День XXII18.10.2019

 


50 років Служіння Мистецтву Тетяни Вєркіної,

або віра у класичну музику і учнів

Тетяна Казакова

 

 

У Великій залі ХНУМ імені І. П. Котляревського відбувся святковий концерт лауреатів міжнародних конкурсів - студентів та випускників класу Народної артистки України, ректора ХНУМ імені І. П. Котляревського, професора кафедри спеціального фортепіано Тетяни Вєркіної з приводу 50-річчя її педагогічної діяльності.

У концерті взяли участь доценти кафедри спеціального фортепіано – Заслужена артистка України Ганна Сагалова, Марія Бондаренко, Олег Копелюк, Олеся Пупіна, Ігор Седюк, Кіра Тимофеєва; доцент кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Єлизавета Чорна; викладач кафедри камерного ансамблю Олександра Першина; аспірант кафедри спеціального фортепіано Денис Кашуба; асистент-стажист кафедри спеціального фортепіано Максим Шадько; студенти Анастасія Гай, Павло Гмирін, Павло Гулевич, Сергій Казанцев, Олександр Панченко, Петро Янчук. Ведуча - Ольга Губко.

Були виконані твори Й. С. Баха, В. Моцарта, Л. Бетховена, И. Брамса, Ф. Мендельсона, Ф. Шопена, С. Рахманінова, Ф. Пулєнка, А. Грюнфельда, С. Андроне.

ФОТОРЕПОРТАЖ


«Я з дитинства хотіла бути вчителем – і ним стала»

Тетяна Вєркіна

Школа Тетяни Вєркіної... Якщо сказати дуже стисло, то вона складається з трьох «коли»: 1) коли форма стає змістом; 2) коли навчання стає творчістю; 3) коли грають учні Тетяни Вєркіної, в залі доставляють стільці...

Вєркінців впізнаєш одразу, навіть зовні. Вони мають міцну і зручну посадку за інструментом, не роблять зайвих рухів, для концертів вони одягаються у чорну одежу, щоб зовнішним виглядом не відволікати від Музики. У них дуже глибоке, міцне, але ніколи не різке форте, і дуже тонко нюансоване піано (саме такі як у Тетяни Борисівни). Вони мислять великою фразою, не обриваючи її ніде, у них завжди зрозуміла, чітка, математично вирахувана архітектоніка всього твору: по горизонталі, вертикалі і діагоналі. Завжди чути головні музичні теми твору ‑ вони ніби проспівуються.

Вєркінців не захльостують емоції, при цьому, вони виражають свої почуття, ніколи не грають сухо чи схематично. Вони слухають і кожен звук, і відчувають цілісність всього твору. Їх гра є зрозумілою слухачеві. Вони дуже привітні: після концертів охоче відповідають на запитання, і з задовленням спілкууються зі своїми слухачами й шанувальниками.

«А де ж індивідуальність? ‑ іноді питають деякі слухачі, ‑ всі грають так однаково...». В цьому ж і полягає  принцип школи Тетяни Вєркіної, бо вона готує професіоналів, які розуміють:  головна фігура у музиці – це композитор, а піаністи – транслятори ідей музичних геніїв у соціум. Не більше. Але й не менше. Тому у Вєркінців, з одного боку, великий пієтет до композитора та його задуму і глибоке проникнення у таємниці тексту, а, з іншого – вони люблять свою публіку, грають для неї (а не для себе). Учні Т. Вєркіної виконують по-різному різних композиторів. Баха – по-бахівські, а Моцарта по моцартівські.... І вони вміють «репресувати власну індивідуальність» (М. Бахтін) заради виконання місії провідника музичного мистецтва. Для молодої людини це складно, але можливо, коли поруч такий вимогливий і такий глибокий педагог.

Цього року концерт складався з двох відділень – студентського та аспірантсько-викладацького.

Студенти, в цілому, подорслішали, але є і «прибавління молодняку». До першого курсу вступила Анастасія Гай – дівчина з ХССМШ із чудовою технічною підготовкою, яку вона продемонструвала, виконавши «Трансцендентний етюд», № 10 Ф. Ліста. «Вчитися у Тетяни Борисівни неймовірно цікаво. У неї ВСЕ ІНАКШЕ»...

Про це «ВСЕ ІНАКШЕ» чула я й від Максима Шадька, коли він вчився на другому курсі. Зараз він – асистент-стажист, якому підвласні найскладніші форми, однією з яких є Фантазія g-moll, ор. 77 Л. Бетховена, де 8 змін тональності, 3 зміни метра, численні зміни темпа... Майже романтична буря, яку піаніст вклав у жанр «теми з варіаціями». Тема – питання, а варіації – відповіді, одна з яких (святкова) доростає до тріумфу...

