Канікули в університеті мистецтв12.01.2019

 

 

На театральному факультеті ХНУМ імені І. П. Котляревського з 9 по 12 січня 2019 року відбувся проект «Канікули в університеті мистецтв» за сприянням Благодійного Фонду «Харківські Асамблеї». Проект, розрахований на дітей віком від 9 до 15 років, було проведено за активною участю студентів і викладачів факультету. Діти отримали сертифікати про навчання з наступних дисциплін: спів, акторська майстерність, сценічний рух, виготовлення театральної ляльки.


Нова радість стала... або шкарпетки з оленями

За ініціативи доцентів ХНУМ Ірини Сухленко (директора Благодійного Фонду «Харківські Асамблеї») та Яни Партоли (декана театрального факультету), а також при активній участі викладачів і студентів кафедри майстерності актора та режисури театру анімації (завідувач кафедрою –Заслужений діяч мистецтв України, професор Олександр Інюточкін) на театральному факультеті відновився проект «Канікули в Університеті мистецтв».

11 дітей різного віку з різних шкіл міста, з різними постійними захопленнями (йога, музика, подорожі тощо) під керівництвом магістрантів 1-го курсу – Тетяни Лубенець і Марії Іванової та студента 2-го курсу бакалаврату – Івана Іщенко чотири дні (від 9 до 12 грудня) творили казку: казку життя і казку-вертеп.

«Мені все дуже подобається, тому що тут – не так, як у школі, а в школі не подобається –тому що в школі не так, як тут», ‑ зізналася маленька дівчинка з великими серйозними очима.

І я вирішила з’ясувати, в чому ж секрет цих блискучих по-справжньому щасливих дитячих очей, і цього захопленого ‑ «подобається»!

Ми всі родом з Радянського Союзу... Хоча цієї країни вже немає більше двадцяти років, але вона продовжує в нас існувати своїми відголосками, і, зокрема, відголоском авторитарної педагогіки, яка (правди не сховаєш!) має місце бути ще у багатьох школах: дисципліна ‑ передусім, фронтальні уроки (тобто вчитель розповідає – усі учні слухають, перевірка домашнього завдання біля дошки, – все таке до болю знайоме з нашого ще радянського дитинства). І тому українські діти – далеко не завжди відчувають себе вільно й комфортно в сучасній школі. А яке ж може бути творче мислення і розвиток особистості без свободи й любові – до себе та інших?

З 1 вересня 2018 року в Україні стартувала шкільна реформа «Від школи знань до школи компетенцій», завдання якої створити таку систему освіти, яка б сприяла формуванню вільної, компетентної у житті людини з толерантним, діалогічним, критичним мисленням. Ця реформа врахувала досвід середньої освіти Канади, Фінляндії, Польщі, Шотландії, Ірландії, Франції та Сингапуру. Українська школа має змінитися. І на заняттях з дітьми на театральному факультеті ХНУМ я відчула шкільну реформу.

Зайшла на заняття з акторської майстерності, яке проводила Тетяна Лубенець. Очікувала побачити якусь репетицію. Чи-то вправи з голосом, дикцією, мімікою. Але – ні! Діти грали не по-акторські, а по-дитячому – у гру. Вони стояли в колі і кожен мав сказати про себе щось таке, що важливе йому сьогодні, зараз, у цю хвилину. Діти стояли в колі, і ніби трошки соромились. Вони один одного ще не дуже гарно знали. А ще нове приміщення і викладач. Гру почала юна викладачка: «Я – Тетяна, і я сьогодні знайшла свої шкарпетки з оленями, котрі цілий місяць шукала. І для мене це важливо». У дітей розширились оченята! Викладачка – і шукає цілий місяць шкарпетки! Ніякої «правильності», ніякого авторитетного образу педагога! А Тетяна ще й підняла трохи джинси, щоб діти побачили її улюблених оленів на шкарпетках. І діти стали самими собою, без зайвого напруження і сором’язливості, із готовністю розкритися і зацікавитись іншим. І пішли розповіді: про домашніх улюбленців – живих та іграшкових, про важливі миттєвості «мене сьогодні погладили по голівці», «у мене поганий настрій. Тому що я ще ніколи не їздила на метро» – і т. ін. Чому це так важливо, навіщо такі розмови? Вони дають розкріпачення душі, відчуття, що ти потрібний і цікавий людям, що біля тебе люди, що тобі довіряють, і що ти можеш довіряти їм. Ця гра, тональність якій задала Тетяна, створила потрібну творчу атмосферу. Діти швидко перетворились на творчий колектив, з яким вчили текст, і танок, і пісню, з яким майстрували ляльок...

