Вшановуємо пам'ять колеги

Колектив ХНУМ імені І. П. Котляревського з сумом сповіщає про велику втрату - на 79-му році пішов з життя видатний музикант, диригент, викладач, Заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри оркестрових духових інструментів та оперно-симфонічного диригування Шаліко Гарегінович Палтаджян (28.06.1941 - 08.04.2020).

Професіоналізм, артистизм, щирість та людяність – слова, що характеризують непересічну творчу особистість Шаліко Гарегіновича.

Яскравим був його шлях у мистецтві – як соліста Харківської філармонії (1961-1972), диригента симфонічного оркестру Луганської філармонії (1972-1975), головного диригента Харківського театру музичної комедії (1979-1993), диригента Студентського симфонічного оркестру Харківського національного університету мистецтв, Молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський».

Сотні оркестрових музикантів – випускників ХНУМ – завдячують Шаліко Гарегіновичу своєю професійною майстерністю. Тисячі поціновувачів академічного музичного мистецтва захоплювались його талантом диригента на концертах Міжнародного музичного фестивалю «Харківські Асамблеї».

Блискучий знавець музичних інструментів, він був автором численних аранжувань класичних і сучасних творів для різноманітних складів симфонічного та народного оркестрів, його оркестрування вирізнялись неповторним індивідуальним почерком. До речі, музикант чудово грав на валторні, а також викладав для студентів університету навчальні курси духового ансамбля, основ аранжування, оркестрового диригування тощо.

Шаліко Гарегінович приділяв велику увагу вихованню та навчанню молоді, яка відчувала його турботу і підтримку.

Кожен, хто спілкувався з цією унікальною, надзвичайно інтелігентною, теплою, доброзичливою людиною, зберігав найприємніші враження на все життя.

Схиляємо голову у глибокій скорботі, висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам та учням Шаліко Гарегіновича.

 

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ


СЛОВА ПАМ’ЯТІ 

Гаррій Абаджян, перший проректор ХНУМ імені І. П. Котляревського, Народний артист України, кандидат мистецтвознавства, професор, керівник МАСО «Слобожанський»:

«Це дуже велика втрата для нас і для всього музичного Харкова. Шаліко Гарегінович був дивовижною людиною, теплою, доброю, а також прекрасним музикантом і педагогом. Його любили абсолютно всі, особливо діти і студенти, які із задоволенням з ним виступали. Також він був справжнім майстром, тривалий час працював як диригент з різними колективами, прекрасно оркестрував найрізноманітніший репертуар. Тепер залишиться найсвітліша пам’ять про нього».


Володимир Птушкін, завідувач кафедри композиції та інструментування ХНУМ імені І. П. Котляревського, Народний артист України, професор:

«У цей сумний день – 8 квітня 2020 року – вся музична спільнота понесла важку втрату. Після складної боротьби з хворобою пішов від нас Шаліко Гарегінович Палтаджян, видатний диригент, викладач, просвітницький діяч.

У 70-ті роки ми з ним разом навчалися в Харківському інституті мистецтв, відвідували спільні предмети у викладачів. Шаліко отримував на той час свою другу професію диригента в класі симфонічного диригування Народного артиста України, професора Є. Дущенка. Після закінчення навчання ми з ним постійно перетиналися по творчій лінії. Разом з ним було зроблено багато моїх авторських концертів. Він диригував моїми творами, такими як «Гоголь сюїта» для фортепіано з оркестром, «Талісман»,  фортепіанний концерт, і, взагалі, він брався за різну музику, як у класичній парадигмі, так і в промоції нових невідомих творів. Його неймовірна енергія і постійне тяжіння до просвітництва спонукали його до творчих проектів, за які ніхто не в змозі був взятися. Він перший і єдиний підняв симфонію № 1 «Бабій Яр» Дмитра Клєбанова, зробив оркестровки творів, що не мали партитур. Наразі увесь нотний архів Шаліко Палтаджяна, а це понад 400 партитур, зберігається у нас на кафедрі композиції та чекає своєї інвентаризації.

Ш. Палтаджян багато років диригував спочатку «Слобожанським» симфонічним оркестром, а потім і студентським. Його методики роботи з оркестром були завжди орієнтовані на творчість, і, разом з тим, він запам’ятався як вихователь оркестру і оркестрантів. Майже два десятиліття він диригував всі дипломні роботи наших студентів-композиторів. Завжди виділявся своєю професійною досконалістю, енциклопедичним кругозором.

За часи його роботи головним диригентом у Харківському театрі музичної комедії було проведено 35 прем’єр, серед яких такі прогресивні вистави, як рок-опери «Юнона і Авось» та «Ісус Христос суперзірка», мюзикли Раймонда Паулса та опери Ігоря Ковача, Володимира Золотухіна.

Чарівна, доброзичлива людина Шаліко Палтаджян умів дружити, не шкодувати себе і жертвувати, як своїм часом, так і здоров’ям, і навіть гаманцем.

Співчуваю його близьким, його мужній дружині. Добра пам’ять про нього назавжди».


 ПЕРЕЛІК ВИСТАВ Ш. Г. ПАЛТАДЖЯНА у Харківському академічному театрі музичної комедії за період 1979–2000 років

  • О. Фельцман. «Старі будинки (Все починається з любові)», 1979
  • І. Кальман. «Фіалка Монмартра», 1980
  • О. Зуєв. «Істина дорожче», 1980
  • І. Ковач. «Дорога до сонця (Гидке каченя)», 1980
  • Й. Штраус. «Летюча миша», 1980
  • К. Лістов. «Севастопольський вальс», 1981
  • А. Філіппенко і В. Філіппенко. «Зірковий час (Ікар. Небо залишається з нами)», 1981
  • Й. Штраус. «Циганський барон», 1981
  • О. Рябов. «Весілля в Малинівці», 1982
  • Ж. Оффенбах. «Мандрівка на Луну (Каприз і фантазія)», 1982
  • Р. Паулс. «Сестра Керрі», 1982
  • І. Кальман. «Циган-прем’єр (Король скрипалів)», 1983
  • Й. Штраус. «Циганський барон», 1983
  • Р. Паулс. «Таємне викрадення» (диско-мюзікл), 1983
  • І. Ковач. «Бембі», 1984
  • В. Лєбєдєв. «Милий друг», 1984
  • І. Поклад. «Жінка у трона», 1984
  • В. Ільїн. «Твір на тему любові», 1984
  • В. Золотухін. «І один у полі воїн», 1985
  • О. Рябов. «Сорочинський ярмарок», 1985
  • Ф. Легар. «Весела вдова», 1985
  • О. Рибніков. «Юнона і Авось» (рок-опера), 1986
  • І. Кальман. «Маріца», 1987
  • В. Гевіксман. «Чорна магія (Нехороша квартира)», 1988
  • І. Ковач. «Фіктивний брак», 1989
  • О. Журбін. «Монарх, блудниця, монах» (рок-опера), 1990
  • І. Поклад. «Тріо або два чоботи пара», 1990
  • В. Ільїн. «Моя дружина – брехуха», 1991
  • Є. Гунько. «Івасик-телесик, 1992
  • Е. Л. Уеббер. «Ісус Христос – суперзірка», 1993
  • Ф. Зуппе. «Прекрасна Галатея», 1994
  • Й. Штраус. «Віденський чарівник» (ревю), 1995
  • Г. Стотгардт, Л. Фрімль. «Розмарі», 1996
  • К. Акімов. «Добрий отик-бегемотик», 1998
  • В. Черненко. «Гульвіса (Пригоди маркіза Гульвіси)», 2000