Події квітня 201906.04.2019


11 квітня. Андрій Корнєв в гостях у студентів-музикознавців

Андрій Корнєв зі студентами-музикознавцями ХНУМАндрій Корнєв зі студентами-музикознавцями ХНУМ

Ще тиждень оргкомітет Конкурсу «Арт-журналістика – 2019» буде приймати конкурсні роботи.

На веб-сторінці Конкурсу опубліковані роботи у наступних номінаціях: «Рецензія», «Інтерв’ю», «Творчий портрет», «Есе», «Репортаж», «Проблемна стаття», «Фоторепортаж».

Запрошуємо студентів та аспірантів взяти участь у Конкурсі.

Роботи надсилати на електронну адресу: presanum2018@gmail.com


Андрій Юрійович Корнєв, постійний член журі конкурсу «Арт-журналістика», автор і викладач однойменного курсу в Харківській академії дизайну і мистецтв і Харківської академії культури, був запрошений на зустріч зі студентами-музикознавцями саме напередодні фінального етапу нашого Конкурсу. Темою майстер-класу стали «Жанри журналістики».

У реаліях теперішнього медіа-простору вони (традиційні жанри журналістики) існують вже в оновленому форматі. Про нові колаборації жанрових структур у журналістиці і вели діалог на зустрічі. Крім того, А. Корнєв приділив увагу і таким поняттям, як авторський стиль, червоні лінії і компроміси, сенсаційний заголовок, письменництво та іншим.

Учасники отримали в подарунок свіжий випуск газети «Проарт», єдину мистецьку газету Харкова, яку створив А. Корнєв і він є  її головним редактором. Газета існує як дайджест в паперовому варіанті та як інтернет-видання.

За своїм регламентом зустріч більше нагадувала діалоги знавця і практика арт-журналістики із зацікавленими в такій діяльності початківцями,  прихильниками музичної критики і «четвертої гілки влади». Ця ніша завжди потребує фахівців, зокрема, в Харкові, та зайняти її зможуть такі спеціалісти, матеріали яких водночас будуть зрозумілими і цікавими для загальної маси читаців – відвідувачів концертів, музичних вистав, фестивалів або конкурсів тощо.

Марина Дербас


9 квітня. Концерт кафедри «Музичне мистецтво естради та джазу»

 9-го квітня у Великій залі ХНУМ імені І. П. Котляревського відбувся щорічний Звітний концерт університетської кафедри «Музичне мистецтво естради та джазу», в якому взяли участь викладачі та студенти: кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри С. Давидов (piano), Біг-бенд ХНУМ (художній керівник та диригент Ю. Ковач), солісти, лауреати міжнародних джазових конкурсів та фестивалів – І. Купельський (sax), О. Федосова (sax), А. Саломахіна (sax), В. Чуріков (sax), О. Горобець (trumpet), С. Цимбал (trombone), Д. Гапоненко (vocal), А. Микитенко (vocal), К. Чижова (vocal), О. Кузьмінова (vocal), Р. Гончаренко (guitar), А. Калафат (piano), А. Новіков (piano), В. Хорошевський (drums), А. Дубова (drums), А. Онищенко (bass-guitar), а також джазовий ансамбль у складі: Р. Стецюк (sax), Б. Стецюк (piano), В. Леоненко (drums), В. Карбовський (bass-guitar).

Творчий керівник концерту, завідувач кафедри «Музичне мистецтво естради та джазу», Заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних джазових фестивалів, доцент Віктор Чуріков. Ведуча – Влада Чувило.

Відкрив концерт виступ студентського Біг-бенду, лауреата чисельних конкурсів та фестивалів, художнім керівником якого є диригент, старший викладач ХНУМ Юрій Ковач. Він виступив із промовою, в якій наголосив, що в програмі концерту прозвучать джазові твори сучасних композиторів, а сам підбір репертуару будувався по принципу контрасту джазових стилів: традиційний джаз, латина, бібоб, фьюжн, фанк.

У виконанні Біг-бенду прозвучали твори: GordonGoodwin«CountBubbasRevenge», MattAmy«A New Look», Cole Porter «Love for Sale», Horas Silver «Nutville», Gordon Goodwin «There’s The Rub». В кожному творі виконавці продемонстрували імпровізаційне соло.