З дітьми займалися Марія Іванова та Іван Іщенко – із захопленням, творчою віддачею та любов’ю. Їм допомагали викладачі (зокрема, старший викладач Юлія Білинська), але робили це дуже коректно і майже непомітно.  Таке методичне навчання на театральному відділенні дуже потрібно, оскільки професія театрального педагога сьогодні є дуже затребуваною.

Отже, цей колектив буде мати своє майбутнє. У травні їх запросили на травневі студентські покази, а в червні на них чекає літня театральна школа, яка буде тривати два тижні.

А чому б не створити на факультеті дитячу театральну школу «вихідного дня»? Сподіваюсь, що така творча ініціатива буде мати успішне продовження!


Тетяна Казакова
Фото – Людмила Казакова


Вертеп. Від покоління до покоління

Можна безкінечно говорити про творчі досягнення студентів нашого університету, які впродовж навчання «виборюють» право на творче майбутнє. Від сесії до сесії вони долають довгий, часом нелегкий шлях до знань, кожного кроку наближаючись до своєї мрії – стати митцем. 

Не виключення - і зимова сесія 2018-2019 року на театральному факультеті. Особливу увагу привернув до себе іспит з майстерності актора студентів II курсу кафедри майстерності актора і режисури театру анімації, який представив на суд викладачів і глядача «Вертеп». Потрібно зазначити, що показ Вертепної драми на театральному факультеті став, якоюсь мірою, традицією, яка бере початок з 70-х років минулого століття коли театр ляльок переживав бурхливі процеси оновлення. У ті часи молодий режисер, випускник, університету мистецтв О. О. Інюточкін разом із керівником Харківського академічного театру ляльок, завідувачем кафедри театру ляльок, народним артистом і професором В. А. Афанасьєвим і головним художником О. Щегловим відроджували старовинний пересувний театр ляльок. У своїх пошуках реконструювання дійства вони шукали способи осучаснення традиції. Вистава 1975 року була знаковою для українського театру, взагалі, і кафедри театру ляльок Харківського університету мистецтв імені І. П. Котляревського, зокрема. З того ж часу Вертепне дійство стало лейтмотивом усієї творчості режисера і педагога, заслуженого діяча мистецтв України, професора Олександра Олександровича Інюточкіна, який неодноразово звертався у своїй педагогічній практиці до освоєння студентами Вертепного дійства. Майже кожний акторський курс, навчаючись в університеті, опановує вертепну драму і водіння ляльки на потиках. У канонічній частині цьогорічної постановки Вертепу влучно переплетені прадавні тексти Куп'янської, Сокиринської та Хорольської вертепної драми з осучасненою світською частиною у якій завзято і щиро актори-студенти розкривали такі людські вади й пороки як манія величі, алкоголізм, наркоманія, фіктивна освіта тощо. А передувало дійству Вертепної драми старовинний обряд «Водіння кози» щедро розбавлений автентичними текстами, колядками, дотепними жартами, який було розіграно у гостинному холі перед театральною залою. Надзвичайно вдалою витриманою у виставі є сценографія і костюми, які були створені художниками Дариною Кушніренко та Ольгою Сівериною. Стриманість колориту декорацій органічно поєднувались з барвистістю і яскравістю вертепних ляльок, які були виготовлені молодими художницями.

Реконструювання й осучаснення викладачами і студентами Вертепної драми доводить цінність процесу популяризації, збереження, збагачення і передачі традиційного національного театрального видовища не тільки наступним поколінням студентів, а й маленьким харків’янам, які мали можливість в січні 2019 року долучитися до Вертепного дійства у рамках проекту «Канікули в університеті мистецтв», створеного викладачами та студентами театрального факультету ХНУМ імені І. П. Котляревського разом із Благодійним фондом «Харківські асамблеї».

Олена Либо, старший викладач кафедри театрознавства