток і теоретична школа. Панорама її наукових досягнень в історичній перспективі склала багатовекторний контекст дослідницьких розвідок наступних поколінь музикознавців. Принаймні, роль фундаментального напрямку лише зростала, а тематика досліджень ставала більш диференційованою.
Зокрема, з 1960-х років серед музикознавців-теоретиків появляються кандидати, а пізніше і доктори наук, дисертаційні захисти яких відбулися у різних містах колишнього Радянського Союзу, що природно посилювало контакти між харківською та іншими музикознавчими школами.
Лише за сорокалітній період, до реорганізації теоретичної кафедри, за матеріалами кандидатських та докторських дисертацій були представлені різноманітні монографічні наукові розробки, хронологію яких складають: "Поліфонія А.Я. Штогаренка" (кандидатська), "Гармонічна інтонація" (докторська) Т.С. Кравцова, "Деякі особливості поліфонії П.І. Чайковського" О.В. Гусарової, "Народнопісенні основи творчості В.Т. Борисова" П.П. Калашника, "Деякі особливості тематизму драматичних симфоній українських радянських композиторів" І.Л. Золотовицької, "Про специфіку відбиття дійсності в музиці" (кандидатська), "Зміст та форма в музиці" (докторська) Н.Л. Очеретовської, "Поліфонія в драматургії симфоній С. Прокоф'єва" В.Г. Іванченка, "Про прояв сонатності у хоровій музиці" Л.Т. Жигачової, "Про динамічні процеси в музичній фактурі" Г.І. Ігнатченка, "Про взаємодію внутрішньої та зовнішньої форми в історичній еволюції музичної жанровості" Л.В. Шаповалової, "Теоретичні та методичні основи музикознавчої інтерпретації" І.М. Полусмяк, "Про форму строфи та періоду у фортепіанних сонатах віденських класиків" Л.Б. Решетнікова, "Інтерпретація жанрів сюїти та партити у творчій практиці ХХ сторіччя (на прикладі фортепіанних циклів українських композиторів)" М.П. Калашник, "Про підголосочність в українській музиці" Л.М. Трубнікової.
Кількість нових фундаментальних праць щорічно зростає. За останні 10 років їх перелік послідовно поповнився дисертаційними концепціями "Епос та епічне в музиці" Г.Б. Полтавцевої, "Принципи фактурно-поліфонічної організації в сучасній українській фортепіанній музиці" І.В. Цурканенко.
Готуються до захисту кандидатські дисертації О.Г. Пінчук "Становлення сонатних принципів та сонатної форми в інструментальній музиці Й.С. Баха", І.М. Приходька "Елементарний контрапункт в теорії строгого стилю".
Цей вагомий список досліджень можна було б продовжити, адже теоретична кафедра (після відкриття у навчальному закладі аспірантури, 1990-ті рр.) у різні роки випускала, а також продовжує випускати чимало аспірантів. Серед них є і ті, хто працював у консерваторії раніше або працює сьогодні, презентуючи різні консерваторські кафедри. Ось лише деякі з них: В.О. Сирятський - дисертація "Піаністична спадщина М. Мусоргського в контексті європейської фортепіанної культури", В.А. Омельченко - "Аконфліктність та аконфліктна драматургія в художній культурі ХХ століття європейської традиції (на прикладі музичного мистецтва). Культурологічний аспект", Ю.В. Ніколаєвська - "Символ дзеркала в музиці: від метафори до метафізики образу".
Для сучасного етапу розвитку харківської теоретичної школи показовим було відкриття в Університеті (2004 р.) спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій. Першими кандидатами мистецтвознавства невипадково стали вихованці історико-теоретичного факультету М.Ю. Борисенко (тема дослідження "Жанр транскрипції в системі індивідуального композиторського стилю", науковий керівник професор Г.І. Ігнатченко) та О.В. Курчанова (тема "Елегія в музиці: досвід жанрового моделювання (на матеріалі творів російських та українських композиторів XIX - XX ст."), науковий керівник Л.В. Шаповалова).