Звучав і інший Л. БетховенСоната «quasi una fantasia», № 13, E-Dur, ор. 27, № 1у виконанні Петра Янчука. У Петра були певні виконавські проблеми ще з дитинства. Але декілька років занять з Тетяною Борисівною – і на сцені стриманий піаніст, який може грати й іронічно також, як це вимагає замисел твору. Салонна соната, написана для «салонної» учениці, над якою автор трохи іронізує. Принаймні, виступ П. Янчука це переконливо довів.

Моцартівська «арка» концерту була представлена Фантазіями c-moll – у виконанні Павла Гулевича – та d-moll – у виконанні Марії Бондаренко. Ре-мінорна фантазія була створена композитором на 3 роки раніше до-мінорної, але в логіці концерту до-мінор «передував» ре-мінору, і це додало певного змісту в інтерпретації творів. Якщо сказати мовою слухача, в них обох зображено конфлікт між глибоким стражданням і відвойованою радістю: в «ре-мінорі» цей конфлікт вирішується позитивно, а в «до-мінорі» – домінує трагедія. Але в композиції концерту, який мав загальний рух від суму до радості, така хронологічна перестановка виявила свої сенси. Можливо тому, що «ре-мінорна» фантазія звучала після «до-мінорної», вона й сприймалась у контексті з «до-мінорною» як вихід із конфлікту, змальованому у «до-мінорній». Та ще й глибоке, філософське, бездоганне виконання Марії Бондаренко у трошки повільнішому темпі, ніж до якого ми звикли (а, можливо, це просто таке сприйняття через семантичне вслуховування піаністки в кожний звук)! Це було дуже переконливо. Здавалося, що саме так повинен звучати цей твір. Саме ТАК! Можливо, це суб’єктивно, але післясмак від концерту для мене пов’язується саме із виступом Марії Бондаренко, яким остаточно заперечується колишня трактовка цієї фантазії як суто імпровізаційного, чи навіть «дискретного» твору.

Таким же бездоганно глибоким було виконання Олександрою Першиною Фантазії і фуги a-moll Й. С. Баха. Серією низходячих пасажів і розгорнутою чотириголосною фугою почалося друге відділення концерту, яка задала бахівський вектор на сприйняття подальших творів – «Фантазії» d-moll В. Моцарта, «Фантазії» Л. Бетховена, фантазій (ор. 116), балад d-moll і D-Dur, «Угорського танку», №5  Й. Брамса, «Рондо-капріччіозо» Ф. Мендельсона, новелет Ф. Пуленка, «Парафраза на тему Йогана Штрауса» А. Грюнфельда, «Ефекту метелика» С. Андроне.

Як бачимо, найбільша «питома вага» у другій половині концертної програми належить Й. Брамсу, про якого деякі науковці говорять, що він «нібито застряг в епосі Баха»... Ліричним монологам фантазій (ор. 116), які так проникнено виконала Кіра Тимофеєва, дещо протистоять епічні балади, в яких Єлізавета Чорна підкреслила розповідну інтонаційність: оповідні теми створюють психологічну установку, під впливом якої драматичні епізоди сприймаються через давнину часів. До епічних, чисто музичниих жанрів належать і новелети  Ф. Пуленка, в яких Олеся Пупіна підкреслила ясність структури і оповідну конкретність.

Твори Ф. Мендельсонастворюють ще одну арку концерту: «Фантазія», fis-moll у виконанні Олександра Панченка і «Рондо-капріччіозо» у виконанні Анни Сагалової. Щирість артистичного почуття об’єднують обох піаністів. А при ній ще й точність – інтонації, ритму… Подібна манера виконання – і у Сергія Казанцева, котрий натхненно зіграв «Фантазію», f-moll свого улюбленого композитора Ф. Шопена.

Остання частина концерту була жартівливо легкою. Звичайно, для слухача, а не для виконавця. Денис Кашуба «запросив» публіку на вальс – «Парафразом на тему Штрауса» А. Грюнфельда, а наш чудовий фортепіанний дует Ігоря Седюка та Олега Копелюка запропонував нам перетворитись на «Метеликів» – і трохи «політати». Нова експериментальна музика румунського копозитора С. Андроне спочатку здивувала, потім захопила, а потім – розсмішила. Це був обов’язковий твір Міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів ім. Suzana Szorenyi   (він пройшов з 27.09 по 06.10.2019 у м. Бухарест, Румунія), на якому наш дует визнали кращими виконавцями цього твору.

Закінчився концерт і його друге відділення «Угорським танком», № 5 Й. Брамса у виконанні дуету – це перший твір, який хлопці вивчали як дует, ще із допомогою свого викладача – Тетяни Вєркіної. Ну а про «Метелика» – вже самі))... Виросли вже хлопці! Так само зростає і Павло Гмирін, який «Серенадою» з циклу П’єс-фантазій, ор. 3 С. Рахманінова завершив перше відділення концерту. Таким чином, утворилась ще одна арка: С. Рахманінов – Й. Брамс.

Цей святковий концерт мав ще одну складову: листи учнів Тетяні Борисівні – звідусіль: США, Канада, Австралія. Такі щирі, такі теплі листи варто почитати повністю. Їх можна знайти на цій сторінці Щоденника.