Велике захоплення у публіки викликав виступ дуету у складі відомого майстра джазового фортепіано Сергія Давидова та його студентки – піаністки Анни Калафат з твором «TheManIlove» Дж. Гершвіна.

Вокально-інструментальні номери були представлені композиціями SaraGazarek«SoThisisLove» (солістка Анастасія Микитенко, клас доцента А. Тимошенка), Зігмунда Ромберга «SoftlyasinaMorningSunrise» (солістка – лауреат міжнародних та національних конкурсів Олеся Кузьмінова), HoraceSilver«FithyMeNastly» (солістка Катерина Чижова), ColePorter«YouAgain» (солістка Дар’я Гапоненко).

Сольні виступи були включені до джазових ансамблів різних складів. Наші студенти в черговий раз довели, що вони володіють  майстерністю імпровізації, тримають увагу й зацікавлення публіки. Адже всі дві години джазової музики Велика зала університету була повністю заповнена слухачами, які разом із виконавцями повторювали рухами ритми композицій.

 Марія Матвієнко, Діана Парваш


8 квітня. Концерт викладачів кафедри камерного ансамблю

8 квітня у Великій залі ХНУМ відбувся концерт викладачів університетської кафедри камерного ансамблю.

За словами творчого керівника та однієї з виконавців концертної програми, завідувача кафедри, кандидата мистецтвознавства Жанни Дедусенко, – концерти такого типу є гарною традицією нашого університету, а саме цей, крім того, було присвячено до 55-річчя кафедри.

У заході взяли участь не тільки досвідчені музиканти, а й і нова генерація молодих викладачів, лауреатів всеукраїнських та міжнародних конкурсів – кандидат мистецтвознавства, доцент Емма Купріяненко, старші викладачі кафедри Олег Копелюк, Надія Міхєєва, Дмитро Старцев, старший викладач кафедри концертмейстерської майстерності Ігор Седюк, викладач кафедри Олександра Пєршина, а також солісти МАСО, студенти та випускники ХНУМ – Інна Успенська, Артем Литовченко, Владислав Петрик, Олексій Скрєбцов.

Програму концерту склали твори Ф. Шуберта, Р. Шумана, М. Бруха, К. Сен-Санса, К. Дебюссі, Ф. Пуленка, В. Лютославського.

Ведуча концерту – Ангеліна Мамона.

Ангеліна Мамона
Фото – Людмила Казакова


5 квітня. Міжвузівська науково-практична конференція до ювілею професора Аділі Мізітової


5 квітня у Малій залі відбулася міжвузівська науково-практична конференція до ювілею кандидата мистецтвознавства, доцента, професора кафедри історії української та зарубіжної музики ХНУМ імені І. П. Котляревського – Аділі Абдуллівни Мізітової. У конференції взяли участь випускники та аспіранти її наукового класу.


Захід мав безпрецедентний для університету формат «святкової конференції», – за словами проректора з наукової роботи ХНУМ імені І. П. Котляревського, кандидата мистецтвознавства, професора Андрія Жданька, який відкрив зустріч і особисто привітав ювіляра.

Він також передав Аділі Мізітовій теплі вітання із побажанням здоров’я, благополуччя, творчих і наукових успіхів від імені ректора університету, Народної артистки України, кандидата мистецтвознавства, професора Тетяни Вєркіної, яка у жартівливій формі назвала їх багаторічне спілкування «дружбою класів, або класівською дружбою "вєркінців" і "мізітовців", що здатна генерувати нові ідеї та виховувати нову формацію музикознавців».

Захід став справжньою презентацією наукової школи професора А. Мізітової, клас якої закінчили понад півсотні учнів. Багато з них сьогодні є кандидатами мистецтвознавства, викладачами університету мистецтв та інших навчальних закладів.

Програму конференції склали кілька подій: ознайомлення із науковою збіркою статей «Аспекти історичного музикознавства» (випуск XV), присвяченої ювіляру – виступ доктора мистецтвознавства, професора кафедри історії української та зарубіжної музики Ірини Драч, наукові доповіді випускників класу Аділі Мізітової, кандидатів мистецтвознавства, викладачів ХНУМСвітлани Анфілової, Станіслава Кучеренка, Ольги Михайлової, Катерини Підпорінової, ХДАКЮлії Коваленко, викладача-методиста ХМУ ім. Б. М. ЛятошинськогоОльги Чередниченко, випускників аспірантури ХНУМІгоря Седюка, Олександри Кузьміної, здобувача Анни Калініної, аспіранта, викладача – Максима Шадька. Деякі доповіді мали гумористичний нахил, що відповідало святковій атмосфері заходу.