Відомості про викладачів кафедри:

Неоніла Леонідівна Очеретовська (Бабій) – завідуюча кафедрою, доктор мистецтвознавства, професор, лауреат муніципальної премії м. Харкова ім. І. Слатіна, член Національної Спілки композиторів України Вона є автором монографій: «Зміст та форма в музиці», «Про відбиття дійсності в музиці», «Григорій Цицалюк», «Михайло Дмитрович Тіц» (у співавторстві з П.П. Калашником та М.П. Калашник), укладач наукового збірника «Музична Харківщина», редактор монографії Г.О. Тюмєнєвої «Микола Коляда», наукового збірника «Павло Кіндратович Луценко і сучасність», зараз готує до друку підручник з поліфонії (спираючись на матеріали Г.Н. Цицалюка), а також монографію «Основні естетичні категорії та музика» «Український словник музичних термінів» (у співавторстві з Н. М. Цицалюк, К. П. Черемським).
Н.Л. Очеретовська розробила оригінальні навчальні курси з музичної естетики, музичної соціології та опублікувала за даною тематикою ряд статей у наукових збірниках та журналах, також має публікації з теорії та історії гармонії, культурології.
Деякі з них:

  1. Очеретовська Н. Л. Твір мистецтва – предмет музичної соціології / Н. Л. Очеретовська // Проблеми взаємодії мистецтва педагогіки та теорії і практики освіти. – Вип. 20. – Х., 2007. – С. 152 – 163.
  2. Очеретовская Н. Л. С. Рахманинов и проблемы стилевого анализа гармонии / Н. Л. Очеретовская // С. Рахманинов: на переломе столетий. – Вып. 4. – Х., 2007. – С. 67 – 74.
  3. Очеретовська Н. Л. Традиції української поліфонічної школи в педагогічній спадщині Г. Н. Цицалюка / Н. Л. Очеретовська // Проблеми взаємодії мистецтва педагогіки та теорії і практики освіти. – Вип. 21. – Х., 2008. – С. 171 – 175.
  4. Очеретовська Н. Л. Простір міста в аспекті художніх інформаційно-енергетичних процесів / Н. Л. Очеретовська // Проблеми взаємодії мистецтва педагогіки та теорії і практики освіти. – Вип. 24. – Х., 2009. – С. 323 – 330.
  5. Очеретовська Н. Л. Діатоніка та хроматика у динаміці музично-історичного процесу / Н. Л. Очеретовська // Проблеми взаємодії мистецтва педагогіки та теорії і практики освіти. – Вип. 25. – Х., 2010. – С. 132 – 138.

Серед випускників її класу, кількість яких сягає більше 30, у тому числі нинішні завідувачі університетських кафедр, професори – доктор мистецтвознавства, професор О.Г. Рощенко-Авер’янова, доктор мистецтвознавства, професор Л.В. Шаповалова, а також кандидат мистецтвознавства, доцент Київської національної музичної академії ім. П.І. Чайковського І.М. Коханик (Реброва), заслужений діяч мистецтв України, заступник директора та провідний спеціаліст Харківської музичної школи-десятирічки Т.Ю. Синченкова, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри спеціального фортепіано Ю. К. Попов, лауреат Міжнародних конкурсів, кандидат мистецтвознавства Лянь Юнь та інші.
За останні роки спеціальний клас Н. Л. Очеретовської закінчили ряд магістрів, спеціалістів та бакалаврів: К. Агішева, І. Колесніченко, Г. Леонова, Д. Мірошнікова, О. Глошкіна, Ф. Сокіл, Чжан Шияо, Ю. Старкова, Т. Кіценко. Над кандидатськими дисертаціями під її керуванням працюють аспіранти О. С. Федорченко, Т. С. Кіценко, А. М. Утіна, спошукувачі Г. О. Зуб та Д. М. Мірошнікова. Н. Л. Очеретовська входить до складу екзаменаційних комісій по проведенню вступних іспитів в аспірантуру та кандидатських іспитів зі спеціальності «Музичне мистецтво». Вона працює в складі ДЕК (бакалаври, магістри та спеціалісти), приймальних екзаменаційних комісій з музично-теоретичних дисциплін.



Георгій Ігорович Ігнатченко (у різні роки перебував на посадах завідувача кафедрою теорії музики, проректора з наукової роботи, ректора Харківського інституту мистецтв) – кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки композиторів України, належить до плеяди випускників класу Т.С. Кравцова. Він спеціалізується в галузях гармонії, теорії фактури. Ним запропонована ексклюзивна систематизуюча теорія фактури як фактора динаміки у музиці. Він є дослідником творчої спадщини видатних українських композиторів та виконавців; автором методичних посібників, статей, рекомендацій з музичного диктанту, аналізу, питань викладання курсів сольфеджіо, гармонії. До сфери його наукових інтересів входять також процеси композиторської творчості, проблеми психології музичного сприйняття, свідомості, мислення, що віддзеркалюється у тематиці робіт зі студентами, магістрами, спеціалістами, спошукувачами та аспірантами. В класі Г.І. Ігнатченка у різні роки навчалися біля 50 випускників, серед них кандидати мистецтвознавства – В.О. Сирятський, І.В. Цурканенко, В.А. Омельченко, Н.В. Крихтіна, М. Ю. Борисенко, О. В. Воропаєва, Е. Б. Купріяненко, О. В. Жерздєв та інші. За останні п’ять років клас Г. І. Ігнатченка значно поповнився випускниками магістрами та спеціалістами, серед яких А. Наплєкова, С. Школяренко, Д. Рубцова, А. Прись, Ю. Рубанова, А. Бєцко, Н. Шейко, А. Асатурян, О. Шаповал.