 

КОЛЕКТИВ ХНУМ ЩИРО ВІТАЄ ДОРОГУ ТЕТЯНУ БОРИСІВНУ ВЄРКІНУ  із ювілейною датою викладацької діяльності, яку сама ювіляр хотіла замОвчати, але учні (до яких приєдналися і усі ми) не дали їй цього зробити (або – допомогли їй цього не зробити))!

 

З повагою та любов’ю до Вас, шановна Тетяно Борисівно!

Сторінку підготували Марія Борисенко, Тетяна Казакова, Ольга Губко

Фото – Людмила Казакова   


ЛИСТИ ВІТАНЬ від випускників Тетяни Борисівни

Ірина Васильєва, Австралія

«Дорогая Татьяна Борисовна, Вы – необыкновенный человек. У Вас дар покорять сердца мгновенно и навсегда. Позвольте на расстоянии передать самые лучшие пожелания и поблагодарить за невероятный энтузиазм, Вашу преданность и любовь к музыке, за терпение к Вашим ученикам, которые благодаря Вам также становятся близкими людьми, как родная семья.

Про терпение я знаю как никто, являясь не лучшим примером послушания, скорее самым избалованным и вредным примером ученицы, но всё-таки, каким-то волшебным образом эти годы проведённые в Вашем классе повлияли на меня и определили мою жизнь в довольно интересное русло не просто обычного преподавателя, но, как мне хочется надеяться, учителя, продолжающего лучшие традиции Вашей школы в Австралии. Я также научилась сражаться благодаря Вам. Организация фестивалей, мастер-классов и бесконечная борьба за поддержку музыки на должном уровне нередко проходит в "дипломатическо-боксерских перчатках". Разрешите Вам послать тёплые лучи солнца, поднимая бокалы с вином за Ваше здоровье!».


Павло Чернявський, Україна

«Дорогая Татьяна Борисовна, я искренне благодарен Вам за все, чему Вы меня научили, о чём я помню каждый день и что я использую каждый день. Я искренне благодарен Вам за то, что Вы научили меня быть самостоятельным музыкантом, совершенствоваться и совершать собственные открытия без поддержки "тренера", вечно сопровождающего столь многих музыкантов, никогда не перестающих нуждаться в наставнике.

Каждый раз, слыша исполнения большинства современных, порой даже весьма именитых исполнителей, я осознаю, сколь тонкому и редкому нынче искусству я научился с Вашей помощью. Невозможно переоценить то знание, которое Вы сохраняете и которому даёте жизнь из поколения в поколение, знание, вымирающее в наше время: важность и абсолютная истина искусства, не терпящие компромиссов ни в чем.

Я желаю Вам сил и здоровья, чтобы продолжать дарить это новым поколениям учеников, и желаю Вам таких учеников, которые были бы достойны этого почётного имени, способных воспринять и следовать этому бескомпромиссному и порой непростому пути!»


Олена Козинко-Дуко, Канада

«Музыкальное Спасибо за то, что открыли во мне самостоятельного музыканта, готового отстаивать свою точку зрения и уважать музыку. Персональное Спасибо за то, что расширили моё мировоззрение и открыли новые горизонты. Человеческое Спасибо за то, что находите время лично поддержать студентов в тяжёлые минуты.

Ну и женское Спасибо за то, что всегда остаётесь красивой, стильной и сильной женщиной, воодушевляя других любить, творить и делать этот мир немного лучше.

С любовью вспоминаем по ту сторону океана!»


Дмитро Назаренко, Марина Обуховська, Наталія Губенко, США

«Дорогая Татьяна Борисовна, хотим мысленно присоединиться к празднику музыки и света, который представлен Вашими учениками на сегодняшнем концерте. Спасибо Вам за то, что научили нас относиться к игре на фортепиано, как к способу познания мира и себя, как к средству сделать жизнь вокруг лучше, возвышенней. Спасибо за то, что разбудили в нас жажду знаний и вечного поиска. Помогли найти через музыку себя и реализоваться.

Бесконечно Вам благодарны! С любовью, Ваши "американцы"»


У ХНУМ імені І. П. Котляревського тривають майстер-класи гостей фестивалю «Харківські Асамблеї». Відбулося друге заняття з камерного ансамблю, яке провела Лідія Стратулат (Іспанія).

У майстер-класі взяли участь студенти ХНУМ - тріо у складі: Катерина Курилко (фортепіано), Яна Руденко (скрипка),  Антон Сладкомедов (віолончель), вони виконали І частину Тріо, C-Dur В.Моцарта. А І і ІІ частини Сонати, G-Dur В.Моцарта для скрипки та фортепіано представив для майстер-класу Лідії Стратулат дует у складі: Сун Веньюань (фортепіано), Ольга Ільяшенко (скрипка).

ДЕТАЛЬНІШЕ про перший день занять

 

Марина Дербас