Його неофіційну частину відкрив капусник, який підготували та провели випускники класу ювіляра. А у відповідь сама «виновниця урочистості» адресувала своїм учням іменні жартівливі афоризми.

Прикрасою святкового дійства стали музичні виступи учасників, студентів та викладачів – лауреатів міжнародних конкурсів Анни Габрук (клас фортепіано О. Чередниченко, ХМУ), Олександри Кузьміної (сопрано), Катерини Підпорінової, Олега Копелюка, Ігоря Седюка (фортепіано), Станіслава Кучеренка (скрипка), та наймолодшої учасниці, учениці ДМШ № 9, лауреата всеукраїнських і міжнародних конкурсів Анни Бурель (клас фортепіано О. Волкової).

Прозвучали твори: «Гавот-каприс», ор. 3, № 3 С. Борткевича; «Туман» (Фантазія), № 1 Л. Дичко з вокального циклу на вірші П. Тичини «Енгармонійне»; «Слов’янський танець», мі-мінор А. Дворжака; «Поема-легенда», ор. 12, № 1 В. Косенка у перекладенні для скрипки та фортепіано А. Лещинського; «Кіт і миша» А. Копленда.

Завершив програму святковий торт!

 

Колектив університету мистецтв приєднується до теплих вітань професора Аділі Мізітової та підтримує задану конференцією тональність витонченого гумору.

Тож, вельмишановна пані Аділє Абдуллівно, історико-теоретиків цікавить таке питання: як Вам вдається заманити у лави науковців найталановитіших університетських виконавців і яким чином під Вашим магічним керівництвом вони назавжди (! – що важко навіть уявити)) закохуються у музикознавство??

Професор А. Мізітова
Професори А. Жданько, І. Драч, доцент С. Анфілова
Викладач С. Кучеренко
викладач-методист О. Чередниченко
А. Бурель

Марія Борисенко
Фото – Людмила Казакова


5 квітня. Концертне виконання опери Дж.Верді «Трубадур»

Страсті на сцені та інтелектуалізм за роялем або

Коли молодість і досвід разом або

Трубадур у ХНУМ 

5 квітня 2019 р. у Великій залі ХНУМ відбулося концертне викорнання опери Дж. Верді «Трубадур» силами артистки ХНАТОБу А. Мішакової, ілюстраторів-вокалістів ХНУМу: Заслуженого артиста України Д. Маклюка, В. Господинько, Н. Гончарова, І. Сахно та студентів-піаністів: П. Гмиріна, С. Казанцева, М. Ушакової, І. Чічканова та П. Янчука. Художній керівник проекту – Заслужена артистка України, професор Євгенія Нікітська. 


У Харкові, де жив і співав «український Риголетто» ‑ народний артист СССР М. Манойло, не може не бути особливої цікавості до опер Дж. Верді.  Цілком природно, що на «Трубадура» до ХНУМ завітало багато любителів оперного мистецтва. В основному, це пенсіонери, в минулому ‑ технічна інтелігенція. Дуже зворушливо було почути подяку від колишніх співробітників мех-мату ‑ Євгенії Нікітській ‑ за прекрасний концертний спектакль. «Мені цікаві такі постанови, коли тебе не відволікають костюми й декорації, ти зосереджуєшся саме на музиці. Мені навіть подобається, що грає не оркестр, а рояль: якось чіткіше відчуваєш саму ідею, структуру музики», ‑ поділилась одна зі слухочок .

Отже, це було справжнє свято оперного мистецтва. Бурхливі оплески, вигуки «браво», квіти після спектаклю... А насправді це була залікова робота студентів-піаністів з предмету «концертмейстерський клас». Заліки бувають різними, але коли залік складають і приймають творчі люди, то решта від цього отримує велике задоволення.

Минулого року цей же самий колектив порадував усіх своєю версією «Кармен». Цього року – «Трубадур». Опери «Кармен» і «Трубадур», незважаючи на cуттєві музично-стилістичні відмінності й приналежність до різних мов (французька, італійська), належать до таких кондово-популярних взірців оперної классики, які завжди будуть подобатись самим широким, самим демократичним прошаркам публіки.