Галина Борисівна Полтавцева – кандидат мистецтвознавства (аспірантуру закінчила при Московській державній консерваторії ім. П.І. Чайковського у професора Є.В. Назайкінського), в. о. професора. Вона представляє клас Т.С. Кравцова, має більш ніж 40 наукових статей з музичної теорії, психології (семіології), аналізу, філософії музики.
Вона спеціалізується з усіх предметів теоретичного циклу, у тому числі – з методики викладання сольфеджіо, елементарної теорії музики, гармонії, розробила також авторський курс «Психологія музичного тексту».
Г. Б. Полтавцева – співавтор монографії «Метроритм» (видання НАНУ, інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського). Зараз готуються до друку такі її праці, як навчальний посібник «Психологія музичного тексту», монографії «Український постмодерн: фонематична музика В. Мужчіля», «Музична композиція. Риторика образу». Г. Б. Полтавцева бере активну участь у науково-творчій роботі Харківської музичної десятирічки, вона керувала роботою музично-теоретичних секцій I – IV Всеукраїнської науково-практичної конференції викладачів середніх музичних закладів, а також була відповідальним редактором збірок наукових праць по матеріалам конференцій «Формування творчої особистості в інформаційному просторі культури», що проходять на базі ХССМШ-і. Вона спеціалізується з усіх предметів музично-теоретичного циклу, у тому числі – з методики викладання сольфеджіо, елементарної теорії музики, музичної психологіх, сольфеджіо, гармонії. За останні роки нею розроблений авторський курс «Психологія музичного тексту». Г. Б. Полтавцева підготувала 20 випускників-дипломників, а також керує рядом кандидатських дисертацій. Під її керівництвом за останні роки були написані і захищені дипломні роботи Н. Червинської, Чжу Юань Юань, Н. Леонтьєвої, І. Гошко, Д. Беліченка, М. Точільцевої, Я. Сердюк, О. Федорової. Так, студентська наукова праця Д. Беліченка «Парадокси спектрального аналізу та стилі звукозапису», що зайняла III місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у м. Донецьк в 2009 році, а далі була опублікована у вигляді наукової статті. На цьому ж конкурсі була відзначена робота Н. Леонтьєвої «Фортепіанний етюд в умовах імпресіоністської естетики К. Дебюссі (досвід постановки проблеми)», яка також була опублікована у вузівській збірці наукових праць. У подальшому ці роботи стали основою кандидатських дисертацій, які зараз виконуються на кафедрі гармонії та поліфонії.
Під керівництвом Г. Б. Полтавцевої захищені кандидатські дисертації І. М. Приходька «Елементарний контрапункт в теорії строгого стилю» (2008) та Н. В. Червинської «Інтертекстуальний простір поліфонії Й. Брамса» (2012), закінчена робота над кандидатською дисертацією В. С. Мужчіля «Мобільні параметри звукоутворення в інструментальній музиці ХХ століття: струнно-смичкові інструменти».
Серед науково-методичних робіт Г. Б. Полтавцевої останнього часу відмітимо ряд публікацій:

  1. Полтавцева Г. Б. Генерал-бас в рамках среднего музыкального образования / Г. Б. Полтавцева // Формування творчої особистості в інформаційному просторі культури. II Всеукраїнська науково-практична конференція викладачів середніх музичних закладів, ХССМШ-і. – Х.: Основа, 2007. (0,5 др. а).
  2. Полтавцева Г. Б. Инновации звукоформ в фонематической музыке композиторв В. Мужчиля / Г. Б. Полтавцева // Мова і культура. – Вип. 10. – К.: Видавничій дім Дмитра Бурого, КНУ ім. Т. Шевченка, 2008. – С. 50 – 57.
  3. Полтавцева Г. Б. Музыкальная социология и задачи современного музыкального образования / Г. Б. Полтавцева // Формування творчої особистості в інформаційному просторі культури. III Всеукраїнська науково-практична конференція викладачів середніх музичних закладів, ХССМШ-і. – Х.: Основа, 2009. (0,5 др. а).

