ПАМ’ЯТІ МАЕСТРО. НАРОДНОМУ АРТИСТУ УКРАЇНИ

ОЛЕКСАНДРУ ІСАКОВИЧУ ЛИТВИНОВУ ПРИСВЯЧУЄМО

26 листопада 2019 року у Великій залі університету мистецтв відбувся концерт, присвячений світлій пам'яті Народного артиста України, професора Олександра Ісаковича Литвинова – засновника кафедри музичного мистецтва естради та джазу ХНУМ імені І. П. Котляревського, видатного музиканта, який зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної музичної культури та постав одним із фундаторів вищої професійної естрадно-джазової освіти.

 

У нашій пам’яті мистецтво Маестро Литвинова залишило «враження лету понад земним», а портретний образ запам’ятався, як «сонячний маестро». В залі університету мистецтв було присутньо багато людей, які добре знали і любили Олександра Ісаковича. З теплими спогадами виступила ректор ХНУМ імені І. П. Котляревського, Народна артистка України, професор Тетяна Борисівна Вєркіна .

 

Композиторська спадщина Олександра Литвинова охоплює широкий спектр різноманітних жанрів. Сюди відносяться – балети, концерти, ансамблі, твори для духового, камерного та естрадно-симфонічного оркестру, твори для окремих інструментів, вокально-хорові твори. В концерті було виконано твори О.І.Литвинова: романс для валторни і фортепіано (у виконаннілауреатів національних конкурсів Петра Мальцева (валторна) і Мілени Романової (фортепіано) та композиція для струнного ансамблю і фортепіано «Perpetuum mobile» («Вічний рух») у виконанні струнного ансамблю у складі Олександри Шепельської, Тетяни Цапріки, Віктора Словінського, концертмейстер Мілена Романова.

 

Покоління шестидесятників добре пам’ятають славнозвісний, унікальний жіночий естрадно-симфонічний оркестр «Харків’янка», художнім керівником і душою якого був Олександр Ісакович Литвинов. Цей оркестр функціонував при Палаці культури Харківського електромеханічного заводу. Його добре знали не тільки на території Радянського Союзу, а й далеко за його межами. В концерті приймала участь віолончелістка цього славетного колективу Людмила Миколаївна Дьяченко, яка дуже зворушливо виконала свій романс-присвячення О.І. Литвинову «Пам'ять серця». В залі була присутня також автор тексту Зоя Цибіна і учасниці цього легендарного дівочого колективу.

 

За роботу з колективом «Харків’янка» Олександра Ісаковича Литвинова у 1965 році було удостоєно почесним званням Заслуженого артиста України. У концерті було використано цікавий хід, який дозволив за допомогою мистецтва перенестися у той далекий час, а саме, музика, яка лунала на сцені, була створена саме в той часовий період. Пісню В. Гамалія на вірші В. Орлова «Місто закоханих», яка народилась у 1965 році, виконали лауреат міжнародних конкурсів Маргарита Тараненко (вокал), Максим Максютов (бас-гітара), Іван Степаненко (саксофон), Владислав Леоненко (ударні інструменти), Павло Голотенко (фортепіано).

 

Однією з найулюбленіших пісень Олександра Ісаковича була пісня композитора В. Верменича на вірші М. Сингаївського «Чорнобривці». Своє бачення пісні запропонувала чарівна гостя з Китаю, студентка магістратури ХНУМ ім. І. П. Котляревського лауреат міжнародних конкурсів Ліся Лун, яка дуже проникливо і ніжно заспівала цю відому пісню, викликавши у слухачів щемливу тугу і сльози на очах.

 

Згадати і вшанувати пам'ять Вчителя прийшли випускники кафедри різних років: перший випускник кафедри (тоді ще кафедра «Інструментів естрадного оркестру») лауреат міжнародних і національних конкурсів і фестивалів Владислав Алтухов (випуск 1996 р.), Заслужений артист України Анатолій Костенко (випуск 2004 р.),саксофоніст Олег Шведов (випуск 2003 р.).

 

О.І.Литвинов багато років очолював кафедру інструментів духового та естрадного оркестрів Харківської державної академії культури. В залі були присутні колеги і колежанки, завідувачі кафедрою в різні роки та науково-педагогічні працівники цієї кафедри, яким пощастило понад десятиріччя спілкуватися та співпрацювати з Олександром Ісаковичем, спостерігати його репетиції, бути свідками усіх його концертів. Доктор мистецтвознавства, професор Володимир Миколайович Откидач презентував пісню, аранжировку якої він зробив, спираючись на знання творчої манери О.І.Литвинова: «Маестро був інтерпретатором багатьох естрадних пісень того часу.Ним було створено сотні аранжувань, і сам Олександр Ісакович без зайвої скромності, завжди уточнював: «За покликанням я аранжувальник». Знання творчої манери і стилю диригента допомогло аранжувати пісню «Меланхолія», якби це зробив Олександр Ісакович. Він був чоловіком з почуттям з гумора. Тому навіть така пісня з тужлививою назвою «Меланхолія» у нього би зазвучала весело і життєрадісно». Пісню «Меланхолія» в аранжировці В. Откидача виконав дівочий колектив кафедри музичного мистецтва естради та джазу ХНУМ імені І. П. Котляревського тріо «GaRa» у складі лауреатів міжнародних і національних конкурсів Аліни Плужникової, Вікторії Васильконової, Євгенії Омельченко (керівник Тетяна Уфімська).

 

Історично так склалося, що червоний і чорний колір асоціюються з джазом. Два кольори – червоний і чорний. Чорний – туга, червоний – любов. Пісня із золотого фонду української естради «Два кольори» (музика Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка) пролунала у виконанні Заслуженого артиста України, доцента кафедри музичного мистецтва естради та джазу Андрія Тимошенка як символ того, що Олександр Ісакович Литвинов, незважаючи на всі перепони, зберіг вірність джазу на протязі усього свого творчого життя.

 

Складно уявити собі справжню джазову музику без великого оркестру, або як його називають джазмени – біг-бенду. Провідні позиції творчої спрямованості засновника Біг-бенду ХНУМ ім. І. П. Котляревського Олександра Ісаковича Литвинова сьогодні продовжують диригенти: лауреат міжнародних і національних конкурсів і фестивалів Юрій Ковач і Заслужений артист України Андрій Висовень. Останній твір, який завершував концерт пам’яті Олександра Ісаковича Літвінова, слухачі викликали на біс і встали під час виконання, бо професійне інтелігентне звучання оркестру якнайкраще відображала диригентську школу українського митця. Своїми оплесками глядачі ще довго не відпускали джазовий оркестр кафедри музичного мистецтва естради та джазу, бо усі присутні відчували, що душа майстра була присутня в залі весь час.