Сюжети обох опер – «чорні», звернені до страшних граней людської психіки. Над героями довліє рок, а їх історії із самого початку несуть мітку смерті. Обидва сюжети локалізовані в Іспанії, в обох сюжетах головні героїні – циганки (Кармен і Азучена), зображені у векторі трагічного романтизму. Все це щільно лягає на на захоплюючу динамічну театральність, яскраву музику, до якої охочий широкий слухач. Ось чому ці опери не зійдуть з репертуару, і ознайомлення з їх оркестровими партитурами – гарний багаж для молодого піаніста, який, можливо, й буде працювати концертмейстером в оперному театрі.

«Трубадур» ‑ пробний камінь для майстерності постановників. І він може стати й каменем спотикання. Але – не для Євгенії Нікітської.

Дійсно, можна заблукати у перепетіях заплутаного сюжету, але на допомогу прийшла кандидат мистецтвознавства Катерина Підпоринова, яка зуміла стисло і ясно розповісти інтригу опери. До речі, в одному з міланських ресторанів на неї чекає пляшка коштовного вина, яку віддадуть тому, хто може чітко розповісти фабулу опери. Кажуть, що ця пляшка вже півтора століття чекає на свого хазяїна.  Не знаємо тільки назву ресторану. Ох уж ці італійці!))).

Але заплутаний сюжет – це півбіди. Головне – концепція! ... Циганка, що кидає дитя у вогонь, в якому горить її матір-відьма... Як до неї ставитись? Два ревнивці, що ненавидять одне одного за кохання до Леонори? Як ставитись до них? Чому люди ненавидять одне одного? І чому так захоплюються цією ненавистю? До речі, дійсні подіъ, що лягли в основу сюжету однойменної іспанської романтичної драми А. Гутьєрреса, були напрочуд мирними: у ХV ст. в королевстві Арагон відбулася дворічна бортьба за престолонаслідування між герцогом, якого підртримувала знать, і графом, якого підртирмували народні маси. Граф не признав влади герцога ‑ і підняв повстання, ррограв його і попав у полон. Герцог пробачив графа і відпустив його. От і вся історія...  Чому ж вона не стала предметом зображення як приклад людяності та поблажливості до переможеного? Тому що в такій історії немає захоплюючої сюжетності. Інша справа, коли з помсти циганка викрадає дитя, хоче кинути його його у вогонь, але якось переплутує дітей (!?) і кидає у вогонь свого власного сина (яка «краса»!), а того, кого збиралась щойно вбити, викохує, а  потім уже дорослому синові розповідає про цей жах своєї молодості ...

Як можна до таких сюжетів ставитись сьогодні? Можна, звичайно, як нас вчили на уроках музичної літератури: звернути увагу на мотив класової  боротьби, чи на виразні почуття , які так яскраво підкреслює чудова музика... Але все ж таки: кидає у вогонь дитя, і воно там горить... І ми відчуємо запах смаженої людської дитинчатини. Чим не насолода? Так, можна говорити про умовність сюжету романтичної драми, а можна...

А можна зробити, як Дм. Бертман, який поставив «Трубадура» у «Гелікон-опері» у 2017 р. як ниспроверження будь якої високості почуття помсти. Помста і помстливість – страшний гріх, який викликає відразу. Чи не пішов Бертман проти задуму Верді? Тема помсти як жорсткої форми фанатизму тривожила композитора у подальшій творчості від «Сили долі» до «Отелло», а в «Трубадурі» вона була яскраво намічена, і режисер тільки підсилив цей мотив. В його постановці для Азучени нічого не має важливішого за вендетту. В кінці цієї жахливої історії циганка відчуває тільки ненависть до роду ді Луна і сама направляє пістолет в руці Луни на груди брата і свого прийомного сина... «Отже, злоба – це тюрма душі», ‑ показує слухачам опери Дм. Бертман ... А що ж Євгенія Нікітська? Що запропонувала своїм слухачам вона?