Нею також опубліковано ряд статей у періодичних виданнях у зв'язку із актуальними проблемами творчого та концертного життя Харківщини. Г. Б. Полтавцева взяла участь у ряді конференцій, зокрема, прочитала доповідь на III Міжнародних Бахівських читаннях у грудні 2008 р.


Наталя Миколаївна Беліченко – випускниця Московського Державного музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних (клас доктора мистецтвознавства, професора Н.С. Гуляницької), яка приєдналася до складу кафедри у 2000 р.
Н. М. Беліченко – автор низки наукових статей з музично-теоретичних проблем. Вона розробляє нетрадиційні методи аналізу музичних творів на базі сучасних літературно-семіологічних підходів, що знайшли втілення у темі її кандидатської дисертації «Структурна поетика музичного твору». До сфери її наукових інтересів входять також проблеми поліфонії, а також питання духовності в музиці. Серед останніх її праць привертає увагу стаття: Н. Н. Беличенко Органная фугетта И. С. Баха / Н. Н. Беличенко // Проблеми взаємодії мистецтва педагогіки та теорії і практики освіти. – Вип. 21. – Х., 2008. – С. 16 – 22.
Особливою активністю відрізняєтьсям науково-методіична діяльність Н. М. Беліченко по створенню авторських методичних посібників та робочих навчальних програм з основних дисциплін кафедри, котрі зараз нею готуються до друку та активно впроваджуються у навчальний процес як кафедри гармонії та поліфонії, так і циклових комісій музичних училищ та ХССМШ-і. Серед методичних робіт особливий резонанс здобув навчальний посібник з курсів сольфеджіо та гармонії для студентів ВНЗ, що заповнює відчутні прогалини у методичному забезпеченні сучасного навчального процесу. Під її керуванням підготована і захищена магістерська робота Олени Бєлаш «Жанр скерцо в русской фортепианной музыке второй половины XIX века». Написані під керуванням Н. М. Беліченко наукові роботи з поліфонії Віри Мовчан та Олени Лісовенко, одержали дипломи лауреатів конкурсу студентських наукових робіт з музичного мистецтва у м. Донецьк.



Марія Юріївна Борисенко – кандидат мистецтвознавства, в. о. доцента, випускниця класу кандидата мистецтвознавства, професора Г. І. Ігнатченка. Вона досліджує питання взаємодії композиторської та виконавської творчості, проблеми художньої інтерпретації, методології жанрово-стильового аналізу музичних творів, що впроваджуються нею у навчально-педагогічний процес. М. Ю. Борисенко також веде наукові розвідки з теорії жанру транскрипції в аспекті композиторської інтерпретації (кандидатська дисертація «Жанр транскрипції у системі індивідуального композиторського стилю», 2005), гетерогенних жанрово-стильових явищ, інтонаційної фактури; вона є автором наукових статей у фахових збірках, рецензій та нарисів у всеукраїнських та міських періодичних виданнях (понад 40), співредактором (зі старшим викладачем театрального факультету ХДУМ Є.Т. Русабровим) збірника наукових тез «Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців». Вона була лауреатом Міжнародного Фестивалю молодих виконавців ім. М.В. Лисенка, м. Київ (секція-конкурс музикознавців), стипендіатом Фонду підтримки молодих дарувань, м. Харків, Ріхард-Вагнер-Фестивалю, м. Байройт (Німеччина), переможцем міжнародної музичної вікторини журналу «OsterreichischeMusikzeitschrift», м. Відень (Австрія).
По класу М. Ю. Борисенко закінчили ВНЗ шість магістрів: Р. Гольцов, Лю Лянь, Н. Груша, Т. Боревич, В. Козлов, М. Лавров. Творча активність молодого педагога яскраво виявилась в організаційних питаннях при підготовці Всеукраїнської олімпіади з музично-теоретичних дисциплін та Міжнародних конференцій студентів і аспірантів, котрі щорічно проводяться у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського. Як науковий керівник СНТО, вона активно працювала по розширенню творчих контактів з іншими вузами України та Росії. М. Ю. Борисенко особисто брала участь в керуванні секціями молодіжних Міжанародних студентських науково-творчих заходів. Слід відмітити опубліковані нею праці у спеціальних виданнях, а також у музичній пресі – газетах та журналах. Назвемо деякі роботи останнього часу:

