Вшановуємо пам'ять видатного музиканта

Ректорат і колектив Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського глибоко сумує з приводу невиправної втрати - на 93-му році пішов з життя видатний український музикант, диригент, педагог, Заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин м. Харкова, професор університетської кафедри сольного співу та оперної підготовки - АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ КАЛАБУХІН (21.06.1930 – 30.06.2022).


ШЛЯХ У МИСТЕЦТВІ ТРИВАЛІСТЮ В ЖИТТЯ

Щасливим є той, у кого професія пов’язана з творчим покликанням…

 «Я, дійсно, щаслива людина», - казав Анатолій Васильович Калабухін, якому 21 червня 2022 року виповнилося 92! З них – сімдесят років майстер присвятив улюбленій життєвій справі – оперно-симфонічному диригуванню, яким захопився ще у 20-річному віці, навчаючись з 1948 по 1953 роки у Харківській державній Консерваторії (далі – ХДК). І навіть через дві третини століття в житті маестро, здавалося, мало, що змінилося – він продовжував диригувати, викладаючи у рідній ХДК – зараз Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського. А ось в його творчому портфоліо наразі ледве вистачало місця для високих нагород і численних регалій – професор університетської кафедри сольного співу та оперної підготовки, Заслужений діяч мистецтв України, Народний артист України, президентський Стипендіат, володар відзнаки Харківської обласної ради «Слобожанська Слава», Почесний громадянин м. Харкова. Перелік можна продовжити...

Зустріч, яка змінила долю

У біографії Анатолія Васильовича є доленосні факти. Він постійно наче випереджав час. Можливо, ця риса характеру окреслила його професійний шлях. Ще молодим музикантом він залишив навчання у Ворошиловградському музичному училищі, не дочекавшись останнього випускного курсу, та приїхав для отримання вищої музичної освіти до Харкова. Вже з третього року навчання у ХДК він почав працювати за диригентськими пультами провідних консерваторських колективів – спочатку Студентського симфонічного оркестру, згодом Оперної студії, що у 1951 році, як раз, увійшла до складу Консерваторії. Цю надзвичайно відповідальну справу А. В. Калабухіну довірили авторитетні музиканти, зустріч з якими стала для нього доленосною. Їхні диригентські «гени» він відчував і сьогодні, через десятиліття, з пошаною згадуючи кожного з них. Це Вчитель з класу диригування, друг і колега Костянтин Дорошенко; диригент симфонічних оркестрів Харківської філармонії та ХДК (на той час) Ізраїль Гусман, головний диригент Харківського оперного театру та Оперної студії Петро Славинський. Їм Анатолій Васильович асистентував у студентські роки. Ці досвідчені фахівці навчили його багатьом тонкощам диригентської професії, передусім, чіткості в роботі з виконавським колективом: «Для мене раз і назавжди стало зрозумілим: перш, аніж йти до колективу з новим твором, необхідно його досконало вивчити. Звідси й головні поради молодим диригентам, адже так само вчили мене: якісний слух, володіння диригентською технікою, добрі знання як своєї справи, так і музичного матеріалу, вміння правильно, чітко будувати репетиції за ретельно підготовленим планом задля їхньої продуктивності». 

«Показна енергетика диригента ніколи не замінить справжню»

А далі – після закінчення ХДК – ритм життя безупинно прискорювався, без права на «фермату». Стрімко одна за іншою виникали нові творчі пропозиції, посади: 1952-1968 – асистент головного диригента, потім диригент, а з 1973 по 1978 – головний диригент Харківського театру опери та балету; 1968-1973 – головний диригент та художній керівник Харківської обласної філармонії, з 1973 по сьогодні – щорічно диригує симфонічними концертами ХОФ, останній відбувся у листопаді 2019; 1953-1957 – викладач диригування на кафедрі народних інструментів, диригент Оперної студії; 1979-2019 (40 років) завідувач, згодом професор кафедри оперної підготовки та керманич Оперної студії ХНУМ (фактично, його «ровесниці» – відкрилась у 1939 р.).

За тривалий період диригентський репертуар А. В. Калабухіна сягнув 90 опер, з них – 24 постановки Оперної студії; біля 20 балетних спектаклів, стільки ж кантатно-ораторіальних творів; біля 200 – симфонічних опусів композиторів минулого та сучасності. Він співпрацював з видатними музикантами – провідними оперними співаками, інструменталістами, творчими колективами: З. Анджапарідзе, В. Болдирєвим, Д. Гнатюком, О. Івановим, М. Ковалем, М. Манойлом, Є. Мірошніченко, В. Норейком, А. Солов’яненком, Г. Циполою, І. Яценко; І. Безродним, Б. Которовичем, В. Крайнєвим, О. Крисою, М. Петровим, В. Пікайзеном, М. Ростроповичем, О. Соколовим, Я. Флієром; колективами – «Думкою», Санкт-Петербурзькою капелою ім. М. Глінки, Російською хоровою капелою під керівництвом О. Юрлова, хором на чолі О. Свєшнікова, В. Соколова. Серед випускників його класу – диригенти І. Вербицька, С. Горкуша, В. Савєрський та інші.

На переконання Анатолія Васильовича, диригент має починати з опанування симфонічними творами, але обов’язково засвоювати і оперний репертуар, особливо, програму студентів свого класу. «Я категоричний противник надто рясного диригентського жесту, тому що показна енергетика ніколи не замінить справжню. А.Тосканіні казав про таких диригентів, що під час їхніх виступів складається враження, ніби у них в кожному музичному такті відбувається катастрофа. Тому, краще бути стриманим, чітким, виразовим. Коли диригував А. Нікіш, публіка зовсім не бачила його рук, але ж була у захваті від звучання оркестру. Адже кінцева мета диригента – виконувати на найвищому рівні твори, що включені до його репертуару». 

Післямова

Довгоочікуваною зустріччю харків’ян із музикантом мав стати його виступ за диригентським пультом на концерті Харківської філармонії у четвер 24 лютого 2022 року! Натомість, о п’ятій ранку того дня «прозвучала» інша, рокова для України «симфонія гармат», і саме той Четвер став Страстним… Почалася війна…

Незадовго до 92-річчя А. В. Калабухіна було госпіталізовано, але в урочистий День свого народження - 21 червня 2022 року - він щиро радів численним телефонним дзвінкам з вітаннями від друзів, колег, учнів, що пороз’їжджалися по всьому світу. А він їх наче знову зібрав… біля себе, як колись у Харкові. Для багатьох із нас ця розмова з ним, на превеликий жаль, виявилася останньою.

Яким залишиться у нашій пам’яті Анатолій Васильович? Таким, як і завжди – цілеспрямованим, зосередженим, небагатомовним, вимогливим, уважним, перейнятливим, проникливим, людяним, справжнім…

Висловлюємо найщіріщі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам і учням унікальної Людини та видатного Музиканта.  

СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ...


За матеріалами публікації, присвяченої А.В.Калабухіну / «Музична газета». Вересень, 2020 / кандидат мистецтвознавства - Марія Борисенко


КОНЦЕРТ «АНАТОЛІЙ КАЛАБУХІН І ЙОГО УЧНІ»: ДО 90-річчного ЮВІЛЕЮ ДИРИГЕНТА

ОПЕРНА СТУДІЯ ХНУМ - СПРАВА ВСЬОГО ЖИТТЯ!

КОНЦЕРТ У ХАРКІВСЬКІЙ ФІЛАРМОНІЇ ЗА УЧАСТЮ ДИРИГНТА, ПРОФЕСОРА А.КАЛАБУХІНА