«Я просто “живу” у цій фактурі» – концерт Марії Бондаренко03.05.2019

«Для блискучого результату виконавцеві замало просто володіти технікою» – ця теза добре знайома кожному музиканту. Має бути ще одна складова, завдяки якій на сцені кожного разу знов і знов здійснюється «таїнство» музикування. Відкрити універсальний спосіб здобуття цієї складової навряд чи можна, у кожного виконавця свій власний шлях. Але, попри відсутність універсальних постулатів, все ж неймовірно цікаво спостерігати за кожним конкретним випадком досягнення вдалого та гармонійного виконання.

3 травня у Великій залі ХНУМ Марія Бондаренко - кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри спеціального фортепіано ХНУМ - дала сольний концерт з музики Й. Брамса, у якому прозвучали його Соната фа-мінор, тв. 5; Чотири балади, тв. 10; Фантазії, тв. 116. Вибір програми дозволив показати слухачеві різні сторони творчої особистості композитора, а крім того – і виконавиці.

Після концерту піаністка (незважаючи на зрозумілу виснаженість) люб’язно погодилася дати нам невелике інтерв’ю, яке пояснило особливість звучання музики Й. Брамса у цей вечір.

Марія Бондаренко: «Для мене Брамс – не просто композитор, а чудова людина, неймовірно тепла, відверта, дуже глибока; людина, яка своєю творчістю допомагає нам ставати кращими, більш наповненими та духовно багатшими. На мою думку, найголовніше в його музиці – це любов і тепло, якого б трагізму не досягало інколи звучання. Мені здається, що незважаючи на важкий характер, про який пишуть багато дослідників, в глибині своїй він був неймовірно теплим, щирим та люблячим. Це дуже приваблює мене в його музиці, і, я сподіваюсь, що мені вдається це передати слухачеві.

Саме на творах Брамса я, ще за років навчання, відчула, що таке відчуття часу, що таке гармонія та довга думка. У мене багато чого відгукується на його музику. Я просто «живу» в цій фактурі, почуваю себе в ній дуже комфортно. Давно мріяла зіграти саме таку програму і не хочу на цьому зупинятися, адже для мене Брамс – неймовірно сучасний композитор. Його музика стосується всього, що відбувається з нами на різних рівнях: від особистісного до громадського».

Таке дуже особистісне ставлення до музики Брамса не могло не передатися публіці, яка сприйняла виступ піаністки дуже тепло. На біс Марія Василівна чарівно заграла відому «Колискову» Й. Брамса. І хоча про свої творчі плани на близьке майбутнє виконавиця говорить неохоче, лише натякаючи на присутність у них музики Й. С. Баха, Л. ван Бетховена та композиторів романтичної епохи, ми з нетерпінням чекатимемо нових програм, аби мати змогу насолодитися особливим, глибоким та усвідомленим виконанням.


Ангеліна Мамона
Фото – Людмила Казакова