  1. Борисенко М. Ю. Теоретичне музикознавство: рух у часі / М. Ю. Борисенко // Pro Domo Mea: Нариси. – Х.: ХДУМ, 2007. – С. 170 – 185.
  2. Борисенко М. Ю. Ранние формы допрофессионального многоголосия в кругу современных вопросов учебного курса полифонии / М.Ю. Борисенко // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. – Вип. 28 / Харк. держ. ун-т мистецтв ім.І.П. Котляревського; ред.-упоряд. Л.В. Шаповалова. – Харків : «С. А.М.», 2010. - C. 260-273.
  3. Борисенко М. Ю. Сучасні трансмісії музичного слуху в системі профільної освіти: уроки історії / М.Ю. Борисенко // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. наук. пр. – Вип. 30. Брати Рубінштейн. Історичні уроки та плоди просвіти / Харк. держ. ун-т мистецтв ім.І.П. Котляревського; ред.-упоряд. Л.В. Русакова. – Харків : «С. А.М.», 2010. - C. 380-393.

Олена Григорівна Пінчук – старший викладач кафедри гармонії і поліфонії. Вона представляє школу М.Д. Тіца. Потім О.Г. Пінчук продовжила навчання в аспірантурі Московської консерваторії (клас В.М. Холопової) і є спеціалістом в галузі поліфонії, досліджує проблеми тематизму та формоутворення епохи бароко, зокрема, становлення сонатності у творчості Й.С. Баха. В останній час О. Г. Пінчук звернулася до культурологічних проблем сучасної музичної науки. Вона є автором кількох доповідей та статей, присвячених видатному представнику Харківської піаністичної школи Всеволоду Топіліну. Її статті опубліковані в збірці наукових праць ХССМШ-і «Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури» (2009 р.), а також готуються до видання у черговому науковому збірнику «С. Рахманінов: на зламі століть» (видання планується у 2012 р.). Серед творчих робіт, які представлялись на Міжнародній студентській конференції нашого вузу в березні 2010 р. винятково яскравою була колективна робота студентів-композиторів під керуванням О. Г. Пінчук та Н. М. Беліченко. Студенти виступили як автори і виконавці власних поліфонічних творів (інвенцій, фуг, пасакалій), котрі були написані під час освоєння курсу поліфонії. Поліфонічні твори О. Шевченко, О. Малацковської, Д. Малого, Д. Бочарова, А. Литвинової з незмінним успіхом виконувались в подальшому і у відкритих концертах, де їх гаряче вітали педагоги та студенти, як нашого, так і інших ВНЗ Харкова.

Людмила Іванівна Григор'єва – старший викладач кафедри гармонії та поліфонії, випускниця МГК ім. П.І. Чайковського, клас професора В.М. Холопової. Її педагогічні інтереси знаходяться у сфері поліфонії та аналізу музичних творів. Духовне відродження сучасного суспільства на території колишнього Радянського Союзу спонукало авторку до розробки нового курсу «Вітчизняна духовна музика», у якому культурологічного, історико-теоретичного усвідомлення здобули жанри та форми української і російської духовної музики.
У вузі помітна робота Л. І. Григор’євої і як завідуючої лабораторії кафедри історії музики. Вона веде активну роботу по підготовці основних загальноуніверситетських заходів (асамблей, конференцій, форумів, ювілейних дат). Завдяки її цікавим, змістовним виставкам, що оформлені на стендах університету, висвітлюються сторінки історичного минулого нашого навчального закладу, репрезентується наукова та творча діяльність провідних педагогів, аспірантів та студентів-лауреатів.


Любов Василівна Білєва – старший викладач кафедри, тривалий час працює на підготовчому відділенні університету і вкладає велику працю і наснагу у підготовку абітурієнтів-співаків. Чимало додає вона своєю діяльністю і до вдосконалення організаційної роботи кафедри під час проведення акредитацій, екзаменаційно-залікових сесій, бере участь в обговоренні важливих наукових та методичних проблем. Є завідуючою навчальною частиною ХНУМ ім. І.П. Котляревського.



Сердюк Ярослава Олександрівна – викладач кафедри  з 2011 року, аспірант ХНУМ (тема кандидатської дисертації «Віртуальне як концепт музичної науки», клас професора Г. Б. Полтавцевої). Вона є автором наукових статей, присвячених проблемам музичної фактури. Я.О. Сердюк викладає на кафедрі гармонії та поліфонії ряд музично-теоретичних дисциплін (сольфеджіо, гармонію). Вона є стипендіатом Міжнародного Вагнерівського фестивалю (Німеччина, м. Байройт, 2006 рік).