Cсправжнє мистецьке диво. На сцені йшли страсті повною мірою, причому кожен з героїв викликав співчуття. Дм. Маклюк яскраво і виразно показав пристрасть, яка керує людиною, Микола Гончаров – ніжність, з якою чоловік може кохати жінку, Алла Мішакова рушучість самогубця, а Валерія Господинько ‑ діапазон почуттів від люблячої матері до маніакально помстливої істоти (до речі, слухачі після спектаклю перепитували прізвище талановитої співачки з глибоким меццо)... Актори демонстративно «розривались» від почуттів. І це, з одного боку дужне притягало, а, з іншого, ‑ відштовхувало. Некеровані страсті починали викликати огиду. Але при цьому слухачі відчували певний катарсіс; навіть під час антракту у залі стояла тиша, бо люди не хотіли спілкуватись, а чекали продовження. Так за рахунок чого відбувся катарсис?

А його створили піаністи. Вони своєю проміркованою грою ніби відтінили пристрасті інтелектуальним аналізом їх. Спокійні врівноважені молоді люди у чорному, непомітно зміняючи одне одного за роялем , ніби аналізували те, що відбувається на сцені, і заставляли подивитися на пристрасті по іншому: не йти за ними, а осудити їх. Рояль ніби ставив людину під холодний душ і приводив її до тями.

Рояль прагнув до академічної точності , почуття стилю і демонстрації широкої звукової палітри від оркестрового тутті увертюри (Маргаріта Ушакова) до кларнетових підголосків в арії ді Луно (Павло Гмирін). Ігор Чічканов контрастно иротивопоставив циганським страстям чіткість метроритму, а Петро Янчук показав емоцію злобної радості (рояль у нього не співав, а бив молоточками по душі). Сергій Казанцев блискуче завершив історію пристрастей. Він грав по-диригентськи (можливо, сказалась його робота концертмейстера в філармонічному оркестрі).

«У кожного піаніста своя манера, свої відносини з інструментом, свій темперамент. Але я намагалася все це прибрати заради єдності і підкореності ідеям твору. Є такий термін у філософії ‑ репресія індивідуальності. Я вимагала від студентів саме цього. Партія орексту повинна звучати як єдине ціле: грає єдиний колектив під керівництвом одного диригента. – Такі були мої вимоги. Вдалося? Думаю, так. Але остаточний суд – за публікою. Ми ставимо спектаклі для людей.... Ну і для себе. звичайно», ‑ щиро всміхнулася Євгенія Нікітська.



Тетяна Казакова 
Фото – Людмила Казакова


4 квітня. Концерт хорової музики за участю викладачів і студентів ХНУМ

Традиційно у квітні кафедра хорового диригування ХНУМ імені І. П. Котляревського проводить концерт хорової музики, в якому в якості диригентів виступають студенти-практиканти. 

Вже з молодших курсів вони працюють з дитячими хоровими колективами: лауреатом міжнародних і національних фестивалів і конкурсів – хором сектора педагогічної практики ХНУМ імені І. П. Котляревського (художній керівник – старший виклалач А. О. Чорна) та лауреатом міжнародних і всеукраїнських конкурсів і фестивалів – народним художнім колективом «Весняні голоси» Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості (художній керівник – дипломант Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів, старший викладач О. Д. Фартушка). 

У концерті 4 квітня взяли участь: студенти 3-го курсу, що проходять практику на базі жіночого хору Харківського музичного училища імені Б. М. Лятошинського (художній керівник – лауреат Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри Г. В. Савельєва), студенти 4-го курсу, які працюють з навчальним хором кафедри (художній керівник – Заслужений діяч мистецтв України, професор С. М. Прокопов). Крім цього, з концертною програмою виступив асистент-стажист Марина Голенко (творчий керівник – Заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри Ю. В. Янко).

У програмі прозвучали твори: М. Березовського, А. Веделя, Ґ. Гаврилець, М. Мусоргського, С. Рахманінова, К. Сен-Санса, П. Чеснокова, А. Шнітке.

Хори ХМУ та ХНУМ
 
Професор Сергій Прокопов

Сергій Прокопов, Марія Борисенко
Фото – Людмила Казакова


4 квітня. Творча зустріч із Заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Зубицьким (Україна – Італія)

В рамках міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах «Арт-Домінанта» в нашому університеті пройшла творча зустріч із Заслуженим діячем мистецтв України, композитором і виконавцем, педагогом – Володимиром Зубицьким (Україна – Італія)


Творча зустріч стала прикладом такого проекту, який є потрібним не тільки для бандуристів, відданих своєму інструменту, а й для широкої публіки, як  з пізнавальної точки зору, так і як приклад комунікації сучасного автора академічної музики і слухача.

Музика Володимира Зубицького для бандури різноманітна, найвідоміші твори: «Мадригал», Соната пам’яті К. Мяскова, «Бурлеска» – а емоційна палітра багата і різнобарвна  – від гострої експресії до відвертого бешкетування. У концерті прозвучали авторські оригінальні твори для бандури «Роздум», «Серенада», «Бурлеска», «Мадригал», Триптих» і Соната пам’яті К. Мяскова.

 Виконавцями на концерті виступили найкращі музиканти, що беруть участь у  конкурсі «Арт–Домінанта» і приїхали з різних міст України – Полтави, Чернівців і Чернігова. Сонату виконали чотири бандуристки, кожна по одній частині – Чередниченко Наталія, Кондратьєва Олександра, Жирова Анастасія (Харків) і Трофимова Яна (Чернігів). Також на сцені ХНУМ зіграли Валерія Курочка (Полтава), Григорьєва Тетяна, Радкевич Світлана (Полтава), Митко Марія, Керницький Іван (Чернівці).

Координатор проекту – кандидат мистецтвознавства Любов Мандзюк.

Хочу привести слова подяки відвідувачки заходу Богдани Стандари: «Дякую за прекрасний концерт, шановна Любов Мандзюк! Це був дійсно важливий для всіх нас проект. І знайомство з маестро Зубицьким, і його чудова гра та така жива і колоритна промова... Ось тільки деякі з тез: "Бандура це наш генетичний код... ‘Наші музичні інструменти – це наша зброя...!"»

 

Марина Дербас, Наталія Крижанівська
Фото – Людмила Казакова


3 квітня. Творча зустріч із композитором, професором Полем Паттерсоном (Велика Британія)

В рамках засідання університетського Студентського лекторію Pocoapoco 3 квітня відбулася унікальна подія – творча зустріч викладачів, студентів і гостей Харківського університету мистецтв з відомим британським композитором, професором класу композиції Королівського Північного Коледжу Музики та Королівської Академії Музики – Полем Паттерсоном.


Візит музиканта до Харкова пов’язаний із проведенням Харківською спеціальною музичною школою-десятирічкою Міжнародного конкурсу «Арфові барви», журі якого він очолив. Справа у тому, що П. Паттерсон має міжнародну репутацію провідного «композитора арфи», оскільки його творче портфоліо містить низку популярних серед виконавців творів для цього інструмента. Їх грають, у тому числі, світові «зірки» арфового мистецтва. Нагадаємо, що самий автор, який закінчив Королівську Академію Музики як тромбоніст та композитор, не вміє грати на арфі.

До речі, П. Паттерсон є автором численних опусів і для інших інструментів, а також оркестрової, хорової, теле-, кіно-музики (причому, кількість кінострічок, озвучених композитором – 13 і це фільми жахів!). Він же написав хорову частину церемонії вінчання в соборі Святого Павла британської коронованої пари – принца Чарльза та принцеси Діани.

На зустрічі у ХНУМ музикант продемонстрував (в аудіо-запису та нотному форматі) деякі арфові п’єси, зокрема, знамениту сюїту «Павуки» (до речі, обов’язковий твір в одній із вікових груп учасників харківського арфового конкурсу), «Ящірки», «Завершення війни» (що присвячений подіям Другої світової війни). Частину цих опусів можна віднести до напрямку «музичної орнітології», бо в них наявні як суто арфові (часто – складні, віртуозні) прийоми гри, так і зображальні компоненти. Серед інших арфових опусів П. Паттерсон назвав цикл «Пташині арабески», жартівливий твір «Москити» тощо.

Усі п’єси, що прозвучали, викликали велике зацікавлення слухачів.

Під час творчого спілкування британський музикант із задоволенням та властивим йому артистизмом відповів на питання присутніх, повідомивши про особливості навчання студентів за фахом «композиція» в Англії, власний композиторський та виконавський досвід, дружні контакти з видатними європейськими музикантами.

Він також відверто та з гумором поділився про досягнення та курйози у своїй роботі, чим викликав щиру реакцію харківської аудиторії. Один з таких випадків трапився під час його виконання тромбонової партії у філармонічному оркестрі: на репетиції диригент зробив йому зауваження про надто голосну гру і запитав, чи знає музикант, «що таке пе-пе» (тут йдеться про динаміку піаніссімо). Відповідь прозвучала настільки ж пафосно, як тромбонова гра: «Звичайно знаю – це Поль Паттерсон!».

Зустріч була проведена при організаційному сприянні та допомозі у перекладі з англійської кандидатів мистецтвознавства – доцента ХНУМ імені І. П. Котляревського Ірини Ягодзинської та співробітника Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (в минулому – випускника університету мистецтв) Євгена Андрєєва.

Марія Борисенко
Фото – Людмила Казакова


1 квітня. Концерт до міжнародного Дня альтиста

Перше квітня – особлива дата у календарі. Увесь світ відзначає День гумору, звідусіль лунають жарти та розіграші. А ось у стінах Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського перше квітня вже декілька років асоціюється з міжнародним Днем альтиста.

Відомо, що альтисти – найвеселіші та найдотепніші з музикантів, тож не дивно, що саме цього дня за ініціативи доцента університетської кафедри оркестрових струнних інструментів Миколи Удовиченка у Великій залі ХНУМ відбувся концерт, який підготували учні його класу. Як було зазначено в афіші, жарти про альтистів на вході були б доречними, тож очікувати від заходу можна було всього, чого завгодно, проте не банального звітного концерту.

Ведуча концерту Поліна Кордовська з перших слів заінтригувала слухачів, оголосивши, що концерт відкриватиметься твором, у нотному тексті якого автор залишив парадоксальну ремарку: «Якість звука не має значення». Знавці альтової музики, звісно, одразу здогадалися, що мова йде про Сонату для альта соло П. Хіндеміта, яка і прозвучала у виконанні Надії Сафіної. Вступну частину концерту продовжила Євгенія Бесклубенко з Прелюдією з Сюїти С-dur Й. С. Баха, миттєво сфокусувавши увагу слухачів із сучасних інтонацій на музичну мову бароко.

Бахівська прелюдія прозвучала не випадково, адже перший великий блок концерту був побудований у вигляді своєрідної танцювальної сюїти. Дивовижний альтовий «бал» відкрився, як належно, витонченою та елегантною Мазуркою Г. Зіта у виконанні Анастасії Зубар та незмінного концертмейстера альтового класу Елеонори Радченко. А ось далі всі умовності аристократичних салонів були забуті поміж низки запальних танців світу. Експресивний грузинський танок «Хорумі», написаний композитором С. Цинцадзе, на розсуд публіки представила тендітна, проте темпераментна Вікторія Авраменко. Мандрівку екзотичними країнами продовжила Анастасія Скворонська, виконавши «Іспанські танці» Е. Гранадоса, слід за якими до знайомих та рідних інтонацій слухачів повернули «Три коломийки» М. Колесси, які заграла Ксенія Курінна. У виконанні Євгенії Бесклубенко прозвучала справжня перлина першої частини концерту – п’єса Ж. Ібера «Маленький білий віслючок», що, за дотепним коментарем ведучої, уособлює образ оптимістичного та задоволеного життям альтиста.

На цій самоіронічній ноті імпровізований бал добіг кінця, а ось сам концерт, натомість, дійшов своєї кульмінаційної фази. Жарти про альтистів порідшали, і загальна атмосфера стала більш серйозною та заглибленою. По-романтичному піднесена Соната для альта і фортепіано Р. Кларк у виконанні Ліани Ждановоїзмусила слухачів поринути у світ кельтських легенд, в той час як Надія Сафіна зачарувала всіх присутніх вишуканим Капрісом А. В’єтана, а також Романсом М. Бруха – композитора, якого можна вважати одним з найбільших «патріотів» альта. Не даремно концерт завершився одним з його творів, а саме єврейською молитвою «Кол-Нідрей», яку блискуче виконала Маргарита Соляник.

Глядачі залишали залу з відчуттям, що з цієї хвилини альт став для них трохи ближчим та ріднішим. Цей інструмент, що може передавати найтонші грані лірики та іронії, гумору та драми, дійсно вартий того, аби раз на рік, сонячного квітневого дня, вітати музикантів, що мали відвагу опанувати його.

Тож з нетерпінням чекаємо, що нового та цікавого запропонує доцент Микола Удовиченко та його невгамовний клас з нагоди Дня альтиста – 2020!

 

Вікторія Авраменко, Євгенія Бесклубенко, Маргарита